Рассматривая различные аспекты организации толпы, автор приходит к выводу о том, что, реализуя экстремистские формы социального поведения, толпа более предрасположена к злу, чем к добру. Опубликованный в 1892 году труд Сигеле «Преступная толпа. Опыт коллективной психологии» стал классикой, на много лет предопределившей исследования в области массового сознания

Т. III. - 1956. - 372 с.

Основною темою цієї нашої розвідки є націократія, себто концепція державно-політичного й соціяльно-економічного устрою, що її заступай сучасний організований український націоналізм. Для кращого вияснення ідеологічно-програмових засад націократії та її відмінностей від інших політичних концепцій уважали ми за вказане спинитися також над коротким переглядом питань демократії, соціалізму, комунізму, фашизму й диктатури, що попереджають у цьому збірникові основну тему про націократію. Працю свою рекомендуємо насамперед увазі провідних націоналістичних кадрів. Обмежений розмір цієї книжки приневолив нас надати розвідці схематичний характер проте сподіємося, що й у такій обробітці вона дає відповідь на ряд актуальних для українського націоналізму питань.

Майже 40-літня окупація України большевицькою Московщиною, до краю спантеличила політичну думку українську, і над Дніпром, і н Галичині, і на еміграції. Отрута московської пропаганди просякла я усі партійні середовища, від радикально-соціялістичних і "реіюлюційно-дсмократичннх" аж ло націоналістичних. Дійшло до того, що деякі претенденти на "визволителів України" на еміграції, кинули анатему на ідеологію взагалі. Оголосили її, як і світогляд, який небудь взагалі, за річ безпотрібну, ба, навіть шкідливу для визвольно-революційної боротьби. Прихильним оком споглядаючи на кокетуючі з большевюмом соціалізм і т. зв. демократію, ці "визволителі" емігрантські особливо ярилися на все, що стояло впоперек дороги комунізму: на націоналізм, на релігію, на "фашизм", "шовінізм" і т.п.

Все в этой книге – правда. Когда я рассказывал эпизоды этой истории разным людям, все в один голос утверждали, что я должен написать книгу. Но я ее давно пишу. Первый вариант, можно сказать, написан, когда мне было 14 лет. В толстую самодельную тетрадь я, в те времена голодный, судорожный мальчишка, по горячим следам записал все, что видел, слышал и знал о Бабьем Яре. Понятия не имел, зачем это делаю, но мне казалось, что так нужно. Чтобы ничего не забыть. Тетрадь эта называлась «Бабий Яр», и я прятал ее от посторонних глаз. После войны в Советском Союзе был разгул антисемитизма: кампания против так называемого «космополитизма», арестовывали еврейских врачей - "отравителей", а название «Бабий Яр» стало чуть ли не запретным. Однажды мою тетрадь нашла во время уборки мать, прочла, плакала над ней и посоветовала хранить. Она первая сказала, что когда-нибудь я должен написать книгу. Чем больше я жил на свете, тем больше убеждался, что обязан это сделать. Много раз я принимался писать обычный документальный роман, не имея, однако, никакой надежды, что он будет опубликован.

Книга известных американских ученых, супругов Лоруса Дж. Милна и Маргарет Милн, «Чувства животных и человека» — занимательный, а местами и поэтичный рассказ об ощущениях, свойственных живым существам. О сложных проблемах бионики авторы говорят легко и просто, без излишней наукообразности. Мы узнаем из книги, почему пчелы не видят красного цвета, как птицы ориентируются при перелетах, каким образом летучие мыши чувствуют преграды на своем пути и многое, многое другое. При этом Милны все время сравнивают чувства животных с человеческими чувствами, наводят читателя на мысль о том, что живые организмы с их сложной и малоизученной структурой органов чувств представляют большой интерес не только д

Стефан Цвейг (1881—1942) — австрійський письменник, видатний майстер психологічної новели. Новели С. Цвейга відзначаються тонким психологічним малюнком і гострим драматичним сюжетом. Майже в кожній із них письменник змальовує якусь таємницю людського серця, ту вирішальну хвилину, коли схована в серці пристрасть виривається шаленим потоком назовні й калічить раз і назавжди людське життя. Пристрасть у С. Цвейга всевладна, вона сильніша за людину, однак сила її руйнівна; вона гвалтовно змінює людську долю, ніколи не даючи щастя. Герої Цвейгові самітні, нещасні, скалічені суспільством, у якому вони живуть, проте це переважно люди з середніх і вищих прошарків того суспільства,— простого народу С. Цвейг не знав, не розумів, ба навіть боявся його. У сучасному йому суспільстві письменник вбачав тільки дві полярні сили — аристократію духа та культури й голоту, втілення варварства. Через те він і фашизм зрозумів як вибух споконвічних руйнівних інстинктів, притаманних людині. Пацифіст і абстрактний гуманіст, він не бачив сили, яка б могла фашизмові протистояти. Перебуваючи від 1933 року на еміграції, спершу в Англії, а потім у Бразітцї, С. Цвейг тимчасове засилля фашизму в Німеччині потрактував як загибель своєї духовної вітчизни — Європи — і, охоплений зневірою, 1942 року разом з своєю дружиною наклав на себе руки.

Эта книга - плод десятилетней работы над историей обороны Брестской крепости: многих поездок и долгих раздумий, поисков документов и людей, встреч и бесед с вами. Она окончательный итог этой работы. О вас, о вашей трагической и славной борьбе еще напишут повести и романы, поэмы и исторические исследования, создадут пьесы и кинофильмы. Пусть это сделают другие. Быть может, собранный мной материал поможет авторам этих будущих произведений. В большом деле стоит быть и одной ступенькой, если эта ступенька ведет вверх. Десять лет назад Брестская крепость лежала в забытых заброшенных развалинах, а вы - ее герои-защитники - не только были безвестными, но, как люди, в большинстве своем прошедшие через гитлеровский плен, встречали обидное недоверие к себе, а порой испытывали и прямые несправедливости. Наша партия и ее XX съезд, покончив с беззакониями и ошибками периода культа личности Сталина, открыли для вас, как и для всей страны, новую полосу жизни. Сейчас Брестская оборона - одна из дорогих сердцу советских людей страниц истории Великой Отечественной войны. Руины старой крепости над Бугом почитаются как боевая реликвия, а вы сами стали любимыми героями своего народа и повсюду окружены уважением и заботой. Многие из вас уже награждены высокими государственными наградами, но и те, кто еще не имеет их, не обижены, ибо одно звание "защитник Брестской крепости" равнозначно слову "герой" и стоит ордена или медали.