Книга присвячена видатному діячу українського комуністичного руху Миколі Скрипнику, народному комісару освіти у 1927-1933 рр., одному з головних провідників ідеї українізації. Автор охоплює його діяльність від першого більшовицького уряду України 1917 р. до самогубства 1933 р.

Мемуари Івана Майстренка - члена партії боротьбістів та УКП, пізніше - працівника КП(б)У - описують революційні події на Полтавщині 1917-1921 рр., працю автора у комуністичній системі влади, сталінські репресії, діяльність лівих українських сил в еміграції.

Подана праця являє собою збірник статей, що їх друковано в українській партійній пресі "Більшовик України" і "Комуніст", протягом останніх чотирьох років у зв'язку з боротьбою проти націоналістичних ухилів, що точилася останнім часом у КП(б)У. Отже, ця праця є певною мірою літературний документ цієї боротьби.

В монографии на широком историческом материале впервые в отечественной историографии исследуются ход, движущие силы и механизмы создания украинской нации в ключевой для этого процесса период - 1920-1930-е годы. Через призму деятельности украинского национального движения анализируются феномен украинского национализма, его идеологическая и мировоззренческая направленность, рассматриваются взаимоотношения украинской, русской и советской национальных идентичностей. В контексте деятельности движения излагается идейно-политическая борьба в КП(б)У и Православной церкви. Книга позволяет по-новому взглянуть на многие национальные, культурные, языковые, политические процессы, имеющие место на Украине, выяснить особенности и перспективы российско-украинских отношений.

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

Брошура випущена у далекому 1929 році у Дніпропетровську, під егідою Обласного комітету ЛКСМУ (Ленінської комуністичної спілки молоді України [у подальшому- комсомол- "коммунистический союз молодежи"]). У той час українські комуністи як переважно вихідці з народу обстоювали українську культуру і виступали за всестороннє впровадження української мови. У передмові автори пишуть: "Цей порадник має на меті дати короткі відомості, що необхідні починаючим студіювати українську мову. Тут накреслено шляхи, які ведуть до її засвоєння. Необхідно лише кожному вибрати свій найбільш доцільний шлях... Треба твердо засвоїти собі абсолютну потребу українізації, і, виходячи з цього, накреслити план самовивчення української мови". Якби не Голодомор та війна, українізація була б дійсно тотальною, оскільки її обстоювала переважаюча більшість українців.

Автор розповідає про розвиток україномовної освіти у Західній Україні наприкінці 19 - на початку 20 ст.

У монографії висвітлена участь уродженців західноукраїнських земель у загальнонаціональних політичних і культурних процесах, починаючи від Першої світової війни, доби Української революції 1917-1921 рр. й закінчуючи подіями осені 1939 р. Особлива увага звертається на участь галицької інтелігенції у здійсненні політики українізації в УСРР, контакти вчених ВУАН та НТШ у Львові, репресивні дії комуністичного режиму під час справи "Української військової організації" 1932-1934 рр.

Дане видання присвячене становленню культури в Україні. Дослідження ведеться від дослов'янських культур до українізації, культурної революції та опанування української пролетарської культури (1923-24 рр.). Загалом, українська культура розглядається з позицій державного устрою, суспільно-політичних подій, революцій, боротьби та бунту.

Використовуючи велику кількість невідомих архівних документів, різних ухвал органів більшовицької влади РСФРР і УСРР у 20-х—30-х роках, автор простежує процес дозволеного комуністичною партією на певний період відродження української духовності на етнічних землях нашого народу і там, де він освоїв величезні простори незайманих територій.