Vol. 3 : I - Po. - 292 p.

В книге в популярной форме рассказывается о том, откуда берется электричество в живых клетках и как оно используется Организмами. Рассматривается работа нервных клеток, передача сигналов по нервным волокнам, электрические процессы в органах чувств, в сердце, мышцах и железах, у бактерий и одноклеточных организмов и т. д. Рассказывается о «молекулярных машинах», управляющих электрическими процессами в клетках и клеточных органеллах. Большое внимание уделено истории открытий в электробиологии и людям, сделавшим эти открытия.

Развитие системного направления нейрофизиологических исследований, разработка ряда других областей современной науки о мозге неразрывно связаны с экспериментальным и теоретическим обоснованием представлений о существовании особой формы организации нейронной активности - «взаимосодействия» нервных клеток на получение полезного для организма приспособительного результата. В представляемой вниманию читателей монографии рассматривается круг вопросов, касающихся новых методологических подходов к анализу этого сложного нейробиологического явления.

Цель нового издания знаменитой и ставшей классической в нейробиологии книги "От нейрона к мозгу" осталась той же, что и в первом издании, написанном 25 лет назад. В предисловии к этой книге цель декларирована как: "описать способы передачи сигналов нервными клетками, как сигналы анализируются и как на основе этой интеграции возникают высшие функции мозга. Книга предназначена читателю без специального образования, который интересуется принципами работы нервной системы". Книга снабжена огромным количеством иллюстраций, просто и четко излагаются не только каждая проблема, но и откуда она появилась, как связана с другими вопросами нейробиологии.

Энциклопедический курс, излагающий основные разделы предмета - молекулярную биофизику, биофизику клетки и биофизику сложных систем, включая проблемы биологической эволюции. Второе издание переработано по сравнению с первым, вышедшим в 1981 г., и дополнено новыми разделами (бионеорганическая химия и биофизика, топология ДНК, акустическая рецепция, биолюминисценция и др. ).

Підручник підготовлено відповідно до навчальної програми з медичної біології, затвердженої МОЗ України (2000 р.). У підручнику міститься історична довідка про вклад вітчизняних учених у розвиток біологічної науки. Викладено основні відомості про біологічні основи життєдіяльності людини, клітинний, популяційно-видовий, біосферний рівні організації життя та місце людини у ньому. Особливу увагу приділено спадковій патології та паразитарним хворобам людини. Для студентів вищих медичних навчальних закладів III—ІV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, лікарів загальної практики.

Мандруючи сторінками цієї книжки, ти дізнаєшся про будову людського тіла, про те, як працюють органи, зрозумієш, як важливо піклуватися про свій організм, щоб вирости сильним і здоровим.

В книге на основе современных данных и представлений рассмотрены: системы межклеточного контроля и их взаимосвязь; топография и морфология эндокринных желез; организация эндокринных функций; химическая структура гормонов, их биосинтез, секреция, транспорт, метаболизм, механизмы действия на клетки. Настоящее издание (первое вышло в 1980 г. ) дополнено новейшими сведениями по разным вопросам эндокринологии. Подчеркнуто научно-практическое значение эндокринологии для медицины и сельского хозяйства.

Конспект лекций по общей биологии предназначен для студентов медицинских ВУЗов или колледжей. В нем освещены вопросы строения клетки, даны характеристики всех ее компонентов, описаны основные классы возбудителей заболеваний, рассмотрены проблемы экологии. Используя данный конспект при подготовке к экзамену, студенты смогут в сжатые сроки систематизировать знания по данному предмету, сформулировать план ответов на вопросы экзаменатора.

Сборник содержит тестовые задания для проверки знаний по курсу «Биология. Человек и его здоровье», составленные в соответствии с программой для общеобразовательных учебных заведений, и предназначен для работы с учебником Н. И. Сонина, М. Р. Сапина «Биология. Человек. 8 класс», включенным в Федеральный перечень. Пособие включает различные типы тестов для тематической и итоговой проверки, которые позволят учителю сделать опрос более разнообразным по форме. В конце пособия приводятся ответы, что дает читателю возможность проверить себя. Пособие адресовано учителям и репетиторам, а также будет полезно школьникам для самоконтроля при подготовке к урокам, зачетам, контрольным и проверочным работам.

У навчальному посібнику доступно і на сучасному науковому рівні наведено відомості про систему рослинного світу. Цінним у роботі є те, що викладається необхідний теоретичний матеріал, дано розробки дванадцяти лабораторних занять за темами: «Рослинна клітина, її будова і функції», «Корінь, стебло, листок — вегетативні органи рослин», «Квітка, суцвіття, насіння та плід — репродуктивні органи», «Гриби, водорості, лишайники — нижчі рослини», «Мохо- пла- вуно-, хвоще-, папоротеподібні, голонасінні, покритонасінні — вищі рослини». Теми «Тканини», «Віруси», «Бактерії» рекомендовані для самостійного опрацювання. По темі «Гриби» подана розробка заняття. У трьох темах, де розглядаються процеси розмноження папоротеподібних та покритонасінних, описано цікаве явище апомиксису на основі сучасних наукових досліджень. Зміст навчального посібника відповідає навчальній програмі для вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації.

Книга моего отца Георгия Францевича Гаузе "Борьба за существование" впервые публикуется на русском языке на Интернете и становится доступной для российского читателя через 65 лет после выхода в свет американского издания в Балтиморе в 1934 г. Настоящее издание не является переводом с английского текста, оно основано на рукописи, которую Георгий Францевич готовил для публикации в издательстве "Наука" в Москве, которая так и не состоялась. Лишь в немногих местах мы использовали английский текст, чтобы восполнить небольшие пробелы в русской рукописи. Использованные иллюстрации взяты из материалов публикации на английском языке. Основная работа по подготовке рукописи к опубликованию проведена канд. мед. наук Н. В. Баскаковой, которой я выражаю глубокую благодарность.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Імунна система (ІС) людини і вищих тварин являється самостійною структурно- функціональною одиницею організму, що знаходиться в тісній взаємодії з іншими його системами. Головна функція імунної системи – це збереження сталості внутрішнього середовища організму шляхом постійного контролю за антигенним складом організму. Ця функція здійснюється шляхом розпізнавання і елімінації клітинами імунної системи чужорідних агентів антигенної природи, як тих, що проникли в організм екзогенно (мікроби), так і тих, що виникли в організмі ендогенно (клітини, що змінилися в організмі під дією вірусів, ксенбіотиків, ракові клітини). ІС складається з двох компонентів: вродженого і адаптивного (набутого, придбаного) імунітету, які знаходяться в тісній функціональній взаємодії. Вроджений імунітет філогенентично найбільш древній, і, мабуть, присутній в усіх багатоклітинних організмах, тоді як адаптивний імунітет є відносно молодим і наявний тільки у хребетних тварин. Вважається, що головна різниця між цими компонентами ІС заключається в специфічності: вроджений імунітет функціонує неспецифічно, набутий – специфічно. Ця різниця є умовною: як вроджений, так і адаптивний імунітет виконують єдине функціональне завдання, доповнюючи один одного, підключаючись на різних етапах чужерідної інвазії.

В підручнику представлені термодинаміка біологічних процесів, молекулярна біофізика, біофізика клітинних процесів і складних систем. Розглянуті питання стосовно структури білків, нуклеїнових кислот, мембран, молекулярних механізмів клітинних процесів, дії різних факторів на живі організми, передачі інформації, управління і регуляції в біологічних системах. Підручник рекомендований для студентів біологічних фізичних, хімічних факультетів університетів. Може бути використаний студентами, медичних і сільськогосподарських університетів.

Нині найприйнятнішою є рідинно-мозаїчна модель структури мембрани, висунута С. Сенгером і Дж. Нікольсоном у 1972 р. й удосконалена С. Сенгером у 1981 р. За цією моделлю певна частина ліпідів, що входить до складу плазматичної мембрани (близько 30 %) пов'язана з внутрішніми білками, а інші перебувають у рідкому стані, формуючи "ліпідне озеро", в якому "вільно плавають" внутрішні білки. На поверхні ж ліпідного шару розташовуються водорозчинні (поверхневі) білки. Ця модель передбачає можливість взаємодії поверхневих і внутрішніх або інтегральних мембранних білків з утворенням специфічних агрегатів (усередині або на поверхні мембрани) з гідрофільними порами чи каналами. Дана модель не суперечить і набутим численним доказам як хімічної, так і структурної гетерогенності клітинних мембран. І хоча всі мембрани мають певну хімічну та структурну подібність (організація ліпідів у вигляді бішару, наявність поверхневих і внутрішніх, у тому числі інтегральних, білків і вуглеводів на зовнішніх боках плазматичних мембран), різні види мембран мають різний якісний і кількісний склад ліпідних, білкових і вуглеводних компонентів. Так, мембрани з домінуючою бар'єрною та ізоляційною функцією (наприклад, мієлінові волокна) мають вищий вміст ліпідів (до 80 % складу мембрани), функціонально активні мембрани (мембрани ЕПР, мітохондрій) містять більше білків (до 70 %).

Імунологія – це наука про імунітет. Імунітет – реактивність організму, що направлена на підтримку сталості генетично детермінованої фізикохімічної структури молекул та клітин.

Історія розвитку вчення про будову мікробної клітини. Місце цитологіїсеред інших біологічних дисциплін та її значення для медичної, сільськогосподарської наук. Зв'язок цитології мікроорганізмів з хімією , фізикою, математикою та іншими природничими науками. Сучасні методи вивчення молекулярної організацій мікроорганізмів. Методи мікроскопічного, цитохімічного та цитофізіологічного дослідження мікроорганізмів. Перспективи розвитку цитології мікроорганізмів.