У книзі аналізуються причини відокремлення української і всесвітньої історії у світовій та українській історичній науці. Висвітлюється бачення історіософії німецькими, французькими, російськими, єврейськими та українськими дослідниками.

Автор звинувачує Симона Петлюру у єврейських погромах на території України під час Революції 1917-1921 рр. та виправдовує його вбивство Шварцбардом.

Автор розглядає єврейські погроми, що здійснювались Добровольчою Армією в Україні 1919 р., крізь призму її ідеології та агітації.

Настоящий труд имеет целью дать общее представление о характере и экономическом положении всех 17 еврейских земледельческих колоний Екатеринославской губернии.

На матеріалах архівних джерел, мемуарів, записаних авторкою усних спогадів корінних галичан: українців, поляків, євреїв - свідків подій, розглянуті соціальні, економічні умови життя трьох народів у міжвоєнні роки, в час Другої світової війни. Основна увага приділяється поведінці місцевого населення в роки так званого "остаточного розв'язання єврейського питання". Вперше публікуються імена галичан - поляків та українців, котрі були знищені фашистами за допомогу євреям. Більш повно, ніж у попередників, представлено дані про галичан.

Розділи 1-3. - С. 1-389

В монографії на основі широкого кола джерел досліджується діяльність опозиційних сил в Україні в другій половині 50-х – 80-ті рр. ХХ століття. Висвітлюється становлення та подальший розвиток українського, кримськотатарського, єврейського національних і релігійних рухів, розкривається механізм політичних репресій. Для істориків, політологів, вчителів, всіх, хто цікавиться історією України.

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

Книга посвящена проблеме, не получающей в течение веков однозначного решения в науке и публицистике. На основе анализа первоисточников и обширной литературы автор предлагает взвешенные, во многом не традиционные подходы к пониманию места и роли еврейского в мировой культуре, в частности – иудейских составляющих западной цивилизации.

Книга висвітлює історію дисидентського руху в Україні 1956-1987 років. У Розділі І автор намагається визначити місце дисидентського руху в історичному процесі, розглянути культурологічні аспекти цього явища. У Розділі ІІ розглядається увесь спектр дисидентських напрямків і течій, що існували в Україні в цей період: український національний рух, загально демократичний рух, релігійні рухи, єврейський та німецький рухи за свободу еміграції, рух кримських татар за повернення на історичну батьківщину, рух за соціальні та економічні права. Особлива увага приділяється українському національному рухові – йому присвячені Розділи III, IV і V. Книга значною мірою побудована на свіжому, незайманому матеріалі – аудіоінтерв’ю з учасниками дисидентського руху.

Т. 3. - 398 с.

Главный труд Генриха Греца, первое систематическое изложение истории евреев как летописи духовной жизни народа. Летопись еврейского народа Грец начинает с завоевания Ханаана Исусом Навином. Библейские источники Грец принимал как исторически достоверные, а при описании исторических событий периода Второго храма он использовал труды Иосифа Флавия и критические толкования талмудических и новозаветных текстов. Исходя из своей высокой оценки иудаизма и анализируя все то, что христианская церковь совершила против евреев, Грец пришел к выводу о неспособности христианства как религиозного и этического учения служить основой здорового общества. Он подверг исторической критике литературные источники христианства, что вызвало сильный антагонизм шовинистически настроенной немецкой публики и явное недовольство ассимиляторов-евреев. «История евреев» была огромным научным достижением. Для создания своего труда Грец впервые привлек обширный круг печатных источников на разных языках, в том числе новейшие труды по всеобщей истории. Сочетая метод историко-филологического анализа и научную интуицию, Грец осветил ряд важных исторических событий в жизни еврейского народа. Грец писал живо и увлекательно, часто отходя от строго научного стиля изложения, хотя и вдавался порой в риторику. Труд Греца произвел сильное впечатление на общественность его времени и оказал определяющее влияние на дальнейшее развитие еврейской исторической науки. «История евреев» была переведена (частично еще при жизни автора и под его наблюдением) на иврит (1890–99) и идиш, а также на русский (полностью в 1904–1907 гг.), английский, французский и другие языки. Сокращенный вариант этого труда «Популярная история евреев» (1888–1891) получил широкое распространение на многих языках.

Автор розмірковує над суспільно-політичною орієнтацією єврейства в Україні, над їх поведінкою і соціальною орієнтацією євреїв у СРСР під час сталінізму та у післясталінську епоху, радить "українським" євреям обрати своє майбутнє, не гаяти часу на антиукраїнську діяльність та перейти від інтернаціоналізму на націоналістичну платформу. На думку Леоніда Шульмана, євреї мусять усвідомити, що, попри тимчасовий наступ русифікації, рано чи пізно на теренах їх батьківщини постане національна держава українців. Він доводить, що держава українців не є загрозою для єврейської меншини.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

Новая книга Греты Ионкис рассказывает о сложных многовековых взаимоотношениях двух народов — евреев и немцев. В книге поднят временной пласт от Реформации до наших дней и освещены наиболее значимые страницы жизни евреев на территории Германии. Автор персонифицирует эту неисчерпаемую по глубине тему: увлекательно и эмоционально рассказывает об исторических личностях и людях искусства, известных широкому читателю, а также о подвижниках, которых знают немногие. Здесь под новым углом зрения рассматриваются взгляды Мартина Лютера. Лессинга, Гёте, Ницше и других выдающихся немцев, в том числе и по «еврейскому вопросу». В эссе «От Лорелеи до Освенцима» автор прослеживает эволюцию мировоззрения, приведшего к Катастрофе не только евреев, но и немцев. Грета Ионкис поразительно точно удерживает равновесие между исследовательской объективностью и чётко выраженной авторской позицией. Читатель найдёт в этой книге новый фактологический материал и неординарный подход ко многим известным фактам.

Проведений аналіз керівних органів більшовицької партії та ураду виявив в них непропорційно високе єврейське представництво, що вказує на більшовицький тоталвтарний режим як на певну національну етнократія, побудовану за расово-ідеологічними ознаками.

Представлений матеріал описує роботу єврейських друкарень в Україні у XIX ст. Зокрема розглядається зменшення їх кількості, відмова друкувати тексти, що порушують канони іудаїзму. В той же час збільшилася цензура над єврейськими книгами, їх переслідування. Розповідається про заборону ввезення єврейських книг з-за кордону, поширення тільки матеріалів російського виробництва, надрукованих під чітким наглядом т. зв. Сендарину — вищого органу, що складався з євреїв.

This third volume is devoted to the philosophical traditions that arose in the Middle Ages, encompassing Arab, Jewish and Latin thinkers.