Досліджено питання життя й творчості А.Міцкевича, зокрема, проаналізовано слово і проблему зради в А.Міцкевича, інтерпретацію письменником балади Й.-В.Гете "Mignon", проблему духовних сил героя в його поетичній творчості. Особливу увагу приділено характеристиці творчої діяльності А.Міцкевича у контексті слов'янської та української культур. Розглянуто поезію А.Міцкевича в оцінці І.Франка, типологію і контактно-генетичні зв'язки письменника з Т.Шевченком та Л.Українкою, балади А.Міцкевича в перекладацькій інтерпретації П.Куліша тощо.

Обгрунтовуються деякі теоретичні положення активізації навчання, викладені показники, рівні, дидактичні шляхи формування активності, а також теоретичний матеріал та методичні поради щодо виховання пізнавальних здібностей студентів. Характеризуються репродуктивні й продуктивні методи навчання, запропонована структурна модель їх систематизації на основі поетапної реалізації активності, що націлює педагогів вищої школи на розв'язання проблеми оптимального використання методів навчання. Розглядаються питання застосування гри як засобу активізації пізнання. Для підтвердження достовірності та наукової обгрунтованості викладених матеріалів і положень вміщено результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної протягом 1993-1996 рр.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної української мови, історії мови, текстотвірного потенціалу морфологічних і синтаксичних одиниць. Висвітлено особливості синтаксичного зв'язку компонентів у конструкціях з послідовною підрядністю та речень у складному синтаксичному цілому, авторські неологізми як спеціальний засіб художньої виразності та як одиницю поетичного тексту, комунікативний потенціал таксономічних речень. Проаналізовано параметри опису системності лексики у говірці, деякі проблеми діалектології регіональних варіантів англійської мови, інтернаціональні елементи у мові фольклору.

Наведено результати досліджень у галузі мовного інтелектуалізму, функціонування та еволюції мовних форм, співвідношення книжних і народнорозмовних елементів у різні історико-мовні періоди. Розглянуто структурно-семантичні групи складних слів на позначення кольору в українській поетичній мові, еволюцію оцінної колоративної номінації в контексті проблем дослідження ідіостилю. Висвітлено особливості стилістичного використання фразеологізмів у збірнику сказань XVII ст. В.Ясинського, структурно-семантичні моделі композитів-назв осіб у староукраїнській літературній мові кінця XVI - XVII ст., заповіти, що мають місце в пам'ятках актової писемності XVI - XVIII ст.

Висвітлено проблеми мовно-текстологічного аналізу актової писемності кінця XVII - другої половини XVIII ст. Детально проаналізовано історичний розвиток староукраїнської орфографічної системи. Розглянуто етапи формування української мови, особливості семантичної двовимірності омонімів у поетичному тексті, лексикографічну репрезентацію невербального компонента мовленнєвого спілкування, символіку зображення світла у поетичній мові українського бароко.

Здійснено поглиблений аналіз творчості видатного українського поета В.Сосюри з позицій сучасної методології, зокрема, розглянуто особливості його епічного стилю, пейзажну лірику 1920-х рр. Розглянуто проблеми розвитку шевченківської традиції, вияви дієслівної темпоральної транспозиції, мовні засоби поетичного сприйняття, лексико-стилістичну характеристику епітетів, діалектні риси художнього мовлення, функціонування сурядних конструкцій у поезіях митця тощо.

Вміщено матеріали доповідей Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 500-річчю першої писемної згадки Коростишева та 200-річчю з дня народження Густава Олізара - видатного польського поета та громадського діяча Правобережної України, яка відбулася 8 - 9 травня 1999 р. у м.Коростишеві Житомирської області. Висвітлено актуальні проблеми історії, літератури, освіти та культури Волині та Київщини. Значну увагу приділено діяльності З.Д.Заграничного, В.П.Горностая, Є.М.Кудрицького та ін.

Аналізуються особливості наголошення непохідних іменників жіночого роду в поетичному мовленні Лесі Українки. Поезія Л.Українки є необхідним і невичерпним матеріалом для вивчення й дослідження акцентної системи української мови на певному етапі її історичного розвитку. Акцентні особливості поетичного мовлення Л.Українки значною мірою позначились на процесі становлення акцентної норми української мови.

Запропоновано двомовне (українсько - англійське) видання матеріалів першої в Україні міжнародної конференції, присвяченої нагальним проблемам найновітнішого періоду літератури США: постмодернізму, мультикультуралізму, поетичним процесам і постатям, критичним школам. Висвітлено доповіді провідних дослідників США, України, Росії, Білорусії та молодих науковців-американістів.

На основі ретельного і всебічного вивчення автографів А.Кос-Анатольського вперше оприлюднена вся його творча спадщина з домашнього архіву. Подано систематичний анотований опис музичних творів композитора. Вміщено усі, незалежно від форми та змісту, нотні і ненотні матеріали: автографи нот, поетичних текстів, друки, копії, листи, нотатки, тексти сценаріїв та інші документи, які зберігаються у домашньому архіві композитора. Показано різні етапи праці А.Кос-Анатольського над творами. Опис кожного автографу містить назву твору (подану згідно з автографом), формат рукопису і кількість заповнених нотним чи поетичним текстом сторінок. Усі рукописні матеріали згруповано за назвами творів і систематизовано за видами і жанрами рукописів.

Досліджено творчу суголосність двох поетів зі сходу й заходу України - О.Кобця і Б.Лепкого - в художньому моделюванні теми братовбивчої війни на тлі маловідомого феномену "габірного письменництва" часів Першої світової війни. Наведено біографії поетів, досліджено їх творчу спадщину. Ліро-трагедійне двоголосся поетів із тернопільського Поділля та Канівщини визначає ідейну їх близькість у оцінюванні війни й табірного буття з позицій демократизму неабстрактного гуманізму, християнізму і самостійництва. У ліриці та ліро-епосі обох репрезентантів літератури буряного поліття розрізнено два аспекти: гуманістично-загальнолюдський, що полягає в осуді війни між Росією й Австро-Угорщиною та Німеччиною як лиха для народів обох держав, і антиімперський визвольний. Обидва аспекти в художньому набутку обох авторів є взаємопов'язаними.

Розповідається про відомих державних, військових, літературних діячів, біографії і справи яких у певній мірі пов'язані з Нікополем і Нікопольщиною: Григорій Потьомкін, Олександр Пушкін, поет Жуковський, гусар Денис Давидов, полководець Олександр Суворов. Автор розповідає про своїх земляків, про славні сторінки історії Запорозької Січі, нагадує про забуті, напівзабуті та маловідомі факти і події стосовно цього краю.

Розглянуто про книгу лірики В.Ходасевича "Важка ліра" - своєрідне жанрове утворення, важливою рисою якого є наявність сюжетного руху, забезпеченого динамікою провідних поетичних образів. Ці образи формують ланцюжки тем, які окреслють поетичний світ книги.

Розглянуто літературний процес на Волині від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлено історію Волині у теоретичній спадщині М.І.Костомарова та С.М.Соловйова, луцький період педагогічної діяльності українського письменника П.О.Куліша і Л.Українки, стилістичні функції фразеологізмів у романі У.Самчука "Волинь", еволюцію ліричного героя та поетику образів у ліриці В.Слапчука. Проаналізовано культурно-просвітницьку діяльність інтелігенції Волині у 1900 - 1914 рр., образ Волині у структурі художнього цілого на матеріалі літератури ХХ ст., народнопісенні засоби образності у мові сучасних волинських поетів тощо.

Висвітлено багатопланову творчу, наукову та науково-педагогічну роботу відомого українського поета, перекладача, вченого-славіста В.К.Житника. Наведено унікальні відомості про розвиток української перекладацької школи на чолі з М.Рильським, М.Лукашем, Г.Кочуром.

У покажчику, присвяченому життєвому та творчому шляху відомого київського мистецтвознавця В.П.Підгори, вміщено дані про творчий доробок вченого , якийскладає понад 400 наукових і науково-публіцистичних, поетичних і перекладацьких творів - альбомів, каталогів, буклетів, календарів, есе, статей, віршів, перекладів поезій та інших робіт, що розкривають розмаїття мистецького й архітектурного сьогодення та минулого України, духовне життя самого автора, подано перелік публікацій про нього.

Проаналізовано особливості вираження авторської позиції у творах Л.Леонова 1920 - 1930-х рр. Значну увагу приділено міфічному елементу в баладах зарубіжних і російських поетів: Й.В.Гете, В.Жуковського, О.Пушкіна, М.Лермонтова, гоголівським комедіям у структурі фейлетонів О.Т.Аверчикова, а також образу Смерті у російській поезії першої половини XIX ст.

Висвітлено актуальні проблеми поетики й естетики класичної літератури Ренесансу та епохи романтизму. Розглянуто специфіку формування есеїстичної стилістики у художньому просторі "Анатомії меланхолії" Р.Бертона (1621 р.). Проаналізовано модерністську рецепцію творчості ірландського поета першої половини XIX ст. Д.Менгена. Запропоновано нове бачення провідних мотивів, що характеризують образ Стівена Дедала у романах Д.Джойса "Улісс" і "Портрет художника в юності". Значну увагу приділено біблійній проблематиці у комічних романах-фантазіях М.Спарка, а також інтерпретації ідей та уявлень Платона у романістиці А.Мердока.

Роботу присвячено перебуванню Т.Г.Шевченка на Україні, зокрема, на Полтавщині у 1843 - 1846 та 1859 рр. Окремий розділ присвячено тим полтавцям, які брали участь у викупі Т.Шевченка з кріпаччини, а також дослідникам та популяризаторам його творчості. Значну увагу приділено відомим поемам та віршам, які стали основоположними у його поетичній творчості ("Єретик", "Заповіт", "Великий льох" тощо).

Розглянуто основні літературно-критичні праці з творчого доробку відомого поета, перекладача, критика-літературознавця, філософа, мемуариста О.Тарнавського - наукові розвідки, статті, рецензії, критичні нариси, начерки популяризаторського характеру, опубліковані у різних періодичних виданнях. Всі матеріали об'єднано у кілька тематичних розділів: філософія, теорія літератури, українська література (материкова і діаспорна), зарубіжне письменство, театр, образотворче мистецтво.