Сегодня мы являемся свидетелями колоссального гендерного сдвига. Женщины получили то, что хотели: широкие возможности трудоустройства, социальные, политические, экономические права… А мужчины? Что приобрели или утратили они? Как социальные, политические и экономические сдвиги меняют их жизнь? И что должны делать маркетологи, чтобы учитывать эти изменения? Книга адресована не только специалистам, занимающимся социальными аспектами взаимоотношения полов, рекламщикам и маркетологам, но и широкому кругу читателей, интересующихся вопросами пола в современном мире.

Книга посвящена проблемам, с которыми сталкивается каждая семья, если в ней больше чем один ребенок: взаимоотношениям братьев и сестер друг с другом и с родителями. Свою роль могут сыграть разница в возрасте, предпочтения, вольно или невольно высказываемые родителями, история семейного клана в целом и т. д. Просматривается динамика этих факторов в разные возрастные периоды. Книга предназначена в первую очередь для родителей, помогая им понять, что происходит между их детьми, каковы отношения между братьями и сестрами в норме.

Вип. 13. - 261 с.

У публікаціях збірника висвітлюється широке коло проблем історії повсяк- денності воєнної доби. На основі джерел, більшість з яких вперше введено до наукового обігу, автори відтворюють взаємовідносини людини і влади в політичній, соціально-економічній, освітній, культурній сферах життя суспільства в роки Другої світової війни. Видання розраховане на істориків, архівних та музейних працівників, викладачів, аспірантів та студентів гуманітарних вузів.

Эта книга включает две монографии известных философов Михаила Эпштейна и Григория Тульчинского, посвященные телесности в современной культуре и, прежде всего, осязанию как чувственной основе человеческих взаимоотношений. Книга охватывает те стороны телесности, которые наименее разработаны философией и по традиции рассматриваются как самые низкие в иерархии чувств и искусств. В эпоху конструирования искусственного разума человек все более определяется как естественный, воплощенный разум, а плотское знание — как основа всякой познавательной и творческой деятельности. Исследуются этические и эстетические аспекты осязания и возможности тактильного искусства. Осмысляется глубинная семантика тела и пути формирования «пост-телесной» культуры, которая утверждает личностное, свободное и ответственное самоопределение чувственного бытия. Книга обращена не только к гуманитариям-профессионалам, но и к широкой читательской аудитории, заинтересованной в философском осмыслении тела и сопутствующих понятий любви, близости, личности и свободы.

Даний посібник містить розробки тематичних бесід із батьками; анкети, тести для батьків та учнів, пам’ятки та поради для батьків із виховання дітей, а також педагогічні практикуми для батьків. Видання допоможе класному керівникові дослідити взаємовідносини в родинах учнів класу, більше дізнатися про особистості учнів та їхніх батьків, покращити спілкування між учителем та батьками, надати батькам слушні поради з актуальних проблем сучасного виховання, за допомогою батьків визначити доцільні методи виховання учнів та сприяти зміцненню батьківського колективу.

Книга «Структура личности» начинается с раскрытия того, как мы активно создаем паттерны опыта. Проводя нас через когнитивную систему внутренних репрезентаций, она рассматривает контексты и окружения, в которых возрастает такое паттернирование, и более высокие уровни, на которых мы вырабатываем убеждения и ценности, определяющие наши манеры поведения. После распознавания процесса «формирования личности» она представляет стратегии, которые изменят эти поведения и перепрограммируют личность на каждой стадии формирования личности, и, в частности, на стадии формирования сердцевинных убеждений.

Сборник работ выдающихся психологов К. Г. Юнга и Э. Нойманна посвящен взаимоотношению человека искусства с культурой своей страны и собственным "я". Предлагаются работы К. Г. Юнга о Пикассо, о романе Д. Д жойса "Улисс", о творческом процессе поэтов и писателей. Э. Нойман рассматривает влияние архетипа Матери на творчество Леонардо да Винчи, связь работ М. Шагала с бессознательным и др. Психологические проблемы в искусстве, в частности связь формы с хаосом современного мира.

Представляем читателям перевод книги известного американского специалиста Д. Карнеги (1888 1955). Несмотря на то, что в книге описывается опыт взаимоотношений между людьми в условиях капитализма, думается, что многие наблюдения автора могут быть полезны нашим специалистам. Книга представляет интерес еще и потому, что отечественной литературы о взаимоотношениях между руководителями, а также между руководителями и подчиненными, издается еще недостаточно.

У підручнику здійснено спробу проаналізувати суть, типологію, діагностику та психологію конфліктів. Особлива увага звертається зокрема на функції конфліктів у суспільному розвиткові, на підвищення управлінської культури й культури людських взаємовідносин. Для бакалаврів, магістрів, викладачів, а також для всіх, кого цікавить проблемність буття, управління, запобігання та розв’язання конфліктів.

More than 10,000 people turn 50 every day in the U.S. This purposeful text presents a new paradigm of successful aging for men and women entering into and moving through the second half of their lives.

Известно, что ценность творений человеческих измеряется продолжительностью их жизни в умах и сердцах последующих поколений. Более восьмидесяти лет прошло с тех пор, как Альфред Адлер изложил свои поистине новаторские для его времени идеи и попытался реализовать их на практике, а проблемы, поднятые им в его произведениях, остаются и поныне актуальными и волнующими.

В работе рассматриваются и анализируются бытийные основания взаимоотношения человека с окружающим миром в условиях технической цивилизации. Выявляются сущностные черты бытия "техники", "познания", "свободы" и "языка" в условиях перехода от господства "естественного" к господству "искусственного". Показано, что временная ассиметрия организации бытия современного общества накладывает отпечаток на любые социальные процессы, приводя к последствиям, которые носят кризисный характер, причем эти изменения имеют необратимый характер. Основной вывод, поэтому, заключается в признании бытия современного человека как бытия "переходного состояния".

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

В монографии исследуются политические и экономические взаимоотношения в Восточном Средиземноморье в XIII–XV вв., рассматриваются связи Трапезунской империи с итальянскими торговыми республиками, Латинской империей, Англией, Францией и др. Впервые в марксистской историографии изучается международное значение Трапезундского государства в средние века, его роль посредника между европейскими державами и странами Ближнего Востока.

В книзі аналізується розвиток взаємовідносин між УСРР і РСФРР та еволюція державного статусу радянської України у 1920 р. На основі документальних джерел автор робить висновок про сумнівність панівних в історіографії поглядів на процес утворення СРСР як поступального об’єднання незалежних радянських республік і відповідного місця 1920 року у цій схемі. Наголошується на тому, що розвиток радянської України протягом 1920 р. мав протилежні вектори — від повного підпорядкування України Кремлю включно з переходом її в автономний статус до набуття деяких ознак незалежності. Підсумком боротьби різних підходів став договір між УСРР та РСФРР від 28 грудня 1920 р., в якому вперше на офіційному рівні радянська Росія визнала незалежність УСРР.

В книзі аналізується розвиток взаємовідносин між УСРР і РСФРР та еволюція державного статусу радянської України у 1920 р. На основі документальних джерел автор робить висновок про сумнівність панівних в історіографії поглядів на процес утворення СРСР як поступального об’єднання незалежних радянських республік і відповідного місця 1920 року у цій схемі. Наголошується на тому, що розвиток радянської України протягом 1920 р. мав протилежні вектори — від повного підпорядкування України Кремлю включно з переходом її в автономний статус до набуття деяких ознак незалежності. Підсумком боротьби різних підходів став договір між УСРР та РСФРР від 28 грудня 1920 р., в якому вперше на офіційному рівні радянська Росія визнала незалежність УСРР.

Монографія – результат багаторічних досліджень академіка АН УРСР І. П. Крип’якевича з історії Галицько-Волинської землі періоду Давньоруської держави та феодальної роздробленості. Розкрито умови формування Галицько-Волинського князівства, його адміністративно-територіальний поділ, соціально-економічні й політичні відносини, вклад у боротьбу проти експансії католицьких феодалів та навали кочівників-завойовників, показано дружні взаємовідносини Галицько-Волинської Русі з іншими давньоруськими землями, доведено безпідставність тверджень польської буржуазно-шовіністичної історіографії, що заперечувала східнослов’янський характер Галичини й Волині та прогресивну роль Київської Русі на цих землях. Для істориків, археологів, викладачів і студентів вузів, краєзнавців.

  Текст у форматі PDF 0.26 Мб