У книжці викладено короткі відомості про виникнення прізвищ на Україні, про семантику, будову, відмінювання, правопис і наголошування українських прізвищ. Основною частиною довідника є словничок, у якому зібрано близько чотирьох тисяч прізвищ, у написанні, відмінюванні й наголошенні яких можуть виникати труднощі. Разом з початковою формою того або іншого прізвища зазначено форми родового, давального й орудного відмінків однини та називного й родового множини, форми жіночих прізвищ, відмінні від форм прізвищ чоловіків; у кожній формі визначено наголос. Довідник розрахований на вчителів, журналістів, а також на тих працівників навчальних закладів і установ, які мають справу з оформленням особових документів.

"Словарь древнерусских личных собственных имен" составлен крупнейшим специалистом по исторической антропонимики в дореволюционной России Н.М. Тупиковым (1869-1900). Это не только самый фундаментальный на сегодняшний день научный труд, посвященный русскому нехристианскому именослову, но и приглашение к дальнейшим наблюдениям и исследованиям. Словарь адресован как специалистам по древнерусской ономастике, так и всем читателям, интересующимся историей русской культуры, ее истоками и подлинной традицией.

Монографія присвячена лексико-семантичному, структурному та етимологічному аналізу особистих імен власне слов'янського походження, що функціонували у побуті українців 14-17 ст. та збереглися ще з тих часів у складі сучасних українських прізвищ.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Розглядаються загальні питання теорії прізвища, історія становлення цього феномену та специфіка функціонування родових назв в Українських Карпатах. Аналізуються мовний та правовий статуси прізвища, глобальні національні, регіональні ознаки прізвищевих назв, їх варіантність, лексичне значення тощо. Подаються всі прізвища, які функціонують на території Закарпаття в перші повоєнні роки і тепер (понад 11,5 тис.). Біля реєстрового прізвища наводяться нинішня його географія побутування, перші фіксації прізвищевої назви в давніх документах Карпатського регіону, дані про соціальний статус засновника роду. Статті завершуються етимологічною довідкою щодо походження прізвища

Славян Родные Имена - словарь исторических родокоренных имён и прозваний славян и русов за два тысячелетия. Словарь представляет уникальные материалы для изучения истории славянских и русских имён. В основу его легли обширные источники, иногда малоизученные - памятники древней письменности: летописи, хроники, словари (речники), синодики, письма, берестяные грамоты, надписи на камнях, мечах, монетах, пряслицах, корчагах, братинах. Словарь будет интересен всем, кто любит историю.

Словарь содержит около 22 700 английских фамилий, распространенных в Великобритании, США и дрyгих странах английского языка. Даются сведения о русском написании и произношении наиболее употребительных фамилий и об их происхождении. Словарь адресован всем, кто работает с английской литературой, переводчикам, научным и библиотечным работникам, журналистам, работникам радио и телевидения.

У колективній монографії висвітлюються основні напрями розвитку мовознавства за 1967-1977 рр. Особлива увага приділяється досягненням українських мовознавців у таких галузях: радянська соціолінгвістична теорія, лексикологія і лексикографія, теорія граматики, дослідження з російського мовознавства, історико-етимологічні студії і видання пам'яток, діалектологія і ономастика, дослідження з слов'янського, романського, германського і загального мовознавства, формалізація мов і їх експериментальне значення.

З кожним роком ономастика набирає все більшої популярності: з'являється чимало наукових досліджень, частину топонімічного матеріалу вміщено в «Історії міст і сіл Української РСР». Публікації на цю тему нерідко можна побачити в журналах та газетах. Уже протягом десяти років під рубрикою «І села і міста друкує матеріали, зібрані письменником Юрієм Кругляком, громадсько-політичний тижневик Україна». Вони й лягли в основу цієї книжки. Тут за абеткою подаються коротенькі довідки про час заснування й походження назви міст і селищ міського типу Української РСР Поряд з науковими твердженнями одекуди викладено легенди й перекази, поширені в народі. Гадаємо, що це видання стане в пригоді науковцям, краєзнавцям, учителям, юним історикам та географам — усім, хто цікавиться історією рідного краю.

Історія виникнення і побутування імен та прізвищ тісно пов'язана з історією народу, з особливостями його матеріальної і духовної культури. У брошурі розглядається походження українських імен і прізвищ, історичні етапи становлення прізвищ, роль народних говірок у формуванні цієї лексичної групи. Висвітлюються питання правопису імен і прізвищ у сучасній українській мові. Розрахована на лекторів, пропагандистів, викладачів вузів, вчителів, студентів філологічних факультетів, широке коло читачів.

Это первый отечественный словарь по ономастике. Он является отраслевым лингвистическим одноязычным словарем, включающим около 700 терминов. Ко многим терминам даны иноязычные эквиваленты. Проведена классификация и систематизация терминов. Словарю предпослан вступительный очерк; завершается словарь указателем словосочетаний, близких к терминологическим, но не вошедших в словарь, и алфавитными указателями.

В учебном пособии рассматриваются содержание, история развития и современное состояние, методы научного анализа вспомогательных исторических дисциплин: метрологии, хронологии, ономастики, генеалогии, геральдики, нумизматики, картографии западноевропейского средневековья. Издание содержит иллюстрации старых карт, монет, гербов и т. д.

В книге известного историка А.Г. Кузьмина предпринимается попытка взглянуть на спорные вопросы начала Руси через призму всего этнополитического развития Восточной и Центральной Европы. На первом плане стоят такие вопросы, как исторические судьбы славян, этническая природа варягов, соотношение славян, варягов, руси, конкретные условия появления в Восточной Европе государства Руси. Исследование построено на обширном источниковедческом, лингвистическом, этнографическом и археологическом материале, используются данные топонимики, ономастики, антропологии и других дисциплин. Строгая научность органично сочетается у А.Г. Кузьмина с публицистической страстностью, причем особое внимание автор уделяет длящейся вот уже 250 лет дискуссии между норманистами и антинорманистами. Книга издается в авторской редакции.

Наукова публікація українського вченого Мирона Кордуба, що дає опис знання про топоніми та їх історичне значення у гуманітарних науках.

Історія краю, або краєзнавство, - один з найцікавіших напрямів сучасної науки. В книзі читач дізнається про розвиток історичного краєзнавства на території України, про джерела вивчення минулого, ознайомлення з основними етапами історії Чернігово-Сіверської землі. Книга базується на великому фактичному матеріалі, який зібрав, систематизував і узагальнив автор.

Кн. 1 : Теоретичні аспекти. - 1999. - 486 с.

Настоящее пособие выросло из курса лекций, которые читались автором в Пензенском, Челябинском, Читинском, Ферганском педагогических институтах, а также в Московском и Куйбышевском университетах. В книге нашли отражение и исследования автора по ряду актуальных проблем ономастики.

В монографии рассмотрены теоретические проблемы ономастики. Дается история данной науки, определяется место ономастики среди других дисциплин и связь имен собственных с жизнью человека. Особое внимание отводится семантике имен собственных и их роли в языке и речи.