Решение многих проблем комплексного лечения больных раком молочной железы в настоящий момент представляется возможным лишь при использовании опыта и знаний различных специальностей, таких как гинекология, онкология, хирургия и её современное направление — малоинвазивные методики. Целью научной работы является изучение роли видеолапароскопических операций на органах женской репродуктивной системы в комплексном лечении больных раком молочной железы. В монографии особое внимание уделяется разработке наиболее рационального подхода к лечению больных сочетанной патологией (рак молочной железы и заболевания матки и придатков), включающего расширение объема эндоскопических вмешательств на органах женской репродуктивной системы. Подробно рассмотрены вопросы, касающиеся сравнительной оценки эффективности различных методов подавления гормональной функции яичников, а также возможности выполнения одномоментных операций на молочной железе и органах женской репродуктивной системы у больных первично-операбельным раком молочной железы. Книга рассчитана на врачей-онкологов, маммологов и гинекологов.

В книге описывается природа онкологических заболеваний, причина опухолей у человека, заболевания предварящие и способствующие раковым заболеваниям (т.н. предраковые), профилактика рака, лекарственные растения с противораковой активностью. Будте здоровы!

Многие доверяют Болотову и пользуются его рецептами для оздоровления. Вот еще одна книга Болотова. Она, как видно из названия, посвящена лечению рака. Не стоит, однако, полагаясь на подобные книги, отказываться от лечения в официальных медицинских учреждениях!

У підручнику вміщено відомості із заrальної та спеціальної онколоriі. Наведено дані, що стосуються сучасноrо розуміння етіолоrії і патоrенезу злоякісних пухлин, а також взаємозв'язків орrанів та пухлини. Наведено статистичні дані про захворюваність в Україні. Розrлянуто епідеміолоriю, етіолоrію, патолоrічну анатомію, передпухлинні стани, клініку та діаrностику окремих пухлин. В опису конкретних локалізацій раку використано Міжнародну класифікацію TNM 2002 р. Висвітлено принципи лікування та реабілітаціЇ онколоrічних хворих з урахуванням сучасних досяrнень oнкoxipypriї, променевої і xiмioтeрапії пухлин, а також можливостей ropмoнo й імунотерапїі. Матеріал викладено відповідно до міжкафедральної проrpами з онколоrії МОЗ України для студентів лікувальних факультетів.

Работа посвящена современному состоянию вопроса о пороках развития почек и мочеточников. Пересматриваются некоторые теоретические представления об их происхождении, анализируется клиническое значение, предлагаются методы распознавания и лечения. Сообщаются результаты применения различных лечебных и диагностических методик у большой группы больных. В книге помещено много рентгеновских снимков, что поможет наилучшему пониманию изложенного материала. Книга рассчитана на урологов, хирургов, нефрологов, гинекологов, онкологов.

В данном учебном пособии на основе знаний анатомии и физиологии молочной железы, этиопатогенеза возникновения опухолей молочной железы, концепций развития рака молочной железы, клиники различных форм доброкачественных новообразований и рака молочной железы студенты должны овладеть методами обследования больных, уметь построить клинический диагноз, провести дифференциальный диагноз, определить тактику лечения, прогноз и мероприятия по реабилитации больной.

Данная книга посвящена теме, волнующей многих. Это - рак и способы преодоления страшного недуга. Автор предлагает обратиться за помощью... к грибам! Да-да, тем самым, никому, казалось бы, не нужным мухоморам, а также обычным рыжикам, опятам, сыроежкам, и, конечно, к знаменитым весёлке и шиитаке. Книга дает множество примеров самых невероятных случаев исцеления рака. В чем же сила грибов? Почему они побеждают смертельный недуг? Как использовать лекарство нового тысячелетия? Где достать грибные препараты и рецепты? Ответы ищите в книге.

В третьем издании книги (предыдущие выпущены в 1995, 1996 гг.) рассмотрены ключевые вопросы психоиммунологии и психотерапии рака. Основываясь на многолетнем клиническом опыте, известные американские специалисты К. Саймонтон и С. Саймонтон разработали уникальную программу выздоровления онкологических больных. Особое внимание уделено методикам визуализации и релаксации, преодоления страха и боли, проблемам семейного консультирования. Для онкологов, психотерапевтов, психологов и студентов медицинских вузов.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Ч. 1. - 276 с.

В посібнику приведені дані про захворюваність на пухлини м'яких тканин з урахуванням георгафічного фактора, статі та віку хворих. Змістовно викладена сучасна класифікація пухлин з урахуванням гістогенезу. В достатньому обсязі викладена клініка, лікування та реабілітація хворих.

Разработка системы TNM была начата в 1943 году и окончена к 1952 году. Основным автором классификации являлся французский хирург Пьер Денуа (Pierre Denoix). На данный момент применяется во всём мире. Новые версии классификации выходят каждые пять лет.

Ч. 1 : Опухоли скелета. - 2002. - 182 с.

  Текст у форматі PDF 10.41 Мб