У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Книга спогадів про Івана Світличного - шістдесятника, друга, вчителя, порадника, критика, редактора, перекладача, поета, громадського діяча, правозахисника, багаторічного політв’язня — ЛЮДИНУ. Згадують люди різні за віком, освітою, національністю, поглядами, але всіх об’єднує любов і повага до Івана. У нього не було розходжень між тим, що говорив і як він жив. Він знав про життя щось дуже важливе, може вирішальне... Ці слова прочитає на форзаці чудової книги той, кому пощастить взяти її в руки. Книга створена з великою любов’ю та являє собою зразок книжкового мистецтва. Упорядники - Леоніда і Надія Світличні, художнє оформлення - Іван Гаврилюк і Богдан Сорока.

В бібліографії представлені статті, монографії, збірники з історії філософії, видані в Україні за вказаний період. Цей період відрізняється від попередніх в історико-філософських дослідженнях відсутністю ідеологічного тиску, що дало можливість дослідникам більш правдиво і об’єктивно висвітлювати історію філософії, особливо українську. Одначе є сподівання і надія, що за цим послідують бібліографічні дослідження з історії філософії інших періодів. Даний матеріал не претендує на повноту списку всіх праць з історії філософії, виданих в Україні за цей період. В основному це пов’язано з відсутністю ценралізованого постачання книжок у бібліотеки. Є припущення, що до цієї праці буде чимало критичних зауважень, які будуть цінним внеском у спільну справу. Робота може стати потрібною фахівцям, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією філософії.

У центрі роману - образ революціонера, що долає індивідуалізм та самотність і знаходить сенс життя у боротьбі за народне щастя.

До збірки творів видатної української поетеси Лесі Українки (1871-1913) вміщено кращі вірші інтимної та громадянської лірики. Любов і повага до трудящої людини, полум’яний заклик до боротьби за волю й краще майбутнє — такі провідні мотиви збірки.

В бібліографії представлені статті, монографії, збірники з історії філософії, видані в Україні за вказаний період. Цей період відрізняється від попередніх в історико-філософських дослідженнях відсутністю ідеологічного тиску, що дало можливість дослідникам більш правдиво і об’єктивно висвітлювати історію філософії, особливо українську. Одначе є сподівання і надія, що за цим послідують бібліографічні дослідження з історії філософії інших періодів. Даний матеріал не претендує на повноту списку всіх праць з історії філософії, виданих в Україні за цей період. В основному це пов’язано з відсутністю ценралізованого постачання книжок у бібліотеки. Є припущення, що до цієї праці буде чимало критичних зауважень, які будуть цінним внеском у спільну справу. Робота може стати потрібною фахівцям, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією філософії.

  Текст у форматі PDF 6.00 Мб

  Текст у форматі PDF 0.82 Мб