Розкрито феномен австрійської малої прози, специфіку їі рецептивної та генологічної парадигм у контексті німецькомовного літературного процесу. Уперше в українському літературознавстві на контекстуальному фоні розглянуто особливості поетики австрійської малої прози XX ст. у типологічних зрізах і зіставленнях з німецькою малою прозою аналізованого періоду, а звідси - і такі складники дослідження, як рецептивна естетика та генологічна парадигма. Аналіз історико-літературного матеріалу увібрав широке коло праць австрійських, німецьких, швейцарських, українських, польських, російських, словацьких, чеських, болгарських, угорських літературознавців. На основі детального розгляду дослідницького масиву, що містить розгалужений комплекс актуальних питань для словесної науки на новітньому етапі її розвитку, розроблено авторську концепцію інтерпретації художніх зразків малої епічної форми австрійських письменників (К. Е. Францоз, А. Шніцлер, Г. Гофманнсталь, Р. М. Рільке, Ф. Кафка, Р. Музіль, Й. Рот, І. Айхінгер, І. Бахманн, Т. Бернгард, А. Зєлінскі, П. Гандке, Е. Фітцбауер, М. Ган, Г. Кунер).

  Скачати повний текст

З'ясовано роль автобіографічного елементу в літературній і критичній спадщині А.О.Григор'єва. Показано визначальну роль даного чинника у відображенні своєрідності творчої особистості поета і критика. На підставі порівняльного аналізу біографічних фактів А.О.Григор'єва зі змістом та образною структурою його віршів і поем досліджено шляхи їх перевтілення в поетичні образи, своєрідність ліричного "я" та особливості літературної майстерності митця. Висвітлено історико-літературне значення та своєрідність мемуарної творчості А.О.Григор'єва, зокрема, його книги "Мои литературные и нравственные скитальчества" у контексті вивчення російської автобіографічної прози середини XIX ст. Проаналізовано автобіографічний елемент у літературно-критичних і театрознавчих статтях, рецензіях і нарисах А.О.Григор'єва, з'ясовано функцію відступів мемуарного характеру, вплив реальних подій його життя на визначення змісту та формування літературного стилю критика. Простежено характерне для творчості митця злиття жанрів статті, присвяченої дослідженню певного літературного, театрального або соціального явища з мемуарним нарисом. Розглянуто листи А.О.Григор'єва, що містять автобіографічний матеріал, спогади про події та осіб, які відіграли важливу роль у його житті. Доведено визначальну роль порівняльного аналізу у формуванні достовірного уявлення про автобіографічний елемент в різних видах творчої діяльності А.О.Григор'єва.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз понад 1 300 одиниць оказіональної лексичної номінації, зафіксованих у поетичному лексиконі В. Барки. Уперше досліджено семантику та текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета - одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Визначено специфіку лексичних інновацій В. Барки. Досліджено ключові поняття та слова-символи у поетичній картині світу поета. Розкрито прагматичний потенціал новотворів, проаналізовано його вплив на створення та розуміння значень інновацій. Висвітлено номінативну, стилістичну, експресивну та текстотвірні функції новотворів. Проаналізовано основні здобутки української письменницької лексикографії XX - XXI ст. Уперше з використанням методів математичної статистики виявлено основні тенденції у словотворчій практиці В. Барки. Розроблено теоретичні засади укладання різножанрових словників авторських лексичних новотворів поета.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві проведено багатоаспектне дослідження явища автофікціоналізації як неодмінної складової романної нарації від першої особи, що виявляється на свідомому (авторський металепсис) і несвідомому рівнях (переважно дискурс автобіографічного роману). Проаналізовано тематику, структуру та функціонування автофікціональної оповіді італійського жіночого роману кінця XX ст. у контексті сучасних літературознавчих та антропологічних студій. Досліджено романи відомих італійських письменниць Д. Мараіні, С. Верди, М. Беллончі, С. Тамаро, П. Капріоло та С. Петріняні. На підставі аналізу самості та Іншості у романному тексті виявлено діалектику між свідомою інтенцією автора та її реалізацією, що стає на заваді створення художнього образу, тотожного або діаметрально протилежного авторській моделі. Стосунки автор/оповідач досліджено у межах семантики "подібності/неподібності" (Ф. Лежен), що реалізується відповідно в автобіографічному письмі й умисній гомодієгетичній трансформації історичної (награний оповідач) або трансгендерної (фіктивний оповідач) оповіді. Як окремий вид автофікціоналізації проаналізовано адресантний дискурс епістолярного роману, в якому оповідач набуває подвійного фікціонального статусу: протагоніста зображуваних подій та адресанта листів. На підставі дослідження комунікативної спрямованості адресант/адресат визначено амбівалентність статусу італійського жіночого автофікціонального письма, доведено присутність у його структурі фактичного матеріалу, поетичної вигадки й уяви.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості функціонування агіографічних мотивів у "житії" жінки-святої (Жанна д'Арк) та створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета. Встановлено причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлено співвідношення рис жанрових різновидів житія та патерика. Уточнено уявлення щодо своєрідності літературної біографії російського Зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Розроблено екогідрогеологічне обгрунтування формування й експлуатації рекультивованих земель, що передбачає екологічну реставрацію порушених земель за рахунок організації стоку, відведення атмосферних опадів, забезпечення процесу формування біогеогенетичних горизонтів рекультивованого шару потужністю 1,0 - 1,2 м із залученням найбільш придатних гірських порід і закладенням штучного дренажу. Проведено розрахунки динаміки рівня грунтових вод з урахуванням природного бокового розтікання для рекультивованого відвалу (без дренажу та на фоні горизонтального дренажу зі зрошенням). Досліджено водно-фізичні, фізико-хімічні й екологічні властивості розкривних гірських порід. Наведено комплексну оцінку змін окисно-відновлювальних умов за профілем рекультивованих відвалів. Проведено моделювання та довгостроковий прогноз змін водно-сольових умов на різних варіантах рекультивації у профілях рекультивованих шахтних відвалів. Виявлено субстрати (темно-сіра глина, шлам залізної та марганцевої руди), де утворення токсичних концентацій заліза та марганцю обмежує їх використання. Встановлено параметри поживних режимів фітомеліорованих гірських порід, що забезпечують підвищення буферної та біотичної ємності у процесі формування родючості рекультивованих земель. Розроблено концепцію поетапного інтегрального підходу в оцінці екологічного ризику аеротехногенного забруднення сільськогосподарських територій важкими металами. Розкрито особливості прояву буферної ємності чорнозему до важких металів і перспективи використання деяких гірських порід як сорбентів для детоксикації техногено забруднених грунтів.

  Скачати повний текст

Розглянуто функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Комплексно проаналізовано поетичний ад'єктив та його трактовку як лінгвістичну категорію, що виступає як один з основних чинників формування та розвитку національної та літературної мов через систему поетичних образів і фігур. Описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива. Систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна. Надано поняття конструкційної мовотворчості та показано відповідні синтаксичні побудови. Запропоновано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета. Показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета й особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Наведено основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: з функціонально-стилістичним зрушенням, з комплексною контамінацією характеру визначального та визначуваного.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методичні положення, прикладні рекомендації щодо формування та впровадження адаптивного механізму (АМ) реалізації стратегії на підприємстві. Досліджено розвиток теорії та практики стратегічного управління від зародження наукових шкіл стратегії до сучасних поглядів вітчизняних і зарубіжних науковців. Проаналізовано досвід вітчизняних і зарубіжних підприємств стосовно реалізації даної стратегії. Описано АМ стратегії підприємства з метою забезпечення безперервного процесу прийняття своєчасних управлінських рішень стосовно стратегічних змін відповідно до впливів зовнішнього середовища та протиріч, що виникають між зовнішнім і внутрішнім середовищами у процесі реалізації корпоративної стратегії підприємства. Запропоновано поетапну методику впровадження на підприємстві АМ. Надано оцінку ефективності АМ реалізації стратегії з використанням методів економічної доданої вартості (EVA), SPASE-аналізу. Проведено апробацію АМ реалізації стратегії на підприємствах легкої промисловості.

  Скачати повний текст

Досліджено функціонально-семантичні особливості адвербіального епітета в поетичному дискурсі представників національно-культурного відродження 1960-х рр. Визначено зумовленість стилістичного потенціалу прислівника його категоріальними ознаками та з'ясовано загальні особливості, яких набуває прислівник, виконуючи стилістичну функцію адвербіального епітета. Прислівникові епітети структуровано за 4-ма основними групами значень: емпіричні, раціональні, посилювальні та порівняльні. Проаналізовано кожну окрему семантичну групу та визначено найпродуктивніші з них для поетичного мовлення шістдесятників. Встановлено лексико-семантичні зв'язки між адвербіальними епітетами (синонімія, антонімія). Охарактеризовано функції адвербіальних повторів у творах шістдесятників і особливості використання таких повторів на різних рівнях мовної системи (фонетичному, лексичному та синтаксичному), досліджено прислівникові епітети-оказіоналізми в семантичному та морфологічному аспектах. Розкрито значення адвербіального епітета для формування стилістичних фігур - антитези, градації, ампліфікації. Виявлено роль прислівникового епітета як невід'ємного семантико-стилістичного складника метафоричного контексту.

  Скачати повний текст

Висвітлено акмеїзм як явище літературного процесу не тільки Срібного віку, а й XX ст. в цілому. Досліджено культурну парадигму акмеїзму як позастильового явища, сформованого на рівні поетичної ідеології. Викладено ціннісну систему, модель суб'єктності та акмеїстичну метафізичну модель світу в сучасних модифікаціях на матеріалі творчості Й. Бродського, Б. Кєнжеєва, Т. Кібірова, В. Кривуліна, Л. Лосєва, Є. Рейна, О. Сєдакової, О.Шварца. Аналіз мотивного комплексу, суб'єктної структури, ключових міфологем поезії цих авторів дозволив виявити ті вектори, що спрямовують еволюцію акмеїстичної художньої системи хронологічно вже за межами творчості акмеїстів.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття "естетичне значення слова", притаманне лексичним одиницям у поетичному тексті. Показано роль естетичного значення у формуванні образу. Класифіковано характерні для російської рок-поезії лексеми в образні поля та мікрополя. Виявлено, що центром образного мікрополя є лексична одиниця з прямим значенням, на периферії мікрополя актуалізуються образні семантичні ознаки, які визначаються контекстом. За результатами дослідження показано, що актуалізаторами естетичних значень лексичних одиниць у текстах російської рок-поезії є стилістичні засоби, інформація інтертекстуального характеру, конвергенція тропів, а також контекстуальне оточнення.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості наголошування іменників у поезії Лесі Українки. Визначено акцентні типи, зіставлено наголошування іменників слововжитку поетеси з мовною нормою кінця XIX - початку XX ст. і сучасною літературною нормою. Досліджено особливості функціонування наголосу як стилістичного засобу, а також як компонента ритміко-інтонаційної побудови поетичних творів Лесі Українки. Проаналізовано процес уніфікації наголосу в акцентних типах. Висвітлено варіантну, а також запропоновану акцентуацію. Проведено акцентуаційний аналіз, що дозволило здійснити характеристику загальних тенденцій акцентуаційних процесів у мові кінця XIX - початку XX ст. Виявлено вплив мови поетеси на кодифікацію українського наголосу. Установлено закономірності тенденції акцентуаційного розвитку іменників.

  Скачати повний текст

Досліджено джерела й жанрово-тематичну специфіку книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." архієпископа Іоана Максимовича як явища української барокової агіографії. Визначено, що твір святого Іоана Максимовича розглядається як зразок агіографічної поезії, в якій трансформовано в нових формах художньо-естетичну спадщину ранньохристиянського Сходу та Київської Русі. Простежено індивідуальні особливості функціонування феноменів мучеництва та чуда в агіографічній поезії доби Бароко. З'ясовано, що своєрідність опрацювання аскетичної теми в агіографічних віршах книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." святого Іоана Максимовича полягає в поєднанні аскетичних програм східних Отців, ісихастського вчення про молитву розуму з ігнатіянськими концепціями духовного вдосконалення. Образ святого, поданий у поетичній книзі архієпископа Іоана Максимовича, аналізується як відображення барокової антропології.

  Скачати повний текст

Здійснено системно порівняльне дослідження антивоєнної романістики Еріха Марії Ремарка й О. Гончара, визначено їх спільні та відмінні поетикальні особливості у руслі традицій і новаторства. Запропоновано новий ракурс щодо розуміння художньо-стильової специфіки антивоєнної романістики Ремарка та Гончара. Вперше в українському літературознавстві здійснено студії зарубіжного історіографічного дискурсу Ремарка, що дало можливість провести паралелі між основними тенденціями вітчизняного та зарубіжного ремаркознавства. Використано елементи археології тексту та структурного підходу до аналізу антивоєнної романістики Ремарка та Гончара. З'ясовано типологічні особливості їх поетикальних парадигм, визначено національно-мистецькі феномени української та німецької прози XX ст.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетику "Антимемуарів", яка є першою та самостійною частиною циклу "Дзеркало лімбів" - художнім підсумком творчості найвизначнішого представника французької та загалом західноєвропейської літератури XX ст. А. Мальро. З'ясовано жанрову природу твору та питання жанрової інновації "Антимемуарів". Проведений аналіз дозволяє відмежувати "Антимемуари" від традиційних жанрів мемуарів, автобіографії та роману, а також від нового жанру "его-роману". Зазначено, що з погляду поетики головною особливістю твору є своєрідне поєднання історичного, документального та фікційного начал, для з'ясування принципу їх поєднання використано наратологічний аналіз, який дозволяє зробити такі висновки: "Антимемуарам" притаманна суцільна фікціоналізація, що має прояв у наявності фікціональних персонажів, фікціоналізації історичних осіб, що у творі є співбесідниками автора, та у внутрішній фокалізації дискурсу і є романом-діалогом або поліфонічним романом. Найважливішим організаційним принципом твору є принцип діалогізму, реалізований у транскультурній і трансісторичній точні зору автора, яка дозволяє вийти на рівень діалогу, якого веде людство як сукупність різних культур і цивілізацій, або як мультикультурна єдність.

  Скачати повний текст

З використанням матеріалу текстів українських народних чарівних казок, опублікованих переважно у виданнях другої половини XIX - початку XX ст., у контексті категорії модельованої бінарної опозиції "свій"/"чужий" проаналізовано особливості структурної поетики їх художнього простору. З метою з'ясування семантики антиномії "свій" і "чужий" простір досліджено специфіку функціонування ритуалу переходу в українських народних чарівних казках.

  Скачати повний текст

Узагальнено антитрагедійні риси естетико-художнього дискурсу. Виокремлено антитрагедійне як одну із своєрідних ознак сучасного мистецтва, проаналізовано проблемне коло у категоріальному співвідношенні "трагічного"- "комічного", "поетичного" - "прозового" в історико-естетичному аспекті. Встановлено, що антитрагедійне набуває категоріальних ознак, виходячи за межі суто постмодерністської настанови пов'язувати антитрагедію виключно із постмодерною трансформацією традиційних засад доби модерну. Антитрагедійне визначено як естетичну категорію. Запропоновано схему корелятивного співвідношення антитрагедійного з прозовим, що дозволяє простежити у контексті великого культурного часу антитрагедійне як нівелювання поетичного у бік прозового. Сутність антитрагедійного виокремлено у площину буденості як принципу світобачення і як художнього методу. Антитрагедійне охарактеризовано шляхом деієрархізації людського та речового, за принципу рівності між світом людей та світом речей. Антитрагедійне визначено як корелят між трагічним та комічним, їх "третій" стан. У психологічному сенсі антитрагедійне охарактеризовно як нездатність людини постійно перебувати у стані смислопошуків та граничних ситуацій, обгрунтовано положення про антитрагедійне як певний механізм захисту. Розглянуто категоріальне співвідношення "поетичне" - "прозове", в якому поетичне виступає ознакою трагедійного, а прозове - антитрагедійного. Зроблено висновок, що антитрагедійні риси виникають у площині буденності, повсякдення, прозовості, коли "стомленість" від трагедії та трагічного вимагає відходу у неконфліктний світ звично-звичайного.

  Скачати повний текст

Вперше в українській лінгвістиці зроблено комплексний структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аналіз антонімічного слововживання в поезії XX ст. Обгрунтовано теоретичні засади антонімії, запропоновано визначення поетичних антонімів, антонімічних біномів, антонімічно-синонімічних парадигм. Виявлено ключові опозиції в поетичному дискурсі з урахуванням позитивної та негативної маркованості їх конституентів. Розглянуто симетричні й асиметричні антонімічні пари, запропоновно структурну, морфологічну та функціонально-семантичну класифікації опозицій. Проаналізовано зв'язок антонімії з полісемією та синонімією. Встановлено парадигматичні та синтагматичні властивості лексем із протилежними значеннями. Досліджено функції антонімів у семантичній організації речення, виділено синтаксичні моделі, в яких функціонують лексичні опозиції у мові української поезії XX ст. Визначено особливості структурно-семантичної організації оксиморонних синтагм. Запропоновано функціонально-семантичну класифікацію оксиморонів. Проаналізовано стилістичні функції художніх засобів, утворених на базі антонімічних пар. Обгрунтовано принципи укладання "Словника антонімів поетичної мови" як одного з можливих підходів до лексикографічного опрацювання мови української поезії. Уперше укладено словник антонімів української поетичної мови.

  Скачати повний текст