Искра Творца есть в каждом человеке. Распространив эту идею по всему миру мы освободимся от предрассудков, вражды и ненависти. И тогда наша планета станет такой, какой ее задумал Творец, — раем на Земле.

Кант — великое имя в истории мировой культуры, в истории не только немецкого народа, но и всего человечества. Он был новатором и в области науки и в области философии. Он не только творец великой космогонической гипотезы, провозгласившей, что наша Вселенная есть развивающаяся Вселенная, что наша Земля имеет историю во времени. В философии он был возобновителем и даже зачинателем диалектики. Именно с Канта ведет начало течение диалектического идеализма, представленное великими именами не только Канта, но и Фихте, Шеллинга и Гегеля. Вот почему наступающая годовщина (250 лет со дня рождения) будет широко отмечаться во всем мире всем прогрессивным человечеством. Откликом на это событие является предлагаемая читателю книга. Она характеризует все основные аспекты философии Канта, В ней рассматриваются и естественнонаучные результаты деятельности Канта (космология и космогония, догадка о существовании, кроме нашей Галактики, внешних галактик, учение о вековом влиянии приливного трения на скорость суточного вращения Земли), и основные разделы его философии: теория познания, этика, учение о целесообразности в органической природе и эстетика. Большая часть этих вопросов была освещена в ряде моих историко-философских работ, в частности, в книге «Диалектика Канта». Работы эти в целом охватывали важнейшие аспекты философии Канта. Но в них не было главы, которая характеризовала бы своеобразие кантовского идеализма и соответственно определяла бы место и значение Канта в истории идеализма. Для настоящего издания я написал такую главу или раздел — «Трансцендентальный идеализм и трансцендентальный метод» и таким образом характеристика и оценка философии Канта приобрели законченность и полноту, необходимые для монографии о философе. Я опустил содержащийся в моей книге «Диалектика Канта» разбор «общей» логики Канта, но зато ввел разбор его «трансцендентальной логики», столь необходимый для рассмотрения места Канта в истории диалектики.

По преданиям Иисус уже с пяти лет начал изучать иудейские законы. Говорят, что Он доказал особое дарование в постижении не только текста, но и духа иудейских писаний и во многом превзошел своих товарищей по учению. Рассказывают также, что Он рано стал проявлять нетерпение при угрюмом изложении иудейских учителей, стремясь подлинно разобраться в тексте, чтобы постичь дух, его оживляющий. Этим Он часто навлекал на себя выговоры со стороны учителей, которые в своем усердии передать точные слова учения пренебрегали его духом.

Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

У книзi oписано життя i дiяльнiсть Євгeнa Koнoвaльця - одного з кеpiвникiв збpoйнoї бopoтьби за Hезaлежність Укpaїни нa пoчaткy ХX ст. , opганiзaтopa підпiльнoї бopoтьби УBО тa ОУH. Ще до проголошення незалежности вдячні земляки поставили у Зашкові памятник роботи скульптора Романа Романовича та архітектора Валерія Потюка. І тут, у своїй антиукраїнській засліпленості, московські спецслужби стали співтворцями дуже символічного ансамблю: напередодні путчу вони відірвали монумент.

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

Иоганн Вольфганг Гёте. На него обыкновенно смотрят как на создателя поэтических шедевров и делом жизни считают трагедию «Фауст». Превознося Гёте-поэта, забывают о Гёте-естествоиспытателе, Гёте-философе. Творец «Фауста» и одной из лучших страниц в мировой лирике, как правило, заслоняет создателя гигантского «Учения о цвете» и ученого, открывшего межчелюстную кость у человека. Читатели словно не понимают, что так написать о Фаусте мог только настоящий ученый Гёте уже при жизни называли «олимпийцем». А в «учениках чародея» числились звезды первой величины последующих поколений. Та трактовка, почему при всей жизнерадостности своей натуры и внешне благоприятных обстоятельствах жизни (может за исключением алкоголизма его сына Августа), Гёте часто пребывал в дурном расположении духа и сухо держался с окружающими, которую дает его биограф Эмиль Людвиг — совершенно неудовлетворительна. Как журналист, Людвиг мог позволить себе быть, порой, поверхностным. Из 3-томной биографии Гёте, написанной Людвигом, до сих пор на русский язык переведена незначительная часть — всего один том. При многих своих недостатках — это увлекательная и не страдающая от зауми книга о незаурядной личности. Нашим издателям надо бы подумать о переиздании в полном объеме этого труда!

Книга пророка Авдия. - 2002. - 4 с.

Хотите знать, что послужило образцом для многих моих творений? Дерево, стоящее прямо, вздымающее кверху свои ветви с расположенными на них ветками поменьше, на которых, в свою очередь, располагаются листья. И каждый из этих элементов выглядит гармонично и величественно с тех времен, как их создал Великий Творец Антонио Гауди Гауди был великим художником. Его школы не существует, но выработанные им представления об архитектуре, черпающей вдохновение в формах живой природы, разработанные им средства пространственной геометрии открыты каждому, кто хочет найти собственные стиль и форму, не подражая мастерам. Издание содержит рассказ о жизни и творчестве архитектора, описание основных его построек, а также множество фотографий, чертежей и набросков, сделанных Гауди.

«Творец и робот» - последняя книга основоположника кибернетики Норберта Винера, увидевшая свет в 1964 году, вскоре после смерти автора. Она создана на материале популярных лекций и представляет собой небольшой цикл социально-философских очерков, объединенных одной внутренней темой. Тема эта - в широком смысле - соотношение между творцом и его творением, между творческими силами человека и созданной его гением кибернетической машиной.

Автор книги Михайло Сорока розповідає про людей, чиї імена широко відомі в Україні і світі. Серед них — хірург Микола Амосов, авіаконструктор Олег Антонов, світовий рекордсмен Сергій Бубка, творець сімейства двигунів для ракет Валентин Глушко, письменник Павло Загребельний, футбольний тренер Валерій Лобановський, видатний вчений і організатор наукових досліджень Борис Патон. Усі вони, кожен у своїй сфері, досягли видатних результатів, зробили сміливі й рішучі кроки в незвідане, до нових знань і людських можливостей. В основі матеріалів книги — особисті зустрічі та ексклюзивні інтерв’ю автора з її героями.

Клим Поліщук (1891—1937) — один з найяскравіших представників української літератури перших десятиліть XX сг., творець оригінального жанру «новели факту», проникливий сатирик і психолог революції й перших років радянської влади. До видання ввійшли ранні оповідання в неоромантичному дусі, нариси з часу Першої світової війни, легенди та готична проза, а також твори про мистецьке життя. Мала проза письменника допоможе читачеві пізнати унікальний феномен творчості К. Поліщука, який писав оповідання та нариси, блукаючи Україною і особисто спостерігаючи події, що відбувалися в глибині народу. Це дало змогу авторові створити свою хроніку часу, подавши правдиву панораму життя українського народу в буремні роки революції та Визвольних змагань 1917—1921 років.

Нелегко быть дочерью Великой Шанель, тем более когда тебя не считают дочерью, а выдают за племянницу. Но Катрин Бонер давно привыкла к причудам матери и почти смирилась... Шанель, мадемуазель Шанель, должна быть свободна от семьи. От детей, от мужей. Она художник, она творец. Катрин же просто женщина. Она ни на что не может претендовать. Ей положено вести самую простую жизнь: помогать больным - ведь она врач; поддерживать Коко - ведь она ее единственный родной человек. Как бы ни были они далеки друг от друга, Коко и Катрин все же самые близкие люди...