Что со мной будет? Что ждёт меня в будущем? Как мне одному жить в мире, полном конфликтов и борьбы? Как мне справляться с повседневными проблемами? Как мне найти покои среди бури? Как сделать мою жизнь полезной и счастливой? Такие вопросы задают себе очень многие. К счастью, существуют определённые ответы и чёткие правила, которые им найдёте в этой книге.

  Текст у форматі PDF 2.07 Мб

Звернення до філософської спадщини І.Шинкарука в контексті реалій сучасного глобалізованого світу та тих суспільних трансформацій, що мали місце у ХХІ столітті, змушує нас значно уважніше ставитися до тих фундаментальних категоріально-філософських антропологічно- екзистенційних новацій, що були запропоновані цим непересічним філософом та видатним вітчизняним мислителем в частині осмислення та переосмислення соціального буття індивіда. У цьому контексті, особливий інтерес становить аналіз специфіки ідеологічного дискурсу, запропонований І.Шинкаруком у ході вивчення та теоретичного виявлення основних закономірностей і властивостей суспільного буття. З цього погляду, філософія І.Шинкарука апелює не лише до «вічних цінностей істини, добра і краси» та вічних філософських проблем, але й до сучасності, до тих актуальних і нагальних питань існування людини у світі (враховуючи те, що світ, який оточує людину є соціальним світом та є носієм антропологічних та екзистенцій них сенсів), які постають у другій половині ХХ століття і зберігають свою актуальність до сьогоднішнього дня. Одним з таких питань, яке визначає складний та багатовимірний пласт існування людини у світі та у соціумі, є проблематика ідеології. Причому, сьогодні вона пов’язана не лише з проясненням базових філософських понять і категорій, а з виявленням її фундаментальних зв’язків з сучасними глобалізаційними викликами.

Т. 1 : История природы и общая теория эволюции. - 2013. - 3175 с.

Карл Ясперс - одна из ключевых персон в интеллектуальной жизни XX в. Он был психиатром, философом, культурологом. Вопреки времени, редко оставлявшему место для гуманности, он стремился "сохранить человека", и вопреки мнению большинства психиатров, считал возможным говорить о душе. Был экзистенциализм философской программой или способом сохранить себя? Как рождалось самое мощное философское движение? Благодаря и вопреки чему Ясперс стал столь ярким мыслителем? Это лишь некоторые вопросы, поднимаемые автором книги. Дополняет издание "Философская автобиография" К.Ясперса, до настоящего времени малодоступная в русском переводе. Автор книги и перевода - Александр Владимирович Перцев, профессор, доктор философских наук, специалист по современной западной философии, известный также своими переводами Ф.Ницше, К.Ясперса, П.Слотердайка, Ф.Г.Юнгера и др. Книга рассчитана как на специалистов, так и на широкий круг читателей, интересующихся современной философией и психологией.

Книга представляет серию очерков, посвященных экзистенциальным аспектам истины и заблуждения. Притом что автор рассматривает, казалось бы, «классические» вопросы, его интересуют способы существования человека в культурном пространстве с «нарушенной» топологией смысла. В центре внимания — ситуация, когда движение к истине осуществляется способом искривления, усложнения и замедления пути. Авторская мысль нацелена на сокровенность присутствия, в котором невидимым образом сопрягаются истина и ложь. В этой связи подвергается критическому анализу традиционное - эпистемологическое — истолкование заблуждения в смысле неудачи познавательного акта или «недоразумения», природа которого заключена в неверном использовании ума. Блуждание и заблуждение трактуются как основной модус присутствия (экзистенциал), характеризующий социальное и историческое бытие человека. Размышляя о сущностном богатстве ложного, автор представляет его как феномен сокрытия и отклонения. Сама повседневность предстает как арена игры взаимных сокрытий и обмена ложью. При этом в многообразных модусах лжи: от болтовни и красноречия до забвения и самообмана — усматривается позитивное значение.

Книга написана в соответствии с программой кандидатского минимума для аспирантов и соискателей. В ней прослеживается, как возникла наука в ходе развития культуры и цивилизации, каковы отличия науки от других форм познания. Анализируются структура и динамика научного знания, историческое изменение типов научной рациональности, связи науки и философии, социокультурная обусловленность научного исследования. Проблематика философии пауки анализируется на конкретном материале истории науки.

Книжку історика філософії, есеїста і перекладача Володимира Єрмоленка присвячено творчості Вальтера Беньяміна (1892–1940) – одного з найупливовіших філософів ХХ століття. У центрі авторової уваги – засадничі топоси Беньямінового мислення, зокрема образи оповідача, фланера та колекціонера, теми міського простору та його трансформацій, феномени пам’яті й апокаліптичного очікування, поняття аури та аналогії. Водночас життя та ідеї Беньяміна постають як певна призма, що крізь неї дослідник намагається робити «фотознімки» епохи, насамперед німецької та французької гуманістики, літератури та мистецтва, загалом інтелектуального побуту 1920-х – 1930-х років. Поруч із Беньяміном на цих «фотознімках» з’являються інші чільні постаті тієї доби, як-от Фройд і Пруст, Бретон і Араґон, Гайдеґер і Арендт, Лукач і Адорно, Гофмансталь і Краус, Бльох і Кракауер, Шолєм і Деблін, що їх усіх пов’язує між собою головна тема книжки: драматичне та парадоксальне переплетення сучасности й архаїки в інтелектуальній атмосфері першої половини XX століття та зумовлений цим феномен «антимодерного модерну». Книжку щедро ілюстровано портретами згадуваних осіб і світлинами паризького фотографа Ежена Атже, що правлять за свого роду візуальний код Беньямінової філософії.

Пол Фейерабенд - один из виднейших и оригинальнейших европейских философов второй половины XX столетия, своеобразный "анархист от науки", который всю жизнь оставался верен утверждению о том, что универсальных методологических правил в науке не существует и существовать не может. Работы Пола Фейерабенда представляют значительную ценность как сами по себе, так и по тому влиянию, которое они оказали на Томаса Куна и Имре Локатоса. Эта книга - последняя крупная работа Фейерабенда, впервые опубликованная в 1987 году. Философия науки и социология научного познания здесь претерпевает весьма значительные изменения в соответствии с фейерабендовской теорией "эпистемологического анархизма" - теорией философа, считающего, что именно философия бессильна описать науку в целом, и настаивающего на необходимости "реформы наук", цель которой - сделать их более субъективными с философской точки зрения - следовательно, более близкими человеку.

В книге представлены материалы Всемирного дня философии в России «Философия в диалоге культур» (16—19 ноября 2009 г., Москва — Санкт-Петербург). Философское осмысление диалога культур в самых разных контекстах формирует содержание книги - от приветственных слов и пленарных докладов до текстов участников круглых столов: «Освобождаясь от стереотипов в истории философии»; «Диалоги рациональностей»; «Культурное самосознание в эпоху глобализации»; «Философские образы человека»; «Технологические вызовы XXI века»; «Ценности и диалог культур»; «Философия для детей»; «Преподавание философии в поликультурном мире».

В монографии рассматриваются проблемы и перспективы технического развития в интерпретации крупнейших философов ХХ века: О. Шпенглера, Л. Мэмфорда, М. Хайдеггера и других, представителей Франкфуртской школы социальных исследований, французской индустриальной социологии.

Питання розгляду естетики та повсякденності як пов’язаних між собою сфер займає суттєву позицію в сучасних дослідженнях культури, починаючи від осмислення методології «філософії культури» і закінчуючи полем критики «culture studies». У Великобританії ця тема опрацьовувалася під враженням від німецьких дебатів навколо впливів товарного виробництва на культуру, ініційованих Франкфуртською школою і з акме в роботі В.Ф. Гауґа «Критика товарної естетики» («Critique of Commodity Aesthetics»), що проблематизувала ланки між виробництвом, культурою і «потребами», збільшуючи наголос на естетичному вимірі, на «долі чуттєвості»

Висвітлено особливості консерватизму та консервативної ідеології в працях провідних європейських та американських філософів XVIII - XХI ст. Розглянуто проблему ідентичності консерватизму, його засадничі цінності, питання консервативної антропології в контексті природи людини, суспільства і культури. Значну увагу приділено філософії традиціоналізму та принципам соціального порядку і свободи, концепціям рівності та суспільної ієрархії.

Проблема демаркации разных видов знания принадлежит проблемному полю классической философии науки, которое на рубеже ХХ и ХХI, казалось бы, утрачивает актуальность. Однако взаимодействие философии науки и философии религии в изучении взаимоотношений философии, науки, религии и теологии вновь привлекает внимание к этой проблеме. Ограничена ли сфера знания исключительно наукой? Возможны ли критерии научности, в которые бы укладывалась теология как гуманитарная наука sui generis? Эти и другие вопросы обсуждаются в книге, среди авторов которой философы, теологи и ученые ряда московских и региональных научно-исследовательских институтов и университетов.