Цей унікальний словник, укладений поетом і. О. Вирганом та мовознавцем М. М. Пилинською, містить російські фразеологізми, типові синтаксичні сполуки і їхні українські відповідники. Сталі звороти проілюстровані прикладами. Цінність словника істотно зросла у зв'язку з якісно новим етапом утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя. Призначений для учнів, студентів, а також усіх тих, хто прагне збагатити свій духовний світ безцінними мовними скарбами.

Тисячу років перебували в забутті найстародавніші духовні скарби українського народу - міфи й легенди дохристиянської доби. Пропонована книжка відомого письменника, літературознавця і лінгвіста, краєзнавця і етнографа в певній мірі відроджує величний пантеон міфічних героїв і персонажів, що їх створила поетична уява праукраїнців. Словник як своєрідне одкровення про наших давніх предків, стане в пригоді кожному, хто прагне зазирнути в саму глибінь історії України, пройнятися її красою, мудрістю й дивовижним, хвилюючим злиттям Людини з Природою.

Лексический состав словаря — архаизмы, варваризмы, экзотизмы, поэтизмы, диалектизмы, а также профессиональная и терминологическая лексика, отражающая своеобразие жизни России XVIII — начала XX века. Помимо редких слов, словарь включает и редкие выражения. Задачи словаря — снять лексические трудности, которые возникают при чтении произведений русских классиков от Александра Сумарокова до Александра Блока; расширить и углубить языковую и историко-культурную компетенцию современного читателя, любителя вдумчивого чтения. Особо интересен словарь тем, кто неравнодушен к истории Отечества. Для них он удобный источник сведений о русской старине. Ценным пособием словарь может послужить зарубежным специалистам, занимающимся изучением русской литературы, быта и языка XVIII — XIX веков.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

У книзі стисло розповідається про важкий, тернистий, але славний життєвий і творчий шлях, який пройшов великий Каменяр. Автор показує І. Франка як прозайка, поета, драматурга, дослідника, що у своїх творах закликав народні маси до революційних дій проти експлуататорського ладу, висловлював тверду віру в їх краще майбутнє, боровся за дружбу між народами.

В книге, являющейся справочным руководством, рассмотрен комплекс вопросов, связанных с добычей, транспортировкой и переработкой газа. В ней охарактеризованы физические свойства газовых коллекторов, приведены свойства природных газов и легколетучих углеводородных жидкостей. Описаны приборы и приспособления для исследования работы скважин и газовых месторождений и методика проведения исследований. Рассмотрены вопросы установившейся и неустановившейся фильтрации газа и методика расчета движения газа и газоконденсатных смесей по вертикальным и горизонтальным трубам. Освещены особенности бурения газовых скважин, технология и техника добычи газа, техника отделения газа от нефти и отбензинивания газа, технология переработки природных газов.

Книга спогадів про Івана Світличного - шістдесятника, друга, вчителя, порадника, критика, редактора, перекладача, поета, громадського діяча, правозахисника, багаторічного політв’язня — ЛЮДИНУ. Згадують люди різні за віком, освітою, національністю, поглядами, але всіх об’єднує любов і повага до Івана. У нього не було розходжень між тим, що говорив і як він жив. Він знав про життя щось дуже важливе, може вирішальне... Ці слова прочитає на форзаці чудової книги той, кому пощастить взяти її в руки. Книга створена з великою любов’ю та являє собою зразок книжкового мистецтва. Упорядники - Леоніда і Надія Світличні, художнє оформлення - Іван Гаврилюк і Богдан Сорока.

Спадщина Розстрiляного Вiдродження - то важлива i цiкава сторiнка нашоï культури. 1937-I938 роки стали чорними роками в iсторiï украïнськоï лiтератури. Розпрощались з життям талановитi, вiдданi своєму народовi люди. Замовкла поетична пiсня М. Хвильового, С. Плужника, М.Вороного, М.Зерова, iнших. Пiсня обiрвана, та звучатиме вона ще багато рокiв, даруючи насолоду, чаруючи серця читачiв. Микола Зеров - представник украïнського неокласицизму. Визначний перекладач, лiтературознавець, вiн мав високорозвинений естетичний смак, багату ерудицiю, тонкий розум i неабиякий поетичний хист. Вiн бачив культурно-iсторичну пiсню украïнського вiдродження у тому, щоб переймати i розвивати кращi зразки європейськоï культури.

Розглянуто предмет риторики, основний зміст понять і всіх розділів класичної риторики. Висвітлено надбання цієї науки за всю історію її розвитку, які покладено в основу сучасних наук: стилістики, поетики, прагматики, теорії комунікації тощо. Посібник містить також дидактичний матеріал та зразки ораторської майстерності. Для студентів вищих навчальних закладів.

До збірника включено статті та фрагменти з творів і лекцій видатного мислителя-вченого, який зробив великий внесок у розвиток багатьох галузей гуманітарних знань — мовознавства, фольклористики, літературознавства, естетики та психології творчості, а його ідеї справили значний вплив на розвиток вітчизняної естетичної думки і мистецтвознавства. Розраховано на широкі кола читачів, які цікавляться питаннями теорії мистецтва, естетики, психології творчості, фольклористики та філології.

Навчальний посібник призначений для самостійного вивчення української мови. Написаний він нетрадиційно. Це листи вчителя-порадника незнайомому другу, зацікавленому у вивченні української мови. Кожний лист містить певний обсяг мовного матеріалу з фонетики, морфології, синтаксису, який подається поетапно. В посібнику наведені тренувальні вправи, контрольні запитання для самоаналізу засвоєного матеріалу, російсько-український словник та ін.

У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією, стала передумовою грецького мистецтва.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

По той бік добра" і "Генеалогія моралі" - популярні твори німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше (1844-1900). У цих текстах порушуються проблеми добра і зла, "надлюдини", у містично-символічній, високопоетичній формі зроблено перегляд важливих людських вартостей, подано також цікаві сентенції та інтермедії.

1940 року молодий поет, інтелектуал і політик Олег Ольжич поставив перед собою гостре питання: що заважало українцям упродовж тисячі років мати власну державу? Відповідь втілено у брошурі «Дух руїни»: міжусобиці, внутрішній розбрат, патологічна неспроможність політиків забути про особисті інтереси та об'єднати зусилля. «Смолоскип» перевидає цю глибоку й блискучу працю, доповнену ґрунтовною розвідкою академіка Івана Дзюби, до 100-річчя від дня народження О. Ольжича. Тема, на жаль, не втратила актуальності — національно-демократичні сили сучасної України вкотре повторюють помилки своїх попередників: взявши владу після Помаранчевої революції, вони не змогли її втримати саме через внутрішньокоаліційні суперечки. Тож мета цього видання — нагадати можновладцям про трагічну і руйнівну роль міжусобиць в українській історії.

Эта книга — жизнеописание великого русского поэта В.А. Жуковского (1783-1852), создателя поэтической системы языка, ритмов и образов, на основе которой выросла поэзия Пушкина и многих других поэтов XIX — начала XX веков

Новая биография М. Ю. Лермонтова — во многом оригинальное исследование жизни и творчества великого русского поэта. Редакция сочла возможным сохранить в ней далеко не бесспорные, но безусловно, интересные авторские оценки лермонтовского наследия и суждения, не имеющие аналогов в практике отечественного лермонтоведения

Личности и правлению императрицы Елизаветы Петровны (1741-1761) в историографии уделено не очень много внимания. Число книг, вышедших о ней, не сравнишь с тем множеством сочинений, что посвящены Ивану Грозному, Петру Великому, Екатерине II, Александру I и другим личностям на русском троне. Иной читатель усмехнется: а о чем, собственно, тут писать? Поэт граф Алексей Константинович Толстой в своей бессмертной «Истории государства Российского от Гостомысла до Тимашева» в четырех строках уже написал историю царствования дочери Петра Великого: Веселая царица Была Елизавет: Поет и веселится, Порядка только нет. Все сказанное Толстым - правда. Действительно, ни в какое другое царствование в России так не любили веселиться: устраивать потехи и маскарады, балы и представления. Правда и то, что порядка при ней не было. Но ведь правдой является и главная мысль поэмы о том, что отсутствие порядка в стране связано не с жизнерадостностью или мизантропией, пьянством или трезвостью, жестокостью или человеколюбием перечисленных в «Истории» государей, а с некой неискоренимой и загадочной особенностью нашего народа, у которого (так уж получается по поэме) все равно, при любом правителе, нет порядка. Но царствование Елизаветы Петровны - это еще и двадцать лет истории России, вобравшие в себя открытие Московского университета и основание Академии Художеств, победы русского оружия в Семилетней войне и публичные наказания кнутом недавних светских красавиц, блиставших на придворных балах, «дело» Салтычихи и душегубства Ваньки Каина... Книга, принадлежащая перу известного петербургского историка Евгения Викторовича Анисимова, - по существу, первая в нашей стране биография императрицы Елизаветы Петровны, любимой дочери Петра Великого.

Томас Манн принадлежит к числу писателей, чье имя известно далеко за пределами его родины — Германии. «Будденброки», «Иосиф и его братья», «Доктор Фаустус» переведены на многие языки мира. Писатель, осудивший воинствующую империалистическую реакцию, вынужден был покинуть свою родину после прихода гитлеровцев к власти. Осуждение нацистского варварства, осуждение политики разжигания новой мировой войны характерны для творчества Т. Манна.