Симулякри і симуляція, прецесія і детериторіалізація, мертва культура і завчасне воскресіння після псевдосмерті, надмірна точність копії і неможливість навіть клонуванням домогтися відтворення Того Самого, четвертий вимір і четвертинне дійство, імплозія і негентропія, орбітальне і сателітизація, циркуляція і реверсія, метафізика і патафізика. Увесь цей дискурс необхідний французькому соціологові і філософу Жану Бодріяру, щоб попередити суспільство про наступ симулякрів третього порядку — симулякрів, заснованих на інформації, моделі, кібернетичній грі, суть яких полягає в тотальній операційності, гіперреальності, прагненні до тотального контролю. Теоретик "смерті модерну" і основоположник нової метафізичної теорії, Бодріяр наводить у своїй праці цілу низку оригінальних суджень і прочитань того, що діється сьогодні у світі, світі, який дедалі більше стає реальнішим за реальний: гіперреальним.