Книга рассказывает о самых знаменитых из богов, которым поклонялись в прошлом, а отчасти поклоняются и теперь разные племена и народы. Знакомство с этими богами помогает нам лучше понять духовный мир не только людей давно ушедших веков, но и самих себя. Помимо ста великих, в книге упомянуто немало других богов, а также приведены разнообразные дополнительные сведения из истории культуры, что позволяет сопоставлять былые идеи с современными. Пристально вглядываясь в прошлое, мы начинаем лучше понимать настоящее.

Eshu (інші назви Exu, Esu Eleggua, Esu Elegbara, Eshu Elegbara, Elegba, Legba, Papa Legba та Eleda) божество Оріша і є одним з найвідоміших божеств міфології Йоруба пов'язаних з Новим Світом та її традиціями.

Книга Тараса Прохасько шалено поетична. Вона просочена якоюсь філософською меланхолією, але все таки оптимістична, мрійлива і красива. Вона, безумовно, «Ізі лістенінг», але навіть якщо комусь з книжкових черв'яків може здатися, що вона проста, то вони не зможуть спростувати факт створення Тарасом Прохасько доброго, пронизливого словесного коду, що зачаровує своєю чисто людською енергією. Ось так потрібно любити свою країну. Ось так потрібно писати про людей. Без політики, без ідеології, без обмеженої вузькості погляду. Але соковито, красиво, тонко відчуваючи свій Всесвіт, відчувши деталі своєї дійсності і її краси, деталі всього світу і мільйонів зірок, космосу і запаху яблук в божественному саду за межами видимих сфер. Голос за кадром в книзі Прохасько – це не конкретний персонаж з ярличком «українець» і набором стандартних системних вимог. Це Людина і його орган душевного відчуття, весь його осередок чуття, що увібрав в себе граничну увагу до навколишнього космосу. Сама ця позиція робить можливим сприйняття книги в будь-якій точці земної кулі. Хтось зрозуміє менше, хтось більше, але книга є людяною. Людяною в глобальному розумінні. Національність пропущена через «героя», а не «герой» через національність. Таким чином Прохасько створює універсальну мову достовірності. Поринаючи в «FM Галичина» хочеться жити, бо стільки ще не звідано. Не звідано не десь там в глибинах Африки, США або Європи. Незвідано тут, у тебе під носом. Увага до деталей, мікроколиванням навколишніх просторів – книга сіє в читачах сім'я великого дару відчувати світ глибше. Я сказав, що так потрібно любити свою країну? Все ж, швидше, так: - потрібно бути Людиною... (Анатолій Ульянов)

В книге исследуются ранние этапы развития культа Амона — одного из важнейших египетских божеств, трансформация этого культа из локального в общегосударственный и его роль в централизаторской политике фиванских царей. Эволюция культа Амона прослежена от III тысячелетия до середины XVI в. до н.э. и рассматривается в тесной связи с политическим становлением Фив — центра почитания Амона.

Свяшенное море - Байкал! .. ни с чем не сравнить его. По божественным преданиям бурят, оно лежит не на поверхности Земли, а уходит вглубь, превращаясь в океан - тэнгис. Вода соединяется с Землей. Соединение похоже на веретено. Вечное движение веретена Времени увидит - не глазами, а всей своей сущностью - че- ловек, посланный для подвига на землю.

"Бенкет" Платона належить до найвищих осягнень філософської думки і шедеврів світової літератури. Як кожний великий твір Платонів Бенкет не втрачає своєї актуальности і по-новому промовляє до кожного нового покоління. Його змістом є натхненний і захопливий своїм артистизмом та імпровізаційністю пошук відповіді на одвічне питання філософії про смисл людського життя. Для Платона він збувається в Еросі, у пристрасному бажанні, що має божественне походження і є нашим пориванням до Бога. У сучасному світі цей твір набуває особливого звучання. Надто, якщо погодитися з К'єркегором, який вбачає причину занепаду сучасної людини у бракові пристрасти. Бенкет пробуджує закладену в людській природі пристрасть, виводить на стежку, де кожен може знайти для себе щось найважливіше. І тоді вже не зможе бути байдужим. «Бенкетом» Платона Видавництво Українського Католицького Університету відкриває антологію текстів класичної античности, грецько-візантійської церковної традиції та латинського середньовіччя, які мали найбільший вплив на становлення і розвиток християнської цивілізації — її віри, філософії і культури. Серію IN VIA замислено не як колекцію бібліотечних скарбів, а як дорогу до джерел духовних інтуїцій сучасної культури.

Монография посвящена традиционным китайским представлениям о душах умерших, лисах-оборотнях и разнообразных божествах (духах) и построена на материале письменных памятников эпохи Сун (960-1279), в том числе знаменитой прозаической антологии "Тай-пин гуан цзи" ("Обширные записки годов Тай-пин") и сборнике Лю Фу (ок. 1020?- после 1100) "Цин со гао и" ("Высокие суждения у дворцовых ворот"). Поскольку автор видит своей целью в первую очередь введение в научный оборот малоизвестных и неизвестных памятников старой китайской словесности, а также систематизацию заключенного в них материала, существенную часть книги составляют комментированные переводы значимых для темы исследования текстов. В приложении даны очерки, посвященные разделу о храмах и кумирнях из цинского сочинения "Сун дун тин као" ("Разыскания о восточной сунской столице"), а также - сборнику Лю Фу и его автору. Книга рассчитана на китаеведов, этнографов, историков, религиоведов, а также на самый широкий круг читателей, интересующихся традиционной китайской культурой.

Автор предлагаемой книги - Александр Сергеевич Фаминцын (1841-1896) - не был профессиональным этнографом или религиоведом, он был одним из самых известных в России историков музыки. Именно интерес Фаминцына к истокам русского и славянского песенного фольклора заставил его обратиться к изучению славянского язычества и его следов в народных песнях, заговорах, заклинаниях и других обрядовых текстах. Ссылки на «Божества древних славян» и другие его работы можно было встретить во многих сочинениях как российских, так и западных историков и этнографов, это сочинение внесло немалый вклад в развитие славяноведения.

Паскаль Брюкнер, лауреат премий Медичи и Ренодо, известен русскому читателю как романист ("Божественное дитя", "Похитители красоты", "Горькая луна"). Но Брюкнер и один из самых ярких мыслителей современной Франции. Он продолжает традицию французской классической эссеистики, от Монтеня до Чорана, которую так любят и ценят в России. Каждое его эссе затрагивает проблемы, характеризующие современную цивилизацию. Тема издаваемой книги - развитие и извращение свойственного европейской культуре с XVIII века стремления к счастью. Брюкнер прослеживает, как христианская система ценностей сменилась в век Просвещения светски-гедонистической, как по мере приближения к концу XX века укрепляется культ счастья, здоровья и успешности, тиранически управляющий современным миром.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

В книге предложена новая реконструкция восточнославянского язычества, оспаривающая как выводы академика Б.А.Рыбакова, так и систему В.В.Иванова - В.Н.Топорова. Автор, известный русский археолог и филолог, открыл в чечено-ингушском фольклоре мифические предания о Перуне, занесённые на Кавказ тысячу лет назад переселением Славян в перипетиях арабских завоевательных походов. Эти данные он сопоставляет с русскими сказками (в частности о царе Салтане), поверьями о ведьмах и русалках и летописным преданием. Перун предстаёт в этой реконструкции как главный Бог Славян из разряда умирающих и воскресающих божеств, схожий с Аполлоном и связанный с сексуальным культом плодородия. Подробно анализируется так называемая “Велесова Книга” и данные археологии. Тема приобрела в последнее время актуальность в связи с распространением националистического неоязычества и общим оживлением спора почвенников и западников о своеобразии культурного развития России.

В предлагаемой работе автором предпринята попытка проследить на основании дошедшего до нас исторического материала ход египетских религиозных представлений о боге, религиозно-исторические судьбы которого тесно связаны с судьбами одного из наиболее распространенных в древнем Египте животных - крокодила. Покровитель фараонов древнеегипетский бог воды и нильского разлива Себек, изображавшийся с головой крокодила, сопоставлялся с богом земли Гебом, с солнечным божеством Ра в форме Себек-Ра и с Осирисом. Себек почитался главным образом в Файюме, на берегах Меридова озера, а также многих других местах, большей частью близких к воде. Культ его был особенно распространен во времена Среднего царства, многие фараоны которого имели резиденции в Файюме и иногда носили имена, производные от имени Себек (например, Себекхотеп или Нефрусебек).

В предлагаемой работе автором предпринята попытка проследить на основании дошедшего до нас исторического материала ход египетских религиозных представлений о боге, религиозно-исторические судьбы которого тесно связаны с судьбами одного из наиболее распространенных в древнем Египте животных - крокодила. Покровитель фараонов древнеегипетский бог воды и нильского разлива Себек, изображавшийся с головой крокодила, сопоставлялся с богом земли Гебом, с солнечным божеством Ра в форме Себек-Ра и с Осирисом. Себек почитался главным образом в Файюме, на берегах Меридова озера, а также многих других местах, большей частью близких к воде. Культ его был особенно распространен во времена Среднего царства, многие фараоны которого имели резиденции в Файюме и иногда носили имена, производные от имени Себек (например, Себекхотеп или Нефрусебек).

Книга представляет собой собрание избранных мифов древней Греции. Герои и боги предстают в красках и оживают на страницах книги. С неприступной вершины Олимпа боги и богини взирают на людей и все более вмешиваются в их жизнь и судьбы. Могучий богатырь в львиной шкуре на плечах побеждает страшных чудовищ. За прекраснейшую женщину на свете беспощадно сражаются самые великие герои. Храбрость, любовь, жадность, героизм, игры и шутки богов - это лишь немногое из того, о чем рассказывают мифы.