У книзі детально описано механізми функціонування, регулювання та інтегрування діяльності всіх систем органів, біохімічне підгрунтя і молекулярні основи життєдіяльності, діапазон реалізації функцій організму людини. Особливу увагу приділено результатам найновіших наукових досліджень, даним молекулярної біології та генетики. Своєрідністю книги є велика кількість клінічних прикладів та доповнень про можливі функціональні зміни організму здорової людини у різних станах і випадках розвитку патології. Книга є теоретичним і практичним виданням, яке допоможе у вивченні класичних фундаментальних основ фізіології, а також у повсякденній роботі лікаря. Для студентів, інтернів, аспірантів, викладачів медико-біологічних навчальних закладів, фізіологів, науковців та практичних лікарів.

Книга одного из крупнейших английских учёных посвящена одной из основных проблем кибернетики - анализу механизмов деятельности нервной системы, обеспечивающих приспособительное поведение организма. Предназначена для широкого круга читателей - биологов, медиков, физиков, математиков, инженеров.

Почему мы выглядим так, как выглядим? Что общего между человеческими руками и, допустим, крылышками бабочки? И как связаны между собой волосы, молочные железы и сложное устройство нашего уха? Эти вопросы только кажутся праздными — на деле ответы на них позволят нам лучше понять строение человеческого организма, а значит, найти причину его слабостей и болезней. Нил Шубин, профессор анатомии, известный палеонтолог и один из первооткрывателей легендарного тиктаалика (промежуточного звена между рыбами и наземными животными), предлагает читателю совершить увлекательное путешествие к истокам эволюции и посмотреть, как на протяжении трех с половиной миллиардов лет формировалось и совершенствовалось наше тело.

На початку свого розвитку імунологія з’явилась як наука про боротьбу організму з інфекційними хворобами. Великі відкриття “ранньої ери” імунології (початок ХХ століття) були пов’язані із такими тяжкими хворобами як віспа, сибірська виразка, сказ, дифтерія. Поряд із поступовим розумінням того, як саме відбувається імунний захист організму, було розроблено ефективні вакцини і сироватки, що дозволили боротися із цими захворюваннями.

Імунодефіцитні захворювання поділяють на дві основні групи: природжені (первинні) та набуті (вторинні).Первинні імунодефіцити спричинені мутаціями генів, що кодують важливі для роботи імун- ної системи молекули рецепторів, коре цепторів, цитокінів, молекули МНС, ферментів метаболізму, компонентів системи комплементу тощо. Завдяки таким своєрідним «експериментам природи», як імунодефіцити, можна встановити роль певних молекул у функціонуванні імун ної системи та організму людини в цілому. Первинні імунодефіцити, як правило, виявляються у людей невдовзі після наро дження. Вторинні імунодефіцити розвиваються внаслідок дії на організм шкідливих чинників навколишнього середовища (недостатність харчування, вживання цитотоксичних хімічних речовин, опромінення, інфекційні агенти). Вторинні імунодефіцити розвиваються після реалізації ефекту ушкодження екзогенними чинниками імунної системи. Загальними проявами імунодефіцитів є підвищення чутливості до інфекцій різного походження та підвищення ризику виникнення лоякісних пухлин.

Каждому из нас дана жизнь. Какой она будет, долгой или короткой, обремененной болезнями или отмеченной печатью духовного и физического здоровья, во многом зависит от caмoгo человека. Единственная помощь, в которой он сегодня нуждается, это помощь в овладении законами природы, управляющими жизнедеятельностью eгo организма. В этой сравнительно небольшой по объему, но емкой по содержанию кнuгe, которая является переизданием моей работы «Формула здоровья и долголетия», каждое слово выверено моей профессиональной деятельностью в системе ecmeсmвeнного оздоровления. Организм человека сотворен как высший ресурс пpиpoды и благодаря пластическим свойствам своей центральной нервной системы он способен самовосстанавлuваться и самосовершенствоваться.

  Текст у форматі PDF 9.02 Мб

Кн. 1. - 288 с.

Підручник «Фізіологія людини і тварин» написано відповідно до навчальної програми з курсу «Фізіологія людини і тварин» для студентів біологічних факультетів університетів з використанням новітніх досягнень сучасної фізіології. Багато уваги приділено розкриттю клітинних механізмів фізіологічних функцій. Анатомічний матеріал подано в обсязі, необхідному для розуміння принципів функціонування органів та систем органів. Достатньо повно викладено порівняльно-фізіологічні дані, на підставі яких демонструється еволюція функцій організму. Детальний предметний покажчик полегшує пошук потрібного матеріалу

Антибіотики (anti — проти, bios - життя) специфічні продукти життєдіяльності організмів (або їх модифікації), що відрізняються високою фізіологічною активністю по відношенню до певних груп мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби, водорості, протозоа) або до злоякісних пухлин, вибірково затримують їх ріст або повністю придушують розвиток.

  Текст у форматі PDF 21.44 Мб

Навчальний посібник написано у відповідності із Програмою з фізіології для студентів 2-го курсу медичних вузів. Він охоплює більшість розділів основного курсу цього предмета та ряд аспектів клінічної фізіології. Методологічною основою посібника є теорія функціональних систем П. К. Анохіна. При розгляді матеріалу акцент зроблено на фізіології вегетативних систем організму та механізмів їх регуляції. Посібник розрахований на студентів-медиків, науковців, практичних лікарів.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

В пособии анализируются вопросы психофизиологии функциональных состояний человека. Даётся характеристика наиболее распространенных эндогенных и экзогенных влияний на функциональное состояние, раскрываются общие представления о его изменении в процессе физического и умственного напряжения, гипокинезии и различные виды адаптации.

На основі сучасних поглядів та наукових даних, отриманих протягом останніх років, у підручнику викладено фізіологію людини у структурно-функціональному взаємозв'язку клітин, тканин, органів і систем організму як єдиного цілого. У книзі висвітлено актуальні аспекти загальної та порівняльної фізіології, анатомічні обґрунтування будови, фізіологічні основи життєдіяльності у різних умовах зовнішнього середовища; специфічні та неспецифічні механізми адаптації; проблеми гомеостазу, надійності і компенсації функцій; основи дії лікарських речовин на окремі структури та функціональні системи організму, механізми функціонування, регулювання й інтегрування діяльності всіх систем органів та реалізації функцій організму людини На основі програми та нового навчального плану узагальнено багаторічний досвід викладання фізіології людини на кафедрах нормальної фізіології у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького та Запорізькому державному медичному університеті. Книга є теоретичним виданням, яке допоможе у вивченні класичних фундаментальних основ фізіології, а також у повсякденній роботі провізора Для студентів вищих фармацевтичних закладів освіти та фармацевтичних факультетів вищих медичних закладів освіти III—IV рівнів акредитації

Биоритмы – это то, чему подчиняется вся природа и человек как часть её. Построив свою биограмму по рекомендациям автора, вы сможете лучше использовать возможности, отпущенные вам природой, узнаете, когда не стоит пускаться в рискованные предприятия, а когда у вас, наоборот, все получится. Книга адресована самому широкому кругу читателей.

В книге предлагаются рецепты сырых овощных и фруктовых соков. Автор подчеркивает значение энзимов, способствующих очищению и ощелачиванию нашего организма, как важной составной части нашего питания.

В этой книге В.Ф.Турчин излагает свою концепцию метасистемного перехода и с ее позиций прослеживает эволюцию мира от простейших одноклеточных организмов до возникновения мышления, развития науки и культуры. По вкладу в науку и философию монография стоит в одном ряду с такими известными трудами как “Кибернетика” Н.Винера и “Феномен человека” П.Тейяра де Шардена. Книга написана ярким образным языком, доступна читателю с любым уровнем подготовки. Представляет особый интерес для интересующихся фундаментальными вопросами естествознания.

История появления и развития микробиологии. Открытие А. ван Левенгуком мира микробов (XVII в). Доктрина абиогенеза самозарождения) и ее опровержение: опыты Ф. Рэди (XVII в), Л. Спалланцани (XVIII в), Ф. Аппера (XIX в); исследования Л. Пастера (XIXв). Аэробность и анаэробность. Сравнение энергетической эффективности аэробного дыхания и брожения. Микроорганизмы как возбудители болезней. Антисептические методы Дж. Листера в хирургии (1864 г.). Доказательство бактериальной этиологии сибирской язвы (1876 г.). Постулаты Р. Коха. Учения о плеоморфизме и мономорфизме микроорганизмов. Смешанные популяции (культуры) микробов. Выделение и культивирование микроорганизмов как методическая основа микробиологии. Чистые культуры. Получение О. Брефельдом чистых культур грибов. Другие методы получения чистых культур микроорганизмов. Разработка питательных сред Р. Кохом и его последователями. Микроорганизмы как геохимические агенты. Исследования С. Виноградскогоо и М. Бейеринка. Метод накопительных культур. Открытие автотрофных бактерий. Фиксация бактериями атмосферного азота. Разработка в институте Л.Пастера бактериальных фильтров. Открытие Д. Ивановским субмикроскопического инфекционного агента, проходящего через бактериальные фильтры (1892 г.). Новый класс инфекционных микроорганизмов - вирусы.