У книзі аналізуються причини відокремлення української і всесвітньої історії у світовій та українській історичній науці. Висвітлюється бачення історіософії німецькими, французькими, російськими, єврейськими та українськими дослідниками.

Довідник містить відомості про наукові, публіцистичні, політичні, освітянські праці та літературні твори першого Президента України Михайла Сергійовича Грушевського, професора, академіка ВУАН, дійсного члена АН СРСР, визначного громадсько-політичного діяча (1866-1934 рр.), видруковані українською та іноземними мовами у 1885-2000 рр., а також інформацію про публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно його життя та діяльності.

Последней большой работой, написанной историком Г.В. Вернадским (1887-1973) стали "Очерки по русской историографии", опубликованные на русском языке в "Записках русской академической группы в США" (1971-1975 гг.) и отдельно на английском языке под названием "Русская историография", которое и стало названием предлагаемой читателю книги, где прослежено развитие историографии в России от XVIII века до "разгрома русской исторической науки" в 1920 году. Это исследование Г.В.Вернадского остается до сих пор единственной работой, где даны рассказ профессионального историка об идеях, оказавших влияние на русскую историческую науку, и характеристика творчества ведущих русских историков, раскрыта история изучения всеобщей истории, археологии и истории искусства.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Український історик Дмитро Дорошенко аналізує життя та діяльність свого старшого колеги - Володимира Антоновича.

Погодин Михаил Петрович (11.11.1800-8.12.1875), русский историк, писатель, журналист и публицист. Академик (1841). Сын крепостного крестьянина. В 1821 окончил Московский университет. В 1826-44 — профессор Московского университета, сначала всеобщей, с 1835 — русской истории. В 1827-30 издавал журнал “Московский вестник”, в 1841-56 при тесном участии С. П. Шевырева — “Москвитянин”. В 1820-30-х Погодин написал несколько беллетристических и драматических произведений (“Черная немочь”, 1829, “Петр I”, 1831, и др.). В те же годы Погодин выступил и как историк с критикой М. Т. Каченовского и скептической школы. Собственные интересы Погодина находились в области древней русской и славянской истории. Во время заграничной поездки, в Праге (1835), Погодин установил связи с видными славянскими учеными П. Шафариком, Ф. Палацким, способствовал сближению русской и зарубежной славянской науки. Исследования Погодина по отдельным вопросам русской истории были основаны на изучении первоисточников, имели большое научное значение. Сюда относятся: установление источников Начальной летописи, изучение причин возвышения Москвы, выяснение постепенного характера закрепощения крестьян и т. д. Михаил Александрович Максимович родился в обедневшей дворянской семье на хуторе Тимковщина, ныне Золотоношского района Черкасской области. С 1812 по 1819 г. учился в Новгорд-Северской гимназии. В 1819 стал учиться на словесном отделении Московского университета, но в 1821 г. перешел на физико-математическое отделение и окончил его в 1823 г. Некоторое время после этого Максимович слушал лекции по медицине и был служащим университетской библиотеки и ботанического музея. С 1824 по 1825 находился в научной экспедиции с целью сбора ботанических и минералогических образцов. В 1827 защитил магистерскую диссертацию: "О системах растительного царства", получил должность адъюнкта. В 1832 г. был командирован на Кавказ, откуда привез богатые коллекции. Можно сказать, что его деятельность на поприще естественных наук оказала, в конечном итоге, влияние и на развитие русского языка, во всяком случае - в сфере специальной лексики. По сути дела, все основные ботанические термины, которые до сих пор бытуют в науке, были введены в нее ни кем иным, как Максимовичем.

У монографії відомого українського історика-емігранта, вихованця і викладача Київського університету Олександра Оглоблина (1899-1992) простежено поступ національної історичної думки за 1917-1956 роки як в Україні, так і поза її межами. Автор був безпосереднім свідком тих подій. Його праця - це своєрідні спогади про ті роки. В ній показані основні історичні школи в галузі історії України 1920-х рр. (М. Грушевського, Д. Багалія, М. Слабченка, М. Василенка, М. Яворського), проаналізовано процес їх нищення. В роботі згадані сотні імен репресованих вчених, дається стисла характеристика багатьом історичним процесам. Монографія була видана всього один раз у 1957 р. англійською мовою і тепер є бібліографічною рідкістю. Вона розрахована насамперед на науковців, викладачів і студентів, а також буде цікава всім, кому не байдужа історія України.

Т. 1, кн.2. - 1892. - 149 с.

Книга доктора философских наук В.Н.Демина (1942-2006) посвящена выдающемуся мыслителю Льву Николаевичу Гумилёву (1912-1992) - сыну поэтов Серебряного века - Николая Гумилева и Анны Ахматовой. Пройдя через многие годы тюрем и лагерей, непризнания и обструкции, он стал одним из самых авторитетных историков и философов нашего времени, определивших развитие науки XXI века. Автор книги раскрывает идейные корни и различные аспекты космистских взглядов Л.Н.Гумилева, основанных на учении о биосфере и ноосфере, евразийской теории и концепции пассионарности. Опираясь на фундаментальные труды ученого, он анализирует его исследования и оригинальные выводы в области мировой и русской истории, показывает непреходящее значение его идейного наследия для современности и науки завтрашнего дня.

Представленная работа является первым комплексным исследованием образов королевской власти эпохи Великого переселения народов, отраженных в западноевропейской историографии VI века. Применение междисциплинарной методологии позволило структурировать образы власти, изучить особенности формирования содержательного и психологического измерения данных образов, выявить основные тенденции отображения королевской власти в историографических памятниках эпохи становления германских «варварских королевств». В работе анализируются произведения Иордана, Григория Турского, анонима Валезия и других авторов. Исследование предназначено для историков, культурологов, политологов, антропологов, а также всех интересующихся историей и культурой раннего средневековья Западной Европы.

Сборник посвящен легендарной фигуре Лоуренса Аравийского, некоронованного короля Аравии, знаменитого британского разведчика и талантливого ученого-востоковеда, теоретика и практика партизанской войны — полковника Томаса Эдуарда Лоуренса (1888—1935). В книгу включены автобиографическое произведение Т.Э. Лоуренса «Восстание в пустыне» и великолепное исследование Б. Лиддел Гарта «Полковник Лоуренс», дающее не только многоплановую картину превосходно организованной Лоуренсом малой войны против турецких войск, но и общее описание боевых действий на Ближневосточном театре Первой мировой войны.

Сборник представляет собой первую попытку последовательного изложения на русском языке всемирно известной теории исторического развития А. Дж. Тойнби (Toynbee, Arnold Joseph, 1889-1975). Сборник составлен на основе 12-томного труда известного британского ученого. В советской историографии данная работа традиционно называлась «Исследование истории»

Вип. 3. - 2010. - 344 с.

Третій випуск біобібліографічного довідника серії «Українські історики» присвячено дослідникам минулого України та українським ученим, які досліджують історію інших країн. Випуск містить біобіб-ліографічні матеріали про 261 вченого, які працювали або працюють у наукових установах, вищих навчальних закладах, державних установах, громадських організаціях тощо в Україні або за її межами. Довідник розрахований на суспільствознавців, викладачів вузів, учителів, студентів, усіх, хто цікавиться історією історичної науки. Дані зібрані станом на 2006-2009 pp.

Автор жестко критикующей западные воззрения на Восток и обвиняющей западную науку в духовной поддержке и оправдании колониализма.

For almost half a century, Ukrainian history did not exist in Ukraine as an independent field of scholarly research or as a subject of instruction. After the Second World War, the “history of the Ukrainian SSR” was established as a regional subunit of the “History of the USSR.” Outside Ukraine, its history was a subject of scholarly research and ideological interpretation in diaspora historiography and in a few small universitylevel institutions that generally found themselves on the margins of the academic world. After 1991, public demand for accounts of Ukrainian history arose in Ukraine and abroad: in both cases, the motives were purely pragmatic and instrumental. In Ukraine, the overriding concern was to legitimize the state in ideological and “scholarly” terms and provide for the civic education of the nation, which took the form of “creating Ukrainians.” Beyond the borders of the new state, interest in its history was inspired by efforts to understand and explain the current situation: thus, most Western research on Ukraine concentrates on studies in politics, international affairs, economics, and sociology, while historical works are generally either popular outlines or highly specialized investigations.

  Текст у форматі PDF 1.43 Мб

В книге публикуются фрагменты из I-VI книг "Анналов" Яна Длугоша, в которых имеются сведения о Древней Руси (до 1229 г.).