Актуальність даного дослідження полягає в популярності важкої музики сьогодні й її впливі на життя сучасних людей. Від 70-х років хеві-метал трансформувався, і сьогодні деякі його піджанри користуються популярністю серед дуже великого числа меломанів. Об'єктом дослідження є важка музика і допоміжні артефакти хеві-металу: тексти пісень, відеокліпи, зображення виконавців, поведінка фанатів. Предметом дослідження є явище комерціалізації музики; варіанти протистояння комерціалізації музики; відображення у музиці тенденцій сучасного суспільства і їх зміна від 70-х років до сьогодення. Метою даної роботи є спроба проаналізувати важку музику від часу її виникнення до сьогодення, виокремити відмінності між хеві-металом 70-х років і хеві-металом сьогодні і з'ясувати, яке місце важка музика займає у культуріндустрії. Завданнями роботи є: визначити ознаки хеві-металу 70-х, 90- х і 2000-х; з'ясувати відносини між хеві-металом і традиційною культурою цих 4 років; зрозуміти трансформацію важкої музики і вплив на цей процес комерціалізації; дати відповідь на запитання, чи є хеві-метал музикою для аутсайдерів, або ж він є одним з продуктів культуріндустрії. Методами роботи є аналіз наявної літератури, досліджень важкої музики, а також аналіз музики, текстів пісень, відеокліпів, фотографій і зображень Матеріалами дослідження є музика відомих хеві-метал виконавців, тексти пісень, відеокліпи на пісні, фотографії музичних гуртів і окремих виконавців. Наукова новизна дипломної роботи полягає у дослідженні теми, яка не досліджувалася вітчизняними науковцями, а також розгляд важкої музики у контексті культуріндустрії.

Фронтмен гурту Ot Vinta Юрій Журавель став автором книги для дітей. В книжці "Мазепа. Крок до правди" в доступній формі подана історія життя гетьмана Мазепи і події історії України тієї доби. Як і кожне дитяче видання, робота супроводжується багатьма ілюстраціями, автором яких також є лідер украбілів

У книжці розкривається технологія проведення масових шкільних заходів та свят. Для методистів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, учителів-предметників, керівників гуртків.

Зображення, технічні параметри та ринкові ціни на монети України 1992 – 2005 рр. карбування. Вперше різновиди обігових монет штемпельного характеру зведено у таблиці. До каталогу також включено жетони та сувенірну продукцію Монетного двору НБУ.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

В даний збiрник увiйшли задачi пiдвищеної складностi зi збiрникiв задач, вибранi вправи з пiдручникiв, а також задачi з диференцiальних рiвнянь, якi пропонувалися у рiзнi роки на студентських олiмпiадах як в Українi, так i за ї ї межами. Переважну бiльшiсть у даному збiрнику складають задачi, якi слугували окремими темами доповiдей та дискусiй на студентському гуртку з диференцiальних рiвнянь механiко- математичного факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка.

Напередодні війни між націонал-соціялістичною Німеччиною і совєтсько-комуністичною Росією всі українські політичні групи на теренах під німецькою імперською займанщиною стреміли до відновлення української держави. Проте щодо концепції осягнення цієї мети, ці групи поділялися на два табори: один складався з людей переконаних, що українська держава постане, в першу чергу, внаслідок боротьби самих українців власними силами; а другий табір - гуртував людей, які вважали, що рішальним чинником буде позитивне ставлення Німеччини до ідеї відновлення української держави на руїнах російської імперії. В першому таборі рушійною силою була Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Ця організація гарячково працювала над розбудовою незалежної української політичної та збройної сили, її тисячні кадри мали бути готові на революційні чини, згідно із заповітом ОУН: "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!". Другий табір головну увагу присвячував переконуванню німців у доцільності й користі для них дати підтримку концепції побудови української держави. Головним представником цього табору був ПУН під проводом полк. А.Мельника.

Перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.

Ч. 1. - 2008. - 76 с.

Юрій Андрухович (*13.03.1960) — поет, романіст, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Живе в ньому ж, а також у багатьох інших містах. Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) та «Пісні для мертвого півня» (2004). У прозовому доробку — романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003) та «замість роману» «Таємниця» (2007). Есеїстика Андруховича на сьогодні видана двома збірками — «Дезорієнтація на місцевості» (1999) та «Диявол ховається в сирі» (2006). Спільно з Анджеєм Стасюком видав «Мою Європу» (2001) — як зазначається у підзаголовку, «два есеї про найдивнішу частину світу». Твори Андруховича перекладено і видано окремими книжками у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Італії, Іспанії, Швейцарії та ін. Лауреат кількох міжнародних літературних нагород. Один із засновників і Патріарх літературного угруповання Бу-Ба-Бу. Багато співпрацює з музикантами, співавтор і виконавець альбомів «Andruxoid» (разом із польським тріо Міколая Тшаски), «Пісні Мертвого Півня», «Кримінальні сонети», «Made In ЮА» (разом із гуртом «Мертвий півень»), а також «Самогон» і «Цинамон» (разом із гуртом «Карбідо»), Своїм найвищим письменницьким досягненням вважає винайдення для української мови слова «міжніжжя».

Автори цієї книжки описали понад сімдесят найрізноманітніших дослідів з електрохімії — однієї з найважливіших тем курсу хімії середньої школи. Книжка складається з трьох розділів, до кожного з яких подано теоретичний матеріал, що допоможе вчителю глибше розібратися в окремих питаннях, краще осмислити зміст дослідів. Велика кількість дослідів, багатий ілюстративний матеріал допоможуть легко підібрати роботи для демонстрування на уроках, практичних занять, гурткової роботи, хімічних вечорів тощо. Вчителі можуть використати книжку і для навчального моделювання. Книжка може бути хорошим посібником не лише для вчителів хімії середніх шкіл, а й для студентів природничих факультетів вузів.

Ця книга є однією з перших спроб запропонувати українському читачеві у більшому обсязі філософський доробок одного з чільних мислителів нашого часу — Ґабріеля Марселя. На вибір автора вплинули чинники і випадкові й не випадкові. Щонайперше слід сказати, що переклад робіт Марселя здійснювався вже давно. І помиляються ті, хто гадає, що праця над українським перекладом світової філософської класики не велася. Можливо, без державних субсидій чи тематичних планів, однак навіть у тій безнадійній ситуації вона все ж відбувалась. Хоча, хтозна, можливо, саме такі рамки для зосередженої і незалежної роботи й потрібні. І велася ця робота по обидва боки «залізної» завіси. Пропонований шановному товариству текст Марселя теж опрацьовувався у самому зеніті епохи застою, коли не могло бути й мови ні про яку публікацію, а чи навіть просте копіювання єдиного рукопису перекладу. І аж тільки тепер ми маємо змогу запропонувати широкому загалові не тільки спробу першої інтерпретації текстів Ґабріеля Марселя по-українськи, але і зразок українського самвидаву кінця сімдесятих початку восьмидесятих як свідчення того, що українська філософська думка таки жевріла у, можливо, нечисленних, проте все ж функціонуючих напівмистецьких, напівлітературних гуртках.

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Дана публікація є навчальним посібником для культурно-освітніх установ та аматорських гуртків. Вона розглядає головні чинники існування аматорського театру, основні принципи та умови його роботи, починаючи від його працівників до технічних особливостей (облаштування сцени, освітлення, грим, костюми). Матеріал викладений так, що дає можливість крок за кроком осягнути, що ж власне таке театр і з чого він починається. Також підручник містить приклади із класичних п'єс (таких як “Шельменко-денщик”), допоміжні малюнки та схеми (як у розділі про побудову сцени).

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.

У публікації розглядається такий вид радянської політичної просвіти, як “червоні кутки” у сельбудах (місця у сільських культурно-освітніх установах, відведені під потреби агітації) або хати-читальні (осередки діяльності сільських бібліотек, гуртків самодіяльності тощо). Міститься інформація про зміст такого “червоного кутка”, що він собою являє, які функції має виконувати, пояснюється його необхідність. Розповідається, як правильно організувати подібний “куток”.

До книги увійшли як твори українських письменників-слобожан із Білгородської, Курської і Воронезької областей Російської Федерації, так і твори митців слова, які життєвими обставинами були пов’язані з Північною Слобожанщиною. Подаються нариси про письменників Й. Горленка, Г. Сковороду, Л. Боровиковського, М. Костомарова, І. Череватенка, П. Барвінського, О. Коваленка, К. Буревія, Є. Плужника, В. Череватенка, фольклориста-етнографа М. Дикарєва, а також про О. Довженка, А. Малишка та ін. У посібнику представлено життєвий і творчий шлях відомого японського письменника, українця за походженням, вихідця зі Слобожанщини В. Єрошенка; твори російських письменників О. Кольцова, І. Буніна, В. Будакова, у художньому слові яких яскраво виражена українська тематика. Посібник підготовлено для уроків літератури рідного краю, для позакласного і самостійного читання учнів старших класів, а також для курсів українознавства, спеціалізованих класів з викладанням ряду предметів українською мовою, гуртків з вивчення української мови і літератури.

"Юрко Покальчук, прозаїк, поет, науковець, перекладач, лідер гурту ""Вогні Великого Міста"", культовий автор еротично-психологічних творів, а поза тим легендарний авантюрист і містик, знавець численних мов. Автор близько двадцяти книг, з яких в останні роки вийшли ""Час прекрасний"" (), ""Шабля і стріла"" (), ""Таксі-блюз"" (), ""Окружна дорога"" (). Право переступити кордон, порушити табу, за будь-яку ціну знайти істину за межами часу і простору, у незвичних пристрастях і коханнях, у складному переплетінні людських доль. Тут і циганські легенди і звичаї, і містичне родове прокляття, і густа еротика, і знаходження справжньої любові, і поцінування дружби, і визначення хто є хто — у такі емоційні хащі заводить читача нова книжка Юрка Покальчука."