Симулякри і симуляція, прецесія і детериторіалізація, мертва культура і завчасне воскресіння після псевдосмерті, надмірна точність копії і неможливість навіть клонуванням домогтися відтворення Того Самого, четвертий вимір і четвертинне дійство, імплозія і негентропія, орбітальне і сателітизація, циркуляція і реверсія, метафізика і патафізика. Увесь цей дискурс необхідний французькому соціологові і філософу Жану Бодріяру, щоб попередити суспільство про наступ симулякрів третього порядку — симулякрів, заснованих на інформації, моделі, кібернетичній грі, суть яких полягає в тотальній операційності, гіперреальності, прагненні до тотального контролю. Теоретик "смерті модерну" і основоположник нової метафізичної теорії, Бодріяр наводить у своїй праці цілу низку оригінальних суджень і прочитань того, що діється сьогодні у світі, світі, який дедалі більше стає реальнішим за реальний: гіперреальним.

В монографии рассматривается аксиологическая стратегия общественного развития в информационную эпоху. Доказана эволюционная необходимость нового типа цивилизационного развития и раскрыта его специфика. Перспективы и основания современной цивилизационной трансформации подвергаются анализу в связи с разрешением концептуальных противоречий и трудностей, обозначившихся внутри философского дискурса устойчивого развития информационного общества. Книга предназначена для широкого круга специалистов в области гуманитарных наук, преподавателей, аспирантов и студентов высших учебных заведений.

Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.

Книга висвітлює історію польсько українських відносин у Східній Галичині в 1920–1930 ті рр. Використані в книзі дані архівів, мемуарів і міжвоєнної преси аргументовано доказують, що період 1920–1939 рр. являє собою переважно історію успішної державної інтеграції галицьких українців до Польщі і мирного польсько-українського співжиття. Міжнаціональний конфлікт, за рідким винятком, практично був повністю відсутнім у звичайній повсякденності переважної більшості жителів Галичини. Український національний рух прагнув максимально використати всі можливості для свого розвитку в Польської державі. При виконанні певних умов це позитивно розглядалось державною адміністрацією Другої Речі Посполитої. Книга написана з позиції дослідника, не зв'язаного з українською чи польською історичною школою й особливостями національних дискурсів. Головний висновок книги є те, що українсько-польську історію Східної Галичини першої половини ХХ століття неможливо розглядати тільки як історію конфлікту.

Книга посвящена физическому учению Стои - одной из крупнейших философских школ эллинистически-римской эпохи. Предпринята попытка концептуальной реконструкции философии Стои. Представлены преимущественно те философские проблемы, которые не отражены достаточно полно в отечественной литературе, а в зарубежной науке вызывают серьезные споры. Концепция автора ориентирована на анализ идей, понятий и терминов, связанных с формированием новых представлений о движении, пространстве и времени. Исследование стоического дискурса, становление которого происходило в функциональных категориях, осуществляется в сопоставлении с воззрениями досократиков. Система понятий новаторского учения стоиков рассматривается в культурно-историческом контексте и в свете истории идей.

В пособии анализируются вопросы, представляющие интерес для исследователя текста: система конститутивных свойств текста, особенности его референциальной, коммуникативной и интенциональной семантики, дискурсивные параметры, идеологические, социальные и этические характеристики автора и читателя, «на рубеже сознания» которых происходит «событие текста», теоретические и методологические подходы к интерпретации текста, выработанные в ходе развития научной мысли наиболее известными литературно-критическими школами. Ключевые понятия теории текста уточняются в контексте «антропологического поворота» гуманитаристики. Предназначено студентам, магистрам, аспирантам, специалистам-филологам и преподавателям гуманитарных дисциплин.

В монографии исследуются проблемы языковой рефлексии. В качестве основной единицы исследования метаязыкового дискурса предлагается рефлексив, который является маркером толерантного когнитивно-речевого взаимодействия. Для понимания природы гетерогенного корпуса метаязыковых высказываний разработана типология критериев коммуникативного и концептуального напряжения. Коммуникативные и концептуальные рефлексивы в современной речи выступают как чуткие индикаторы социальных и языковых процессов, происходящих в постсоветской России, позволяющие сделать лингвоментальный срез современной эпохи. Книга предназначена для широкого круга лингвистов, культурологов, социологов и всех, кто интересуется проблемами языка, общества, культуры.

Один із кращих творів видатного філософа сучасності, написаний ним під впливом полеміки із французьким неоструктуралізмом, який пізніше увійшов до постмодернізму. Вихідна проблема твору, в цілому обумовлена неоструктуралістською критикою розуму, створює перспективу, з якої автор робить спробу поступово реконструювати філософський дискурс Модерну. У цьому дискурсі вже з кін. 18 ст. Модерн стає однією з головних філософських тем.

Книга представляет собой итог совместной исследовательской работы кафедры философской антропологии философского факультета Санкт-Петербургского государственного университета и института философии Грейфсвальдского университета Германии и ученых из университов Финляндии и Польши, который направлен на освоение техники деструкции, деконструкции и герменевтики с целью развития современного философского дискурса. В книге дается философский анализ герменевтики и деконструкции и предпринимается попытка осмыслить их взаимодополнительность. Впервые представлены переводы статей Х.-Г. Гадамера, в которых он полемизирует с Ж. Деррида. Предназначена для специалистов и широкого круга читателей.

Книга профессора Тюбингенского университета и одного из ведущих современных специалистов по политической философии, Отфрида Хеффе, посвящена одному из центральных понятий западной традиции политического, морально-практического и юридического мышления - понятию справедливости, его историческим изменениям и современным употреблениям в политическом и юридическом дискурсе и практике.

Книга представляет собой сборник статей ведущих представителей современной французской лингвистической школы, объединенных наиболее актуальной в наши дни тематикой - анализом дискурса. Сборник охватывает все основные аспекты этой тематики - от собственно лингвистического анализа до направлении, близких к психоанализу. Составитель сборника - профессор Лозаннского университета П.Серио, автор большого количества научных работ и, в частности, широко известной книги "Анализ советского политического дискурса" (на французском языке).

Необхідність цієї книги полягає у такому міркуванні: мова кохання зараз украй самотня. Нею говорить, можливо, тисячі суб’єктів (хто зна?), однак її ніхто не підтримує; інші мови до неї байдужі: вони або ігнорують, або недооцінюють, або висміюють її, вона відтята не лише від влади, але і від владних механізмів (науки, знання, мистецтва). Коли якийсь дискурс отак от, самотужки, дрейфує у бік неактуального, за межі усіх групових інтересів, йому не залишається нічого іншого, окрім як бути місцем певного утвердження, хай навіть як завгодно обмеженим. Це утвердження і є сюжетом книги. Усе виходить із наступного принципу: не слід розглядати закоханого, як носія певних симптомів, а радше почути те неактуальне, те, що не надається до викладу, але що присутнє у його голосі. Звідси вибір «драматичного» методу, що відмовляється від прикладів і заснований винятково на дії первинної мови (а не метамови). Тим самим опис любовного дискурсу заступає його симуляція, і цьому дискурсу надається його фундаментальний образ, а саме – «Я», з тим, щоби показати увесь акт висловлення, а не аналіз. Пропонується, якщо хочете, портрет; але портрет цей не психологічний, а структурний; у ньому повинно проглядатися певне місце мови – місце людини, що про себе (любовно) говорить перед обличчям іншого (любленого), який не говорить.

Книга "Дискурс-анализ. Теория и метод" предлагает подробное и общедоступное описание дискурс-анализа как теоретической и методической основы социальных исследований. Авторы работы - ведущие специалисты Дании и Швеции в области исследования коммуникации. Объединяя три центральных подхода: теорию дискурса Лакло и Муффа, критический дискурс-анализ и дискурсивную психологию, авторы выясняют взаимосвязь между ключевыми формами дискурс-анализа, объясняют философские основания, теорию и методологию каждого подхода; рассматривают дискурс-анализ в контексте различных социальных исследований. Книга представляет чрезвычайно полезное практическое руководство для исследователей в области коммуникации, культуры, лингвистики, социальной психологии и социологии, а также студентов и аспирантов, специализирующихся в лингвистике и журналистике.

Эта книга – введение в дисциплину Великого и Ужасного Волшебника, Наследника и Реформатора Фрейда, Друга Якобсона и Леви-Строса, Последователя Сократа и Спинозы, Западного Мастера Дзен и Самого Темного Мыслителя, Отца Постсовременного Дискурса и Теоретика Эха Мысли, Психоаналитика Жака Лакана. Книга известного психоаналитика и теоретика культуры Виктора Мазина в доступной форме вводит в творческое наследие выдающегося французского мыслителя, основателя «Фрейдовской школы» Жака Лакана (1901-1981).

В представленных в сборнике работах словенских культурологов и социальных философов (люблинская школа. С. Жижека) предметом и отправной точкой анализа является кинематограф Альфреда Хичкока, однако выводы, предлагаемые авторами в качестве результатов проводимых - на основании лакановского и пост-марксистского дискурса - аналитических разборов затрагивают универсальные проблемы идеологии и конструирования социальных отношений в современном обществе.

Показано, що сучасна наука – своєрідне перехрестя взаємодії природничонаукового, технікознавчого і гуманітарного дискурсів, проаналізовано їх взаємовплив у добу революційних супертехнологій. Дослідження цього проблемного поля, яке породжується революцією супертехнологій, буде сприяти формуванню нової методологічної бази природознавства. Така база дозволить гуманітаріям нашого часу здійснити прорив за обрій лінеарного світогляду доби Модерну, дати реалістичну оцінку таких глобальних загроз, як "технологічна сингулярність", адекватно відповісти на виклики доби супертехнологій. Практика розробки зазначеного проблемного поля – важлива умова створення методології дослідження екзистенціальних ризиків, що породжуються практикою застосування все більш могутніх супертехнологій в нестабільному світі – світі антропогенних небезпек, ризиків, природних катастроф і соціальних нестабільностей. В ХХІ столітті така методологія набуває надзвичайно важливого значення саме тому, що у світі, що формується за допомогою нано-біо-гено-інфо-комп'ютерно-мережевих супертехнологій (які несуть із собою не тільки принципово нові можливості, а й зовсім несподівані небезпеки й ризики), вона дозволяє знати, що можна, а чого не можна робити на різних рівнях керування.

Монографія присвячена системному аналізу громадських організацій та їх впливу на розгортання процесів демократизації. Розкрито зміст етапів історичного розвитку феномену громадських організацій, сформовано діяльнісно- ментальний фундамент їх функціонування, уточнено поле законодавчої регламентації їх діяльності. Висвітлено особливості і приклади діяльності громадських організацій в основних сферах суспільної життєдіяльності. Розроблено узагальнюючу типологію громадських організацій та виявлено особливості функціонування їх основних форм під впливом глобалізації та інформаційної революції. Доведено що процес демократизації суспільства за участю громадських організацій породжує оригінальний продукт – систему державно–громадського управління. Усе це дало можливість глибше проникнути в суть феномену і спроектувати механізм реалізації влади громадських організацій, окресливши можливості політичної участі на різних етапах прийняття державноуправлінських рішень. Запропоновано критерії оцінки ефективності впливу громадських організацій на процеси демократизації суспільства. В результаті пропонується модель системи державно–громадського управління в єдності основних принципів, атрибутів, засобів і моделей дорадчих органів. Робота може бути корисною політикам – представникам органів влади і інститутів громадянського суспільства, науковцям, які вивчають закономірності саморозгортання громадянського суспільства, всім, хто цікавиться сучасними процесами демократизації в Україні і світі.