№ 5. - 270 с.

"Громада"- громадсько-політичний збірник, який виходив у Женеві під редакцією М.Драгоманова. Починаючи з осені 1876р., було видано п’ять томів збірника. Головна мета "Громади" — дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь до свободи і рівності серед світової спільноти.

Ч. 1. Кінець Козацтва., розд. 1 : Запорозці в 1709 до 1739 р.. - 1883. - 138 с.

Дане видання є нарисом про життя в Україні. Перша частина присвячена українській природі, її клімату, описується його помірність, сприятливість для життя. Наступна частина наводить невелику історичну довідку, щодо сутичок в які потрапляла Україна, формування Запорізької Січі та козацького образу життя. Далі описується побут українців — їх одяг, сімейний устрій, їх праця. Особлива увага приділяється образу української жінки та українській пісні, приводиться зміст однієї з дум. Книга містить одну ілюстрацію — малюнок, що зображує “малоросів” у своєму національному одязі.

Перший український словник чужомовних слів, що його склав видатний український літературознавець, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч Василь Миколайович Доманицький (за тогочасними правописними нормами — Доманіцький). Нині ця книга є цікавою не тільки з погляду тлумачення етранжизмів, але і як багате джерело архаїзмів та віджилих значень чужомовних слів.

Т. 1 : Центръ и окраины. - 493 с.

У книзі описується політичний, адміністративний та судовий устрій Галичини у складі Австро-Угорської імперії.

Вип. 2 : Козаччина. - 1919. - 58 с.

Григоріїв (1883–1953) – громадський та політичний діяч, публіцист і педагог – велику увагу приділяв сприйняттю матеріалу дитиною на емоційному рівні. Його книга для читання «Історія України, виложена народними думами та піснями» (1919) є своєрідною працею з історії України, яку складав сам народ. Фольклорний матеріал з історія козацтва (вип. 2) поділено на невеличкі частини, до нього додано коротку характеристику проблеми чи історичного факту.

Ч. 1. - 1920. - 822 с.

Барвінський Олександр Григорович (Псевдоніми: Австрієць, Олег Подолянин; *6 червня 1847, село Шляхтинці, нині Тернопільського району Тернопільської області — † 25 грудня 1926, м. Львів) — український історик, педагог, громадсько-політичний діяч.

Ч. 1. - 356 с.

Ч. 1. - 1920. - 210 с.

Це видання є перекладом з грецької на українську мову Літургії св. Іоанна Златоуста, яке здійснив І. І. Огієнко (1882–1972) – український вчений, митрополит (від 1944 р.), політичний, громадський та церковний діяч, мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. У цій праці, як і в інших аналогічних, Огієнко ставив перед собою завдання якнайточніше передати зміст оригіналу. Текст відтворено уставом. У кінці книги наведено список праць вченого.

В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський (*05(18) квітня 1882 — †14 червня 1931) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату — посол України в Австрії.

Книга містить дві праці Осипа Назарука, присвячені ідеям та ідеологам українського монархізму

Політичний памфлет В'ячеслава Липинського присвячений розгляду причин поразки української державності у революційних подіях 1917-1921 рр.

Дане видання присвячене становленню культури в Україні. Дослідження ведеться від дослов'янських культур до українізації, культурної революції та опанування української пролетарської культури (1923-24 рр.). Загалом, українська культура розглядається з позицій державного устрою, суспільно-політичних подій, революцій, боротьби та бунту.

Кн. 2 : Баранніков О. П. Українські цигани. - 1931. - 60 с.

Ця праця присвячена дослідженню такої української національної меншини, як цигани. Розповідається про їх територіальне походження (висуваються різні теорії), суспільний устрій, ставлення інших країн до цього народу, промисли, якими займаються цигани, описується їхній спосіб життя. Є розповідь маріупольського цигана (двома мовами — циганською та українською), також народні пісні (теж двома мовами). В кінці міститься коротке резюме матеріалу німецькою мовою.

В основу настоящего учебника «Истории древнего Востока» положен курс лекций, читавшийся на протяжении ряда лет академиком В. В. Струве на историческом факультете Ленинградского государственного университета. Первое издание курса акад. Струве, вышедшее в 1936 г. в качестве 1-го тома серии ГАИМК «История древнего мира», для настоящего издания подверглось существенной переработке и дополнениям. Ряд вопросов истории древнего Востока не является еще разработанным в исторической науке; это, естественно, отражается и на составлении курса для вузов по этому разделу древней истории. При внесении дополнений и переработке настоящего издания автор стремился учесть требования, предъявляемые к курсу истории древнего Востока на исторических факультетах университетов и институтов.

Видана Іваном Тиктором (український редактор, видавець) публікація є ґрунтовним дослідженням української духовної та матеріальної культури періоду XVI - XIX ст. Вона поділена на три частини: “Княжа доба”, “Доба перемін”, “На світанку нових часів”. В цих частинах розглядається як побут (а саме помешкання, сільське господарство, сімейний устрій) так і освіта (різноманітні освітні заклади), духовне життя українців (свята, обряди, звичаї). Окрема увага приділяється мистецтву (здебільшого літературі).

Автор аналізує творчість радянських українських письменників під кутом зору національної ідеї