У книжці викладено короткі відомості про виникнення прізвищ на Україні, про семантику, будову, відмінювання, правопис і наголошування українських прізвищ. Основною частиною довідника є словничок, у якому зібрано близько чотирьох тисяч прізвищ, у написанні, відмінюванні й наголошенні яких можуть виникати труднощі. Разом з початковою формою того або іншого прізвища зазначено форми родового, давального й орудного відмінків однини та називного й родового множини, форми жіночих прізвищ, відмінні від форм прізвищ чоловіків; у кожній формі визначено наголос. Довідник розрахований на вчителів, журналістів, а також на тих працівників навчальних закладів і установ, які мають справу з оформленням особових документів.

Словник містить найбільш поширені на території України власні імена людей. Він повинен сприяти встановленню й закріпленню певних норм у написанні власних імен людей в офіційному та розмовно-побутовому вжитку.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Топонімічний словник України містить найголовніші назви міст, районню центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов'язані з іменами видатних людей, а також назви об'єктів рельєфу, річок, озер, лиманів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних пам'яток України. У ньому подано детальний етимологічний аналіз відповідню утворень. Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи. Він призначений для учнів старших класів, вчителів географії, історії, студентів відповідних факультетів, лекторіїв, а також для широкого кола читачів.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

Розглядаються загальні питання теорії прізвища, історія становлення цього феномену та специфіка функціонування родових назв в Українських Карпатах. Аналізуються мовний та правовий статуси прізвища, глобальні національні, регіональні ознаки прізвищевих назв, їх варіантність, лексичне значення тощо. Подаються всі прізвища, які функціонують на території Закарпаття в перші повоєнні роки і тепер (понад 11,5 тис.). Біля реєстрового прізвища наводяться нинішня його географія побутування, перші фіксації прізвищевої назви в давніх документах Карпатського регіону, дані про соціальний статус засновника роду. Статті завершуються етимологічною довідкою щодо походження прізвища

Третє видання Словника-довідника своєю побудовою, змістом і обсягом суттєво не відрізняється від попереднього (1996 р.). У ньому подаються офіційні імена, уживані в Україні, та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичних творів, народних пісень тощо. Видання сувенiрне. Для філологів, працівників преси, загсів, паспортних столів, для всіх тих, хто цікавиться походженням власних імен. Словник стане у пригоді молодим батькам.

Прагнучи будувати Українську державу, маємо знати її героїв (а також і антигероїв). Відтворення об'єктивної історії громадського та культурного життя неможливе без знаня псевдонімів , під якими пропонуємо читачеві, опрацюваті чималу кількість джерел, маючи на меті зібрати та систематузувати маловідомі факти, що стосуються багатьох ґк видатних, так і малознаних письменників, науковців, журналістів, митців, релігійних та політичний діячів. Праця може бути корисним довідковим посібником при аиаченні україзнавчих дисциплін. Тому в час, коли видання українських наукових книжок та фінансування вищої школи надто обмежене, вважаємо за потрібне передати до друку "Нові матеріали до мловника українських псевдонімів". За ініціативою кафедри основ та фундаментів видання підтримало вченою радою будівельного факультету Київського Національного університету бідівництва і архітектури.