№ 1 : 2 января 1716 года. - 4 с.

№ 1 : 28 июля 1716 года. - 4 с.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

. Н. Милюков (1859 - 1943) - русский политический деятель, историк и публицист. Окончил Московский университет (1882). С 1886 года приват-доцент Московского университета. В 1894 году за связь со студенческим движением был выслан в Рязань. Несколько лет провел за границей, выступал с лекциями по русской истории в Софийском и Чикагском университетах. П.Н.Милюков - один из организаторов кадетской партии, редактор ее центрального органа - "Речь". Депутат III и IV Государственной дум, министр иностранных дел Временного правительства первого состава. Являлся одни из вдохновителей и организаторов корниловского мятежа. В годы гражданской войны, будучи сторонником монархии, играл видную роль в различных контрреволюционных организациях. С 1920 года в эмиграции. Там перешел на республиканские позиции. С 1922 года главный редактор одной из самых крупных эмигрантский газет "Последние новости". В годы второй мировой войны выступал против сотрудничества русской эмиграции с фашистами, приветствовал успехи Красной Армии.

Прижизненная книга Владимира Михайловича Добрянского (псевдоним Глеб Соколович), очевидца описываемых событий, публиковавшегося в газете `Русский голос` во Львове и Ужгороде.

Шахматный матч между мастером Ботвинником и чехословацким гроссмейстером Флором не только всколыхнул широкие массы советской общественности, но и привлек внимание почти во всех странах Западной Европы. Чешские, голландские и другие газеты ежедневно помещали телеграммы о ходе матча и регулярно опубликовывали сыгранные на нем партии. Западно-европейские шахматные журналы отмечали этот матч еще до его начала, как наиболее крупное и интересное событие современной мировой шахматной жизни, а во время матча посвящали достижениям шахматного искусства в СССР, анализам партий наших мастеров целые номера.

Сборник сжато, но вместе с тем ёмко и наглядно даёт общую картину уровня технического развития в каждую из исторических эпох. Не следует искать в этом сборнике детальные описания тех же требушетов - для этого есть десятки узкоспециализированных работ. "Очерки..." содержат большое количество хороших иллюстраций, и без сомнения полезны именно как прекрасный научно-популярный материал, интересный даже для неподготовленного читателя. Книга редкая, в газетных киосках не встретишь. Рекомендую к прочтению.

Метою видавництва “Мистецтво”, яке опублікувало цю збірку провідних статей з газет “Правда”, “Комуніст”, “Комсомольская правда”, “Вісті” та “Кіно” було допомогти всім робітникам культурного фронту в їх боротьбі за велике мистецтво соціалістичного реалізму. Статті розсортовані по тематичних розділах, таких як музика, архітектура, кіно, театр, образотворче мистецтво і містять здебільшого критичні відгуки про тогочасні витвори мистецтва, які не відповідають канонам соціалістичного реалізму.

Пісні Ворошиловграда видана в 1939 році, приурочена до Дня оборони Луганська 1919 року. Видання складається з двох частин, пісні і частівки про Ворошиловград і вірші. Пісні радянських авторів П. Безпощадного, М. Упеника, М. Матусовського, Ю. Черкаського, Л. Галкіна, А. Кравцова, В. Автономова. Записано студентами літературного факультету Донецького Педагогічного Інституту в 1938 році. Видання газети «Ворошиловградська правда».

Данная книга представляет из себя уникальный исторический источник по жизни СССР Сталинского времени. Автор: Владимир Михайлович Зензинов известный политический деятель России кон. XIX - нач. ХХ вв., член ЦК партии социал-революционеров (эсеров), член ВЦИК, избран депутатом Учредительного собрания, входил в состав Комуча. После ряда эмигрантских скитаний осел в Париже, где устроился на работу в одну из газет фотокорреспондентом. В разгар Советско-финской войны он получает задание вместе с рядом французских журналистов выехать на место боевых действий (разумеется насколько позволит финское командование) дабы французский читатель получил более полную информацию об этой "северной" войне. В один из дней командировки отклонившись от обговоренного маршрута журналисты с сопровождающими натыкаются на поле боя неравномерно покрытое телам солдат Красной Армии, у одного из них оказывается раскрытой полевая сумка, из которой высыпались письма как с фронта, так и на фронт из город и сел СССР. Зензинову удается их собрать, так же в его руки подают партийные документы, доносы и т.п. Ему удается вывезти их в Париж, но публикация становиться возможной только после эмиграции в США. Ценность данного источника в следующем - мы можем взглянуть на жизнь в СССР "без прикрас", и искажений, увидеть особенности жизни рабочего, колхозника, служащего и пр., через оговорки в их письмах, увидеть "сырые данные", а не пропущенные через призму сознания историков, агитаторов, политиков и оформленные в виде многотомных трудов, научных исследований и т.п.

Настоящий словарь предназначен для самых широких кругов читателей и ставит своей основной задачей дать краткое объяснение слов и терминов иноязычного происхождения, встречающихся в произведениях классиков, в научно-популярной, технической и художественной литературе, в журналах и газетах. В словарь включены интернациональные термины, образованные из элементов древнегреческого, латинского языков и частично из восточных и новых западноевропейских языков, а также слова, вошедшие в русский язык из языков народов СССР, наиболее часто встречающиеся в периодической печати. Большая часть слов данного словоря относится к группе слов и терминов, которые являются общими для многих языков мира.

Советское радио - могучее орудие идейно-политического и культурного воспитания нашего народа. Оно пропагандирует самые передовые идеи - идеи марксизмаленинизма, осведомляет слушателей о политических событиях в нашей стране и во всем мире, дает правдивое освещение их.Радио знакомит народ с достижениями отечественной науки, с выдающимися произведениями советской литературы и искусства. Великое изобретение русского ученого А.С.Попова нашло широкое применение в науке и технике, в промышленности и сельском хозяйстве. В.И.Ленин называл радио газетой без бумаги и без расстояний. В письме к товарищу И.В.Сталину о развитии радиотехники Владимир Ильич Ленин подчеркивал огромное пропагандистское и агитационное значение радио, которое может «передавать речи, доклады и лекции, делаемые в Москве, во многие сотни мест по Республике в отдаленные от Москвы на сотни, а при известных условиях, и тысячи верст». Товарищ Сталин, Центральный Комитет большевистской партии, советское правительство уделяют большое внимание развитию советского радиовещания.

С графическими изображениями приходится иметь дело на каждом шагу. Впервые человек встречается с ними в ту пору своей жизни, когда его занимают детские книжки с картинками. В школе знакомится он с географической картой. На занятиях по рисунку рисует, а на уроках геометрии вычерчивает геометрические фигуры. Картинка, карта, рисунок, чертёж геометрической фигуры — всё это различные виды графических изображений. Графические изображения применяются и в учебнике и в научной статье. Почти ни одна научно-прпулярная книга не обходится без них. Они сопровождают текст наших газет и журналов и помогают лектору пояснять содержание доклада. Велика их роль в живописи и архитектуре. Но и лётчик и мореплаватель, геолого-разведчик и артиллерист, так же как художник и зодчий, широко пользуются ими.

Потреба на російсько-український словник сталих виразів зайшла в нас давно та й давно. Певне, ще тоді, як уперше твори російської літератури перекладалися українською мовою. Вкрай гостро, й дедалі все гостріше, цю потребу відчувають не тільки перекладачі, а й працівники газет, журналів, видавництв, радіомовлення, телебачення... Та й письменники, особливо молоді. Та й просто аматори українського слова. Маючи на думці бодай частково зарадити лихові, ми й узялися скласти цього словника. Звичайно, ми знали, що перед нами постануть неабиякі труднощі. Адже, як відомо, фразеологічні багатства української мови досі не те що не впорядковані, а й не всі зібрані. Не набагато більше зроблено щодо цього й у російській фразеології. А втім, по тлумачних словниках російської мови, по російсько-українських та українсько- російських загальних, а також у кількох коротеньких фразеологічних словниках, що виходили за різних часів, фразеологічного матеріалу є чимало. Чималенько такого матеріалу (з письмових та усних джерел) назбиралося за довгі роки й у нас.

Тираж этой газеты был невелик — всего несколько десятков экземпляров, но читали ее машинисты и кондуктора по всей дороге. Газета им нравилась. Может быть, еще и потому, что они знали: пишет заметки, набирает, верстает, печатает всего один человек — пятнадцатилетний служащий одной из станций Томас Эдисон. Так началась неслыханная даже для периода расцвета американского капитализма карьера одного из величайших изобретателей — Томаса Альвы Эдисона. Пожалуй, нет ни одной области техники, в которой бы не проявился изобретательский гений этого замечательного самоучки, выходца из народа. Ему принадлежали многие сотни оригинальных изобретений и технических усовершенствований, принесшие «волшебнику из Менло-Парка», как называли Эдисона, всемирную славу. Книга М. Лапирова-Скобло об Эдисоне вышла в свет задолго до второй мировой войны. С тех пор она не переиздавалась. Ныне эта интересная, поучительная книга выходит в новом издании, переработанном под общей редакцией профессора Б. Г. Кузнецова.

Эта книга рассказывает о сегодняшнем и завтрашнем дне советской науки и техники. Нет, это не научно-фантастическая повесть. Вы держите в руках книгу несколько своеобразного жанра. Это научная книга, ибо в ней содержатся научно точные прогнозы ученых о перспективах развития различных отраслей науки и техники. Вместе с тем это художественная книга, ибо она написана в форме научно-художественных очерков. Об ее высоких достоинствах лучше всего говорит успех, выпавший на долю первого издания этой книги. Оно было очень доброжелательно встречено и читателями и прессой. В газетах и журналах появились рецензии, дававшие книге высокую оценку. С интересом была встречена книга и за рубежом.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Как измерить количество новостей, принятых по телеграфу? В каком виде передаются «записи» о наследственных признаках? Как возникает в природе живая материя? Как рождается мысль? Чтобы найти ответы на эти вопросы, читатель должен пройти вместе с автором и героями книги по улицам условного. Нового Города и по просторам Ничейной земли. Эта книга поможет ему понять, почему методы, рожденные техникой связи, нашли применение в биологии и психологии и как удалось измерить одними и теми же единицами информацию в клетке, в кристалле и на страницах газет. Обсуждаются также проблемы, которые еще предстоит решить современной науке с помощью теории информации. Автор не обходит молчанием спорные вопросы. Читатель примет участие в горячих дискуссиях, познакомится с разными точками зрения и вооружится новыми знаниями, помогающими глубже понять окружающий нас материальный мир.

Акулы приковывают к себе извечное внимание нападениями на людей. Газеты и журналы неизменно преподносят такие сенсационные случаи как занимательное, щекочущее нервы чтение - вместо серьезного описания образа жизни этих загадочных существ. В результате само слово "акула" немедленно ассоциируется в сознании с людоедством.