Передаємо до Ваших рук Короткий словник гуцульських говірок, що є відображенням основного лексичного складу одного з найцікавіших і найархаїчніших говорів південно-західного наріччя української мови. Гуцульські говірки мають давні традиції вивчення (понад 150 років), однак окремого завершеного й опублікованого словника, який охоплював би говірки всієї Гуцульщини, досі немає. Короткий словник гуцульських говірок є науково-популярним словником шкільного типу, призначеним насамперед для освітянських потреб і масового користувача. Його об’єктом є слово як лексико-словотвірна цілість, а не як відбиття системних регулярних фонетичних і граматичних особливостей, характерних для цих говірок. Пропонований словник є диференційним, тобто він не охоплює усієї лексики, яка функціонує у гуцульських говірках, а подає лише вибрану традиційну діалектну лексику, що не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови. Короткий словник гуцульських говірок призначений для вчителів, які працюють у діалектному оточенні, для учнів, яким він полегшить засвоєння норм української літературної мови, для всіх, хто хоче ознайомитися з діалектним розмаїттям української мови; одночасно він полегшить читання творів художньої літератури, у яких автори використовують гуцульський говір із стилістичною метою, а також користування давніми і сучасними фольклорними й етнографічними матеріалами з Гуцульщини. Пропонований Словник є певним етапом у створенні повного академічного Словника гуцульських говірок, який укладає група мовознавців відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за принципами і засадами, що відповідають вимогам підготовки академічних діалектологічних видань. Основою його є багатотисячна картотека, яка, хоч і формувалася протягом тривалого часу, досі ще відкрита для поповнення. Авторський колектив плекає надію, що великий кількатомний Словник теж незабаром почне друкуватися окремими випусками, якщо на його підготовку до друку і публікацію будуть знайдені потрібні кошти, належна підтримка та розуміння меценатів і громадськості.

Метою роботи є спроба дослідження когнітивних карт Києва, як таких, що походять безпосередньо від об’єктивного простору міста, але свідчать про загальні зміни при переході від радянської до пострадянської соціальності. Завдання, які ми поставили перед собою в ході дослідження, були визначені самостійно в результаті випадкових чи ні спостережень за життям у місті, різноманіття якого зумовлює фрагментарність роботи. Використавши ідею Мішеля де Серто про урбаністичний простір як місце боротьби стратегій і практик/тактик, ми розділили поставлені завдані у дві групи. Перша, розглядає місто як концепт, спроектований на площину задум архітекторів, планувальників, наділених владою приймати всезагальні рішення структур. Друга група об’єднує завдання, що розглядають місто як території одиничних щоденних практик.

Розглядаючи нові медіа в контексті музичної культури, ми намагаємося з’ясувати, як їхні властивості позначаються на музиці. При цьому нам доводиться обійти феномен електронної музики, оскільки він не має прямого стосунку до нових медіа в тому розумінні, в якому вживають це поняття його автори. Виникнення електронної музики пов’язують не з комп’ютерними чи цифровими технологіями, а з більш ранніми звуковими експериментами. Натомість предметом даного дослідження будуть ті опосередковані метамедіумом комп’ютера «об’єкти», що пов’язані з прагматикою музики. На нашу думку, нові медіа, якими визначається досвід слухача, – це аудіоформат MP3, файлообмінні та соціальні мережі, портативні цифрові плеєри. Цей перелік включає лише найтиповіші феномени, а тому, безсумнівно, може бути розширеним та нюансовним. В основі роботи лежить опис та аналіз емпіричного матеріалу –«переслідування об’єктів», як називає цей метод англійський дослідник Девід Бір. Ми звертаємося до комп’ютерних програм, файлообмінних сайтів, віртуальних спільнот, а також форумів та соціологічних досліджень, в яких слухачі розповідають про власний досвід. Коли мова йде про таке недавнє явище, як нові медіа, узагальнення неможливі без прямого доступу до емпіричної реальності. Тому наше дослідження побудоване на індукції – від одничиного, часткового ми рухаємося до загального. Такий підхід обумовлює структуру нашої роботи: вона розбита на три розділи, кожен з яких присвячений конкретному медіафеномену.

За своєю структурою підручник складається із вступу та десяти основних тем, які об’єднані в розділ «Система природа – населення – господарство», що дає можливість розглядати кожну з тем у контексті взаємостосунків суспільства і природи. Для зручності користування матеріалом теми поділені на параграфи, які містять завершену інформацію про екологічні об’єкти, процеси і явища.

У підручнику висвітлюються такі основні проблеми, як предмет, об’єкти та структура джерелознавства, його значення і завдання. Розкриваються поняття «історичне джерело», природа, класифікація, наукова критика джерел, шляхи, засоби і прийоми встановлення їх достовірності, сучасні методи здобуття максимальної джерельної інформації. Значну увагу приділено характеристиці основних груп джерел з історії України, даються методичні рекомендації щодо їхнього використання у науковій та педагогічній практиці Для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. В учебнике освещаются такие основные проблемы, как предмет, объекты и структура источниковедения, его значение и задания. Раскрываются понятия «исторический источник», природа, классификация, научная критика источников, пути, средства и приемы установления их достоверности, современные методы получения максимальной родниковой информации. Значительное внимание уделено характеристике групп источников из истории Украины, даются методические рекомендации относительно их использования в научной и педагогической практике. Для студентов гуманитарных специальностей высших учебных заведений

У словникові вміщено статті-довідки з основних культурологічних термінів курсу української й зарубіжної культури. Тематично вони пов’язані як із учасністю, так і з історією світової та української культури. Широко представлені як традиційні, так і модерністські культурні напрямки. Об’єктивно й ґрунтовно висвітлено проблеми, що стосуються минулого й сучасного духовного життя українського народу. До словника включено понад 500 культурологічних термінів. Більша кількість статей присвячена проблемам української культури.

Літочислення Дніпропетровська викликає жваві суперечки в історіографії. Для пересічного мешканця все просто — місто виникло в 1776 р. Початок саме такому стереотипу масової свідомості поклало гучне святкування 200-річчя Дніпропетровська у 1976 р. Ця дата є дотепер актуальною як для офіційних органів влади, так і для офіційної історії міста. Теза про те, що місто виникло наприкінці XVIII ст. як принципово новий об’єкт, не пов’язаний з історією попередніх населених пунктів, утвердилася вже з ХІХ ст. Офіційна історіографія дореволюційної доби робила акцент передусім на акції урочистого закладення Преображенського собору у 1787 році, згадуючи при цьому і про невдалий досвід розміщення Катеринослава на р. Кільчень. В книзі розглядають "іншу, справжню історію міста", яка є наслідком не упередженого погляду на факти.

Подана нижче добірка документів має на меті ознайомити читачів із специфікою мовної політики, яку провадив радянський режим на теренах УРСР. Упорядники свідомі того, що збірник не може претендувати на повноту і всеохопність матеріалу. Нашим завданням було поставити проблему і заохотити майбутніх дослідників до пошуку ширшої інформації і наукового її опрацювання. Добираючи матеріали з радянських партійних документів і мовознавчих публікацій ми надавали перевагу тим, які стосувалися внутрішньомовної політики — заборон вживати певні слова, словосполучення, словотвірні й морфологічні форми, синтаксичні конструкції, оскільки саме цей аспект мовної політики КПРС ще не дістав належного опрацювання за джерельними даними. Орієнтація на зазначену проблематику зумовила й обмеження поданих матеріалів переважно хронологічними рамками 1930-х і 1970-х років, оскільки саме в ці десятиліття Москва застосовувала найбрутальніші методи у неоголошеній війні з українською нацією, до яких належала й низка репресивних заходів у сфері мововжитку. Відкриває збірник скорочена версія доповіді Миколи Скрипника на Першій всеукраїнській конференції культурно-освітніх робітників нацменшостей 20 травня 1931 року. Її подано для загального уявлення про засади мовно-освітньої програми М. Скрипника, що становили головний об’єкт нищівної критики в наступних погромницьких акціях 1930-х років. Завершує видання словник репресованої лексики, укладений на базі опублікованих у збірнику документів.

У посібнику дається поняття про структурні компоненти мови як об’єкта мовознавства, висвітлюється історія лінгвістичних учень наукових центрів стародавніх цивілізацій, періоду середньовіччя та епохи Відродження, XVI — XVIII і XIX століть; особливу увагу приділено питанню розвитку науки про мову за роки Радянської влади. Призначений для студентів філологічних факультетів університетів та педагогічних інститутів.

Економічна історія – наука відносна молода, яка вивчає економічне життя людей у всій його багатогранності, економічні моделі господарської діяльності людини та об’єктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному)

У підручнику викладено теоретичні і практичні основи інтелектуальної власності в обсязі, передбаченому навчальною програмою відповідного курсу аудиторних занять для студентів, які опановують професію менеджера, маркетолога, економіста, підприємця, з метою формування відповідних фахових компетенцій. Розглядаються основи розвитку раціоналізаторства і винахідництва, технічної творчості, охорони об’єктів інтелектуальної власності в Україні, порядок проведення патентних досліджень та оформлення заявок на винаходи, промислові зразки, товарні знаки і заяв на раціоналізаторські пропозиції. Висвітлюються питання правових відносин авторів, патентування винаходів за кордоном, патентна документація та міжнародна класифікація винаходів. Наводяться зразки оформлення правових документів на об’єкти інтелектуальної власності.

Видання є однією з перших спроб теоретичного осмислення феномену міжнародного приватного права в аспекті матеріального врегулювання відносин у сфері міжнародної торгівлі, а також виявлення та інкорпорації його норм. Відповідно воно містить дві частини — теоретичну та прикладну. У теоретичній частині міжнародне приватне право досліджується, виходячи з його природи. Розроблено новий конструктивний (практично результативний) підхід до побудови оптимальної моделі приватноправового регулювання міжнародної торгової діяльності, запропоновано методологічні засади цієї діяльності, які можуть застосовуватися в процесі законотворчості. У прикладній частині на основі системного підходу розглянуто інкорпоровані об’єкти конкретних правовідносин у міжнародному приватному праві. Для науковців, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів, а також для фахівців практиків, які працюють у законотворчій і правозастосовчій сферах.

Зошит 2 : Каталог-довідник пам'яток історії та культура України: м. Київ. - 2007. - 227 с.

Робочий зошит № 2 є результатом дослідницького пошуку колективу авторів у межах проекту «Пам’ятки історії та культури України: Каталог-довідник» і містить довідникові матеріли щодо об’єктів культурної спадщини м. Києва – як узятих на сьогодні на державний облік, так і щойно виявлених. Каталог-довідник пам’яток історії та культури м. Києва впорядкований за адміністративно-територіальним принципом. Видання розраховане для спеціалістів із охорони культурної спадщини, вчених-пам’яткознавців, істориків, мистецтвознавців, музейних працівників, а також усіх, хто цікавиться питаннями вивчення, збереження й охорони культурної спадщини України.

У формі історичних нарисів, із залученням широкого кола джерел, робота висвітлює суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, яка сталась 26 квітня 1986 р., розкриває початкові зусилля з її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка привела до падіння довіри суспільства до влади. Аналізуючи основні напрями вирішення проблем, породжених аварією, автор зосереджується на інженерно- технічних та медико-біологічних, розкриває процеси, пов’язані із зоною відчуження та «Об’єктом “Укриття”», показує проблеми довкілля, якості життя, стан здоров’я і впливи аварії на долі людей. Окремі нариси присвячено висвітленню суспільної активності, породженої аварією, зусиллям держави з унормування постчорнобильського життя та факту закриття ЧАЕС, який розглядається як політичний крок і довготривалий процес. Розрахована на широке коло читачів.

Т. 1. - 2009

Книга присвячена вивченню видової різноманітності мікобіоти природо - охоронних об’єктів Лівобережної України. В результаті проведених досліджень встановлено, що гриби досліджених територій представлені 2183 видами (міксо- міцети – 159 видами, борошнисторосяні – 88, інші аскоміцети – 498, мітоспорові – 356, іржасті – 164, базидіоміцети – 918 видами). Проведено аналіз розподілу виявлених видів за субстратами та таксонами асоційованих рослин та досліджено поширення основних груп грибів у заповідниках та національних природних парках Лівобережної України. Наведено список видів досліджених груп грибів та асоційованих з ними організмів.

У підручнику на сучасному рівні розглянуто сутність і найважливіші сторони менеджменту туризму, історію розвитку управління туристичною діяльністю, визначено систему, об’єкти і суб’єкт управління в туризмі, розкрито особливості управління внутрішнім і зов­нішнім середовищем, сполучними процесами, персоналом та процесами праці в туризмі, управління, орієнтованого на клієнта, функції, принципи і методи менеджменту туризму. Особливу увагу приділено управлінню туристичними територіями і регіонами. Теоретичні положення підкріплено прикладами і практичними рекомендаціями. У кінці книги до кожного розділу наведено практикум, до складу якого входять тестові завдання, ситуаційні завдання і теми для обговорення. Для студентів географічних, історичних та економічних факультетів, які вивчають дисципліну “Менеджмент туризму”, викладачів вищих навчальних закладів, фахівців у галузі туризму.

Останнім часом істотно зросли, загострилися дискусії навколо двох ключових особистостей революційної доби (1917 –1920 рр.) – В. Винниченка і С. Петлюри. В пропонованій книзі паралельно викладені факти їх біографій, громадсько-політичної, державницької, художньотворчої діяльності. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе порівняти двох діячів за ступенем обдарування, рівнем інтелекту, широтою ерудиції, життєвими принципами, вчинками, поведінкою, оцінити внесок кожного у справу українського відродження, державотворення, національної суспільно-політичної думки, науки і культури. Це дасть об’єктивну основу для того, щоб суперечки навколо постатей В. Винниченка і С. Петлюри набули граничної предметності, конкретності, фактологічно-документальної переконливості, а запропоновані висновки сприймались читачами не на віру, а могли бути підтверджені, чи, навпаки, спростовані всією сукупністю добутої інформації, наявних аргументів. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об’єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали субєктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

У науково-навчальному виданні “Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні” аналізуються політичні вибори, виборча демократія, виборчий процес та виборчі системи. У роботі подано розгорнуту характеристику об’єктивним індикаторам демократичних виборів, структурі, елементам та типам виборчих систем, їх перевагам та недолікам, головним процедурам виборчого процесу, технікам ”виборчої інженерії”, способам протидії незаконному впливу на волевиявлення виборців, формам прямої демократії. Робота буде корисною для науковців, студентів, державних сдужбовців та працівників органів місцевого самоврядування, а також для усіх, хто цікавиться електоральною політикою.