Метою роботи є спроба дослідження когнітивних карт Києва, як таких, що походять безпосередньо від об’єктивного простору міста, але свідчать про загальні зміни при переході від радянської до пострадянської соціальності. Завдання, які ми поставили перед собою в ході дослідження, були визначені самостійно в результаті випадкових чи ні спостережень за життям у місті, різноманіття якого зумовлює фрагментарність роботи. Використавши ідею Мішеля де Серто про урбаністичний простір як місце боротьби стратегій і практик/тактик, ми розділили поставлені завдані у дві групи. Перша, розглядає місто як концепт, спроектований на площину задум архітекторів, планувальників, наділених владою приймати всезагальні рішення структур. Друга група об’єднує завдання, що розглядають місто як території одиничних щоденних практик.

Дана публікація є збіркою народних пісень, присвячених класовій боротьбі (проти панської влади тощо). В даному контексті, ці пісні використані для підтримання революційного духу і прославлення комуністичного ладу. Окрім відомих народних пісень (таких як “Тече річка невеличка”, “Розпрягайте, хлопці, коні”) у збірці присутній україномовний “Інтернаціонал”, а окремий розділ присвячений поезії Тараса Григоровича Шевченка. Деякі з наведених “пролетарських” народних пісень здаються написаними на замовлення під виглядом фольклору (як часто робилося задля популяризації комуністичних ідей).