В книзі висвітлюються найважливіші події, пов’язані з історією, українського козацтва від часу його виникнення на межі XV-XVI ст. до ліквідації урядом Російської імперії в кінці XVIII — на початку XIX ст. Особливу увагу приділено найбільш яскравим постатям Війська Запорозького, їх політичній і державній діяльності. Значне місце на сторінках праці відведено міжнародним відносинам українського гетьманату, козацькій ментальності, побуту, бойовому мистецтву, атрибутиці тощо. Певною мірою показана роль жінки в "лицарському" середовищі. Своє яскраве відображення знайшло ставлення до козаків представників різних народів, і володарів іноземних держав, їх сприйняття за межами Батьківщини. Книга розрахована на широке коло читачів.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Surveying the major facts, concepts, theories, and speculations that infuse our present comprehension of time, the Encyclopedia of Time: Science, Philosophy, Theology, & Culture explores the contributions of scientists, philosophers, theologians, and creative artists from ancient times to the present. By drawing together into one collection ideas from scholars around the globe and in a wide range of disciplines, this Encyclopedia will provide readers with a greater understanding of and appreciation for the elusive phenomenon experienced as time.

This book gives an objective analysis of the opportunities for working smarter-while saving time and money-by using mobile and wireless applications. It provides the information managers need in order to ask hard questions of mobile technology vendors

This book covers creative ways to successfully balance four major aspects of life: family, money, work and time; the program rests on what the authors call three gotta do's--validate expectations, optimize effort and develop navigational intelligence.

Liquidated damages and extensions of time frequently form the basis of contract claims made under the standard building and civil engineering contracts. This book, which was very well received in its first edition, covers the legal principles and examines in depth the relevant clauses of the standard construction contracts. The second edition includes a number of new contracts, including the New Engineering Contract, and takes account of recent decisions of the courts.

The role of the U.S. Supreme Court in the aftermath of the 2000 presidential election raised questions in the minds of many Americans about the relationships between judges and political influence; the following years saw equally heated debates over the appropriate role of political ideology in selecting federal judges. Legal scholars have always debated these questions—asking, in effect, how much judicial systems operate on merit and principle and how much they are shaped by politics. The Japanese Constitution, like many others, requires that all judges be "independent in the exercise of their conscience and bound only by this Constitution and its laws." Consistent with this requirement, Japanese courts have long enjoyed a reputation for vigilant independence—an idea challenged only occasionally, and most often anecdotally. But in this book, J. Mark Ramseyer and Eric B. Rasmusen use the latest statistical techniques to examine whether that reputation always holds up to scrutiny—whether, and to what extent, the careers of lower court judges can be manipulated to political advantage. On the basis of careful econometric analysis of career data for hundreds of judges, Ramseyer and Rasmusen find that Japanese politics do influence judicial careers, discreetly and indirectly: judges who decide politically charged cases in ways favored by the ruling party enjoy better careers after their decisions than might otherwise be expected, while dissenting judges are more likely to find their careers hampered by assignments to less desirable positions. Ramseyer and Rasmusen's sophisticated yet accessible analysis has much to offer anyone interested in either judicial independence or the application of econometric techniques in the social sciences.

This plain-English guide provides a comprehensive overview of Photoshop so you can customize your workspace, develop your own digital negatives, install plug-ins, download tool presets, and much more.

A novel approach to pattern matching is presented in which time complexity is reduced by two orders of magnitude compared to traditional approaches. The suggested approach uses an efficient projection scheme which bounds the distance between a pattern and an image window using very few operations on average. The projection framework is combined with a rejection scheme which allows rapid rejection of image windows that are distant from the pattern. Experiments show that the approach is effective even under very noisy conditions. The approach described here can also be used in classification schemes where the projection values serve as input features that are informative and fast to extract.

This book began at Stanford University and I wish to express my gratitude to Sepp Gumbrecht, who first encouraged me to embark on this project, for his continuing advice, support and enthusiasm. I also wish to thank Jean-Marie Apostolidès and acknowledge the late Richard Rorty, both of whom provided useful guidance at an early stage of this project. At a crucial point in my thinking on this topic, Thomas Pavel gave me excellent suggestions that I have tried to follow. I would also like to thank Criscillia Benford, Marilynn Desmond, Emma Gilligan, Jan Goldstein, Tamara Griggs, Rebecca Lemon, Ellen McClure, Robert Morrissey, Larry Norman, Catriona Seth, Chenxi Tang, Caroline Warman and the participants of the Early Modern France workshop at the University of Chicago, all of whom have read or commented on parts of the manuscript. I owe a special debt of gratitude to my wonderful colleagues at King’s College London who have made teaching and working such a pleasure, in particular to Simon Gaunt, Nicholas Harrison and Jo Malt for their invaluable advice and generosity. Two anonymous readers for the Press made excellent suggestions for improving the manuscript. Any remaining errors in these pages are, of course, entirely my own. Anne-Célia Feutrie provided much appreciated help in the final stages of editing. Matthew Shaw generously shared his own research on the Republican calendar with me. A Geballe Dissertation Fellowship at the Stanford Humanities Centre provided financial support in the earlier stages of this project, and I would like to thank King’s College London for help with the cost of illustrations. I would also like to acknowledge the Musée de la Révolution française de Vizille, and especially Annick Le Gall, for a very hospitable stay during my preliminary research on this project. This book has benefitted from being presented at numerous conferences, in particular the British Society of Eighteenth-Century Studies where the opportunity to present the Haydn Mason lecture helped revise my thinking on the topic. Some of the material in Chapter 1 was published in my The French Republican Calendar: Time, History and the Revolutionary Event’, Journal of Eighteenth-Century Studies, 35 (2012):1–16. Chapter 4 is a modified version of ‘Death by Volcano: Revolutionary Theatre and Marie- Antoinette’, French Studies (forthcoming). Chapter 5 is adapted from ‘The Goddesses of Reason: Incorporating Real and Metaphorical Bodies in Year II ’, in The Body and Its Images: Health, Humours, Illnesses, eds. Sabine Arnaud and Helge Jordheim (Paris: Honoré Champion, forthcoming). I thank Wiley Publications, Oxford Journals and Slatkine Press for permission to reuse this material. Last but hardly least, my deepest thanks go to my parents for everything and more. This book is dedicated with much love to Dimitris, who has lived with it far longer than anyone should, but always with good humour and patience.

Веб-сайт – це набір з декількох десятків, сотень або навіть тисяч веб-сторінок (HTML- або XML-документов), зв'язаних разом єдиною темою, загальним оформленням, взаємними гіпертекстовими посиланнями і, як правило, близьким по інтернетівських мірках розміщенням (зазвичай в межах одного домена, хоча частини сайту цілком можуть розташовуватися на декількох вузлових комп'ютерах, обслуговуватися декількома серверами і навіть належати до різних доменів). Це означає, зокрема, що іноді, залежно від контексту, один і той же набір сторінок може розглядатися або як самостійний сайт, або як частина якогось іншого сайту. Це інформаційна одиниця, що представляє компанію або окремо узяту людину, доступна з будь-якого куточка миру, а також один з сучасних засобів передачі інформації і рекламний продукт, що дає великі можливості в області пошуку і залучення клієнтів. Таким чином, вміст сайту — так само як текст журналу і, у меншій мірі, книги — виходить з площини окремої сторінки в нове, третє вимірювання. У цій «об'ємній» композиції об'єкти можуть утворювати один з одним контрастні або підтримуючі зв'язки не тільки на площині сторінки, але і «упоперек сайту», взаємодіючи з елементами, розташованими в тій же позиції на сусідніх сторінках.

У виданні відтворено тексти оригіналу староукраїнською мовою та відомих на сьогодні списків «Пактів і Конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», укладених 1710 р. під Бендерами між обраним на гетьманську булаву Пилипом Орликом, з одного боку, та генеральною старшиною і козацтвом – з іншого; наведено їх переклади переклади українською, англійською, німецькою, польською, російською та французькою мовами. Публікація цієї визначної пам’ятки вітчизняної політико-правової думки раннього нового часу супроводжується археографічною передмовою, лінгвістичним аналізом, науковим коментарем, а також факсимільним відтворенням спеціального дослідження видатного історика та правознавця академіка Миколи Василенка (1929), у якому міститься ґрунтовний історико-юридичний аналіз джерела. Розраховано на науковців, викладачів, студентську та учнівську аудиторію, громадський загал.

Ця книга є найповнішою збіркою листів класика української літератури Івана Котляревського до різних осіб та установ і листів до нього від письменників, істориків, адміністративних і церковних діячів та родичів. Уміщено в ній також листи тих осіб, що цікавилися Котляревським після його смерті. Досі частина листування Івана Котляревського друкувалася лише в зібраннях творів письменника. Окремі листи були вміщені в періодичних виданнях різного часу. Читач знайде в книзі й цілком нові листи та докладні коментарі до них. Збірка листів стане в пригоді не лише дослідникам життя і творчості Івана Котляревського, а й викладачам, студентам та учням вищих і середніх навчальних закладів, всім, кому дороге наше красне письменство. Видання є першим у серії "Полтавська родина", що її започатковує відділ "Відродження духовности і національної культури" Полтавського обласного управління культури.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.