Псевдонимы (от греч. слова «pseudonymos» – носящий вымышленное имя) заслуживают изучения как один из важных факторов творческой жизни всех времен и народов. Наука о псевдонимах, которую по аналогии с ономастикой (наукой об именах) можно назвать псевдономастикой, или псевдонимикой, т. е. наукой о ложных (вымышленных) именах, равно близка библиографии, лингвистике и литературоведению. Задача библиографов – определять, кому принадлежит тот или иной псевдоним, и составлять словари псевдонимов; задача лингвистов – изучать способы образования псевдонимов и их смысловое значение; литературоведы должны объяснять происхождение псевдонимов, вскрывать причины (часто социального характера), заставившие автора соблюдать инкогнито, придумывать себе вымышленные имена и фамилии.

Середні віки — поняття не скільки хронологічне, стільки змістов- не. Стало звичним і як би самозрозумілим вкладати у цей термін певне ціннісне значення: “відстале”, “реакційне”, “нецивілізова”, “просякнуте духом клерікалізму” Але ще в минулому (тут розуміється ХІХ-те — О. М) столітті було справедливо мовлено:виглядати ліберальним за рахунок Середньовіччя доволі вигідно. При цьому гріхи свого власного часу списуються із рахунку, видаються за пережитки іншої епохи. Ця традиція починається від гуманістів та просвітителів. Середньовіччя давало свого роду моральне алібі сучасності. Правда, цій традиції протистояла інша: романтизувати Середньовіччя, шукати у ньому втрачені потім доблесті або кольористу екзотику. В цьому випадку Середньовіччя використовувалося як докір Новому часові, котрий вже втратив минулу моральну цілісність. Обидва підходи зближує схильність підводити все багатство та різноманітність великої за протяжністю епохи під єдиний знаменник, давати їй однозначне ціннісне визначення. В цьому уніфікованому бажанні — дефект обох підходів»

Історія краю, або краєзнавство, - один з найцікавіших напрямів сучасної науки. В книзі читач дізнається про розвиток історичного краєзнавства на території України, про джерела вивчення минулого, ознайомлення з основними етапами історії Чернігово-Сіверської землі. Книга базується на великому фактичному матеріалі, який зібрав, систематизував і узагальнив автор.

У довіднику вміщено матеріал, що стосується християнської тематики. Завданням видання є подальше впровадження християнської моралі в життя молодого покоління. Довідник буде корисним вчителям, студентам, учням, а також широкому колу читачів.

Славян Родные Имена - словарь исторических родокоренных имён и прозваний славян и русов за два тысячелетия. Словарь представляет уникальные материалы для изучения истории славянских и русских имён. В основу его легли обширные источники, иногда малоизученные - памятники древней письменности: летописи, хроники, словари (речники), синодики, письма, берестяные грамоты, надписи на камнях, мечах, монетах, пряслицах, корчагах, братинах. Словарь будет интересен всем, кто любит историю.

Розглядаються загальні питання теорії прізвища, історія становлення цього феномену та специфіка функціонування родових назв в Українських Карпатах. Аналізуються мовний та правовий статуси прізвища, глобальні національні, регіональні ознаки прізвищевих назв, їх варіантність, лексичне значення тощо. Подаються всі прізвища, які функціонують на території Закарпаття в перші повоєнні роки і тепер (понад 11,5 тис.). Біля реєстрового прізвища наводяться нинішня його географія побутування, перші фіксації прізвищевої назви в давніх документах Карпатського регіону, дані про соціальний статус засновника роду. Статті завершуються етимологічною довідкою щодо походження прізвища

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Третє видання Словника-довідника своєю побудовою, змістом і обсягом суттєво не відрізняється від попереднього (1996 р.). У ньому подаються офіційні імена, уживані в Україні, та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичних творів, народних пісень тощо. Видання сувенiрне. Для філологів, працівників преси, загсів, паспортних столів, для всіх тих, хто цікавиться походженням власних імен. Словник стане у пригоді молодим батькам.

В книге известного историка А.Г. Кузьмина предпринимается попытка взглянуть на спорные вопросы начала Руси через призму всего этнополитического развития Восточной и Центральной Европы. На первом плане стоят такие вопросы, как исторические судьбы славян, этническая природа варягов, соотношение славян, варягов, руси, конкретные условия появления в Восточной Европе государства Руси. Исследование построено на обширном источниковедческом, лингвистическом, этнографическом и археологическом материале, используются данные топонимики, ономастики, антропологии и других дисциплин. Строгая научность органично сочетается у А.Г. Кузьмина с публицистической страстностью, причем особое внимание автор уделяет длящейся вот уже 250 лет дискуссии между норманистами и антинорманистами. Книга издается в авторской редакции.

Словарь содержит около 22 700 английских фамилий, распространенных в Великобритании, США и дрyгих странах английского языка. Даются сведения о русском написании и произношении наиболее употребительных фамилий и об их происхождении. Словарь адресован всем, кто работает с английской литературой, переводчикам, научным и библиотечным работникам, журналистам, работникам радио и телевидения.