Текст у форматі PDF 4.65 Мб

Перед вами підручник, автори якого поставили собі за мету розкрити закономірності й особливості розвитку одного з видів мистецтва — літератури. Розвиток письменства завжди пов’язаний із розвитком читацтва. ХІХ століття — Золотий Вік літератури, коли читання стає масовим. Однак процес читання літератури ніколи не переривався, його розвиток продовжується і сьогодні. У цьому навчальному році, як і в минулому, основний зміст наших студій складатимуть історія літератури, літературний процес. У ході літературного процесу відбуваються становлення і розвиток літературних (художніх) напрямів.

В цій книзі ви ознайомитеся з творчими шляхами таких видатних письменників, як Стендаль і Бальзак, Діккенс і Вітмен, Достоєвський і Толстой, Золя і Уайльд, Некрасов і Верлен, прочитаєте їхні найкращі твори, що увійшли до скарбниці духовної культури людства. Багато з цих творів, зокрема «Червоне і чорне», «Гобсек», «Пригоди Олівера Твіста», «Злочин і кара», «Анна Кареніна», своєю появою засвідчили утвердження нової художньої системи – реалізму. Література середини XIX ст. характеризується тісним взаємозв’язком між реалістичними й романтичними тенденціями, однак найголовніше те, що її наскрізною ідеєю є любов і співчуття до людини.

Горячо любя русскую поэтическую старину и обладая о ней знаниями несомненного эрудита, И. Тёрох создавал впечатляющую панораму древнерусского эпоса, делал большое русское дело. Для русского самосознания он привносил горделивую уверенность в природных творческих силах русского народного гения, для русского художественного слова он открывал новый роскошный мир красоты и мудрости, для русской культуры и русской науки - оставлял богатый материал для новых пытливых изысканий...

Во многих ее стихах часто повторяются два слова: «крылья» и «песня». Может быть, оттого, что самой сильной мечтой ее всегда было взлететь, преодолевая оковы слабого тела, а строки ее стихов, наполнены мягкими и печальными напевами родной земли, где бы она не находилась: под жарким солнцем Египта, серым и дождливым небом Германии или у берегов Средиземного моря в Греции… Документально-художественная книга Анатолия Костенко «Леся Украинка», предлагаемая ныне читателю, на основании большого мемуарного, эпистолярного и архивного материала раскрывает обаятельный образ гениальной украинской поэтессы

Рамаяна — древнеиндийская эпическая поэма на санскрите, авторство которой приписывается легендарному мудрецу Вальмики. Окончательно её текст — в том виде, котором он дошёл до нас, — сложился во II–III в. до н. э. Рамаяна излагает историю подвигов обожествлённого впоследствии Рамы, освобождение его жены Ситы, захваченной предводителем демонов Раваной. Важное значение имеет философское содержание поэмы. В «Рамаяне» есть всё, чему надлежит быть в эпосе: война, противостояние сил добра и зла, герои и злодеи, похищения, прославления героев и их оружия. Однако есть и то, что в «Махабхарате» отсутствует: атмосфера утонченной чувствительности, пафос любви и верности, внимание к природе, развернутые описания времен года (впоследствии они станут самостоятельным жанром индийской лирики). Все это создаёт особый стиль поэмы. «Рамаяна» как бы уже прошла путь от эпоса героического к так называемому «искусственному», где литературная форма приобретает большее значение. «Рамаяна» содержит 24 тысячи шлок (в четыре раза меньше, чем «Махабхарата»), разделённых на семь книг

Кн. 1. - 329 с.

Поэт размышляет о причине непослушания первой четы людей, которые нарушили один запрет Творца всего сущего и были изгнаны из Эдема. Вразумленный Духом Святым, поэт называет виновника падения Адама и Евы: это Сатана, явившийся им в облике Змия.

"Три перстені" - друга прижиттєва поетична збірка Богдана Ігоря Антонича. Окремі твори збірки були попередньо опубліковані в періодиці. У кінці книжки є авторська примітка: «Поезії з літ 1932-1934. Найбільше з весни 1933. Книжка друкована в грудні 1934». За збірку "Три перстені" Антонич отримав премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка у Львові.

Поет-шістдесятник, перекладач і літературний критик Іван Світличний відбувся як "голос духу", як людина своєї доби. її жертва, її сумління. В 1994 році поетові було посмертно присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка. До книги увійшли поезії, поеми ("Архімед", "Рильські октави", "Курбас", "Вітер з України", "Гетьман Мельпомени" та ін.) та поетичні переклади автора з давньоруської, польської, словенської, сербської,словацької, чеської, білоруської, французької, італійської, турецької мов.

Хрестоматія знайомить з найважливішими явищами літературного життя античності. У посібнику представлені твори, що репрезентують основні жанри давньогрецької та давньоримської літератури: міфологічні сказання, епічні поеми, лірика (декламаційна, пісенна), байка, драма (трагедія, комедія), художня біографія, сатира, роман. Пропонований посібник, сподіваємось, стане при нагоді у користуванні підручниками з історії античної літератури, доповнюючи їх живим і барвистим словом. Хрестоматія призначена для використання у навчальних цілях, для самостійної роботи, а також при підготовці до семінарських занять та іспитів із античної літератури.

Наш современник, подвижник благочестия, отец Серафим Вырицкий (+1949) оставил такое наставление: "Как часто мы болеем из-за того, что не молимся за трапезой, не призываем Божие благословение на пищу. Раньше все делали с молитвой на устах: пахали — молились, сеяли — молились, собирали урожай — молились. Сейчас мы не ведаем, какие люди готовили то, что мы вкушаем. Ведь часто еда приготовлена с хульными словами, руганью, проклятьями. Поэтому обязательно нужно окроплять трапезу Иорданской (Крещенской) водой, — она все освящает, и можно не смущаясь вкушать то, что приготовлено. Все, что мы вкушаем, — это жертва любви Божией к нам, людям; через пищу вся природа и ангельский мир служат человеку. Поэтому перед трапезой нужно особенно усердно помолиться. Прежде всего мы призываем благословение Отца Небесного, читая молитву «Отче наш...». А там, где Господь, там и Божия Матерь, там и Ангелы, поэтому поем: «Богородице Дево, радуйся...» и тропарь Ангельским Силам: «Небесных воинств Архистратизи...». Недаром мы говорим: «Ангела за трапезой» — и воистину Ангелы с нами за трапезой, когда мы с молитвой и благодарением вкушаем пищу. А там, где Ангелы, там и все святые. Поэтому мы поем тропарь святителю Николаю, призывая вместе с ним благословение всех святых на нашу трапезу.