Метою роботи є спроба дослідження когнітивних карт Києва, як таких, що походять безпосередньо від об’єктивного простору міста, але свідчать про загальні зміни при переході від радянської до пострадянської соціальності. Завдання, які ми поставили перед собою в ході дослідження, були визначені самостійно в результаті випадкових чи ні спостережень за життям у місті, різноманіття якого зумовлює фрагментарність роботи. Використавши ідею Мішеля де Серто про урбаністичний простір як місце боротьби стратегій і практик/тактик, ми розділили поставлені завдані у дві групи. Перша, розглядає місто як концепт, спроектований на площину задум архітекторів, планувальників, наділених владою приймати всезагальні рішення структур. Друга група об’єднує завдання, що розглядають місто як території одиничних щоденних практик.