У своєму філософському трактаті Ґ.В.Ф. Геґель (1770 — 1831) докладно аналізує державу як таку, з усіма її атрибутами. Окрім цього, торкається моралі, а також сім’ї і сімейного законодавства. Розглядає структуру громадянського суспільства, різні форми правління — від первісних до цивілізованих, вказує їхні переваги та недоліки в історичному плані. Зокрема, автор наголошує на перевазі північногерманського способу правління.

Полемічне дослідження київського історика Ярослава Тинченка «Белая гвардия Михаила Булгакова» присвячено подіям в Україні кінця 1918 року — часу повалення гетьмана Скоропадського, Києву доби громадянської війни, пригодам родичів та друзів сім'ї Булгакових, що стали прототипами роману «Белая гвардия», видатному письменнику-киянинові Михайлу Афанасійовичу Булгакову та його долі. Сподіваємося, що нестандартний погляд на творчість Булгакова та історичні події в Україні часів громадянської війни зацікавлять не тільки поцінувачів літературної спадщини видатного письменника, а й усіх, хто цікавиться тим складним і буремним часом. Книжка розрахована на широкий загал читачів, буде корисною як літературознавцям, так і історикам.

Збірник складається з документів, що стосуються німецької окупації України 1918 р. Документи взяті з переписки німецького командування і послів держав Центрального блоку з Міністерством закордонних справ Берліна і Відня. Матеріали відображають імперіалістичну політику Німеччини перетворення України в напівколонію, розстріли та каральні операції, грабіжницьку політику. Збірник надає ряд нових відомостей щодо гетьманського перевороту 29 квітня 1918.

Книга є збірником документів і матеріалів з історії життя та діяльності більшовицького діяча в Україні Артема (Ф. А. Сергеєва)

Ця раритетна праця видатного українського історика, філософа й публіциста вперше побачила світ у Києві напередодні тотальної заборони українства Емським указом 1876 р., коли сам автор був політемігрантом. Професор Київського, а потім Софійського університетів Михайло Драгоманов вважав за почесний громадянський обов'язок написати популярне дослідження з історії народу, що й реалізував у цьому творі.

  Текст у форматі PDF 1.64 Мб

Офіційний виклад подій Української революцій 1917-1921 рр. більшовицькою владою в Україні 1920-х рр.

Колективна монографія присвячена аналізу феномену українського соціуму. Послідовно розглянуто політико-правові, методологічні та концептуальні підстави аналізу його сутності. Простежено історико-генетичні витоки українського соціуму, еволюція його системних рис. Виділено сутнісні риси українського соціуму — етнічні, економічні, культурні, духовні, наукові, ресурсні та ін. Особлива увага звернена на особливостях державотворення в Україні, реформуванні територіально-адміністративного устрою, формуванню громадянського суспільства. Дослідження завершується аналізом стану людського розвитку в Україні — універсального критерію суспільного поступу. Для політиків і державних службовців, науковців, викладачів і студентів гуманітарних спеціальностей.

Вашингтон был первым президентом Соединенных штатов Америки. Он стоял у истоков создания заокеанской республики, он возглавлял армию, боровшуюся за независимость с английскими колониальными войсками, он был признанным вождем американской буржуазной революции. Вашингтон был человеком своего класса и своего времени. Ему присущи слабости и ограниченность поднимающейся буржуазии, тем не менее он был сильным и разносторонне талантливым человеком, сыгравшим огромную роль в борьбе американского народа за независимость.

Сидор Артемьевич Ковпак прошел большой жизненный путь. В составе знаменитой 25-й дивизии В. И. Чапаева он участвовал в боях на Восточном фронте в годы гражданской войны. В период Великой Отечественной войны Ковпак командует крупнейшим партизанским соединением, которое с боями прошло свыше 10 тысяч километров в тылу врага. Авторы — писатель Т. К. Гладков и доктор исторических наук, политрук соединения Ковпака, Л. Е. Кизя — написали волнующую книгу о Сидоре Артемьевиче и его соратниках.

В книге писателя Евгения Лосева рассказывается о трагической судьбе легендарного командарма Второй Конной армии Филиппа Козьмича Миронова. Книга основана на архивных документах.

Что мы знаем о подлинной истории подписания Брестского мира? Почти ничего. Какие-то обрывки из советских книг и кинофильмов, которые служили в первую очередь иллюстрацией к сталинскому «Краткому курсу истории ВКП(б). Отрывочные абзацы из учебников, которых уже почти никто не помнит. Между тем долгая эпопея переговоров о сепаратном мире между революционной Россией, с одной стороны, и Германией с ее союзниками – с другой, читается как детективный роман. Особую остроту этой истории придает факт, которого не знает никто, кроме немногих специалистов: дипломатическое поражение России в Брест-Литовске было вызвано не только непоследовательностью и авантюрностью петроградских переговорщиков. Ключевую роль здесь сыграл «джокер»: в группе договаривающихся сторон внезапно появился новый партнер – Украинская центральная рада, которой, при всей шаткости ее положения, за спиной делегации из Петрограда удалось подписать с Германией отдельный мирный договор

Интерес к Сербии упал почти до нуля. Напрасно. Сербию перестали бомбить, Коштуница расшаркивается перед Европой, а Милошевич из месяца в месяц ведет безнадежную борьбу с машиной международного суда, знаменитого применением двойных стандартов. Детальный ретроспективный анализ югославской драмы представляет не только исторический интерес. Сборник статей сербских политологов и экономистов, анализ поражения, его причин и шансов на выход из тупика, может оказаться чрезвычайно актуальным едва ли не в любую минуту. Книга – предостережение, и только от ее читателей зависит, смогут ли они вынести урок из опыта старых знакомых.

Т. 1

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Автор розкриває виникнення концепції громадянської відкритості, її розвиток та місце у сучасному соціально-політичному житті.

У книзі наведено методичні рекомендації щодо планування і проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади відповідно до Постанови КМУ № 976 від 05.11.2008 р. Подано приклади типових документів (запити, звернення, скарги, позовні заяви). Буде корисною для організацій громадянського суспільства, які планують провести громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади.

Вип. 5. - 2010. - 340 с.

Монографія присвячена філософсько-політологічному аналізу влади з метою обґрунтування її як самодостатнього соціального інституту, до якого рівною мірою мають відношення як держава, так і громадянське суспільство. При цьому у горизонті громадянського суспільства влада розглядається як атрактор самоорганізації родового життя людини, а у вимірі держави – як інструмент організації соціальних процесів. У ході дослідження діалектики самоорганізаційних і організаційних впливів на формування громадянського суспільства доведено, що влада дійсно є параметром управління у самовідтворенні соціального організму України. Монографія призначена для науковців, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів, а також для усіх, хто займаються дослідженнями в галузі політології.