This plain-English guide provides a comprehensive overview of Photoshop so you can customize your workspace, develop your own digital negatives, install plug-ins, download tool presets, and much more.

Liquidated damages and extensions of time frequently form the basis of contract claims made under the standard building and civil engineering contracts. This book, which was very well received in its first edition, covers the legal principles and examines in depth the relevant clauses of the standard construction contracts. The second edition includes a number of new contracts, including the New Engineering Contract, and takes account of recent decisions of the courts.

Surveying the major facts, concepts, theories, and speculations that infuse our present comprehension of time, the Encyclopedia of Time: Science, Philosophy, Theology, & Culture explores the contributions of scientists, philosophers, theologians, and creative artists from ancient times to the present. By drawing together into one collection ideas from scholars around the globe and in a wide range of disciplines, this Encyclopedia will provide readers with a greater understanding of and appreciation for the elusive phenomenon experienced as time.

This book gives an objective analysis of the opportunities for working smarter-while saving time and money-by using mobile and wireless applications. It provides the information managers need in order to ask hard questions of mobile technology vendors

A novel approach to pattern matching is presented in which time complexity is reduced by two orders of magnitude compared to traditional approaches. The suggested approach uses an efficient projection scheme which bounds the distance between a pattern and an image window using very few operations on average. The projection framework is combined with a rejection scheme which allows rapid rejection of image windows that are distant from the pattern. Experiments show that the approach is effective even under very noisy conditions. The approach described here can also be used in classification schemes where the projection values serve as input features that are informative and fast to extract.

The role of the U.S. Supreme Court in the aftermath of the 2000 presidential election raised questions in the minds of many Americans about the relationships between judges and political influence; the following years saw equally heated debates over the appropriate role of political ideology in selecting federal judges. Legal scholars have always debated these questions—asking, in effect, how much judicial systems operate on merit and principle and how much they are shaped by politics. The Japanese Constitution, like many others, requires that all judges be "independent in the exercise of their conscience and bound only by this Constitution and its laws." Consistent with this requirement, Japanese courts have long enjoyed a reputation for vigilant independence—an idea challenged only occasionally, and most often anecdotally. But in this book, J. Mark Ramseyer and Eric B. Rasmusen use the latest statistical techniques to examine whether that reputation always holds up to scrutiny—whether, and to what extent, the careers of lower court judges can be manipulated to political advantage. On the basis of careful econometric analysis of career data for hundreds of judges, Ramseyer and Rasmusen find that Japanese politics do influence judicial careers, discreetly and indirectly: judges who decide politically charged cases in ways favored by the ruling party enjoy better careers after their decisions than might otherwise be expected, while dissenting judges are more likely to find their careers hampered by assignments to less desirable positions. Ramseyer and Rasmusen's sophisticated yet accessible analysis has much to offer anyone interested in either judicial independence or the application of econometric techniques in the social sciences.

This book covers creative ways to successfully balance four major aspects of life: family, money, work and time; the program rests on what the authors call three gotta do's--validate expectations, optimize effort and develop navigational intelligence.

This book began at Stanford University and I wish to express my gratitude to Sepp Gumbrecht, who first encouraged me to embark on this project, for his continuing advice, support and enthusiasm. I also wish to thank Jean-Marie Apostolidès and acknowledge the late Richard Rorty, both of whom provided useful guidance at an early stage of this project. At a crucial point in my thinking on this topic, Thomas Pavel gave me excellent suggestions that I have tried to follow. I would also like to thank Criscillia Benford, Marilynn Desmond, Emma Gilligan, Jan Goldstein, Tamara Griggs, Rebecca Lemon, Ellen McClure, Robert Morrissey, Larry Norman, Catriona Seth, Chenxi Tang, Caroline Warman and the participants of the Early Modern France workshop at the University of Chicago, all of whom have read or commented on parts of the manuscript. I owe a special debt of gratitude to my wonderful colleagues at King’s College London who have made teaching and working such a pleasure, in particular to Simon Gaunt, Nicholas Harrison and Jo Malt for their invaluable advice and generosity. Two anonymous readers for the Press made excellent suggestions for improving the manuscript. Any remaining errors in these pages are, of course, entirely my own. Anne-Célia Feutrie provided much appreciated help in the final stages of editing. Matthew Shaw generously shared his own research on the Republican calendar with me. A Geballe Dissertation Fellowship at the Stanford Humanities Centre provided financial support in the earlier stages of this project, and I would like to thank King’s College London for help with the cost of illustrations. I would also like to acknowledge the Musée de la Révolution française de Vizille, and especially Annick Le Gall, for a very hospitable stay during my preliminary research on this project. This book has benefitted from being presented at numerous conferences, in particular the British Society of Eighteenth-Century Studies where the opportunity to present the Haydn Mason lecture helped revise my thinking on the topic. Some of the material in Chapter 1 was published in my The French Republican Calendar: Time, History and the Revolutionary Event’, Journal of Eighteenth-Century Studies, 35 (2012):1–16. Chapter 4 is a modified version of ‘Death by Volcano: Revolutionary Theatre and Marie- Antoinette’, French Studies (forthcoming). Chapter 5 is adapted from ‘The Goddesses of Reason: Incorporating Real and Metaphorical Bodies in Year II ’, in The Body and Its Images: Health, Humours, Illnesses, eds. Sabine Arnaud and Helge Jordheim (Paris: Honoré Champion, forthcoming). I thank Wiley Publications, Oxford Journals and Slatkine Press for permission to reuse this material. Last but hardly least, my deepest thanks go to my parents for everything and more. This book is dedicated with much love to Dimitris, who has lived with it far longer than anyone should, but always with good humour and patience.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Книжку Сергія Єкельчика, канадського історика з Університету Вікторії, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці й культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру і на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтелігенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить автор, що тогочасні російсько-українські стосунки — однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали.

Країна Ірредента – країна, позбавлена можливості до самовідтворення, до самовизначення, до самоутвердження. Увесь її шлях – мов туго натягнута линва між Сициллою і Харибдою. Усе її існування – історія моторошного балансування. Уже з самої назви – що мов палюче тавро – свого твору Роман Іваничук розпочинає вельми нелегкий шлях до пошуків відповіді на ріторичне питання української історії: чому, як трапилося, що народ, наділений потужною креативністю, природним талантом, позбавлений звичайного талану?.. Політичний роман «Країна Ірредента» за своєю композицією нагадує дивний чорно-білий колаж з різних часових пластів українського буття, пронизаних, мов життєдайним світлом, прагненням – попри весь трагізм долі – будь-що ВІДБУТИСЯ. Повість «Злодії та Апостоли» начебто схожа на пораду – як треба шукати свого родоводу. Та водночас у творі постає панорамна картина історії Гуцульщини на чотирьохсотлітньому відтинку часу із звичаями, віруваннями, мовою та ментальністю горян, духовний світ яких сьогодні зазнав поважних зовнішніх змін, проте у своїй суті залишився предковічним. Фабула повісті ґрунтується на реальному житті гуцулів, однак автор розкошує домислом, що надає творові романтичного шарму.

Кн. 1 : 1936–1947. - 2011. - 630 с.

До видання, підготовленого до 75-річчя Інституту історії України НАН України, вміщено документи, що дають уявлення про багатовимірне життя Інституту та доробок науковців за період від часу заснування установи у 1936 р. до 1991 р., коли із здобуттям Україною незалежності відбувся історіографічний злам. У першій книзі опубліковані документи, що розкривають життя Інституту та його співробітників у найтрагічніше десятиліття його існування — від відомої постанови ЦК КП(б)У від 23 липня 1936 р. про заснування науководослідної установи історичного профілю в системі Академії наук УСРР — до іншої, сумнозвісної постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР” від 29 серпня 1947 р. Упорядники чимало уваги приділи реконструкції втраченого архіву Інституту періоду до 1943 р.; висвітленню діяльності структурних підрозділів Інституту, в тому числі його Львівського відділу; мовою документів намагались показати життя істориків в роки окупації України вермахтом як в евакуації в Уфі, так і в окупованих Києві та Львові; а також відобразити особливості історіографічного процесу перших повоєнних років. Багато документів виявлені недавно і публікуються вперше.

Після прийняття на Всесвітньому Самміті з питань Інформаційного Суспільства у грудні 2003 року у Женеві (Швейцарія) Конституції Інформаційного Суспільства („Декларація принципів" та „План Дій"), світ визначив основні пріоритети та шлях розвитку інформаційного суспільства. Передові країні світу спробували відповісти на виклики інформаційного суспільства, та вже змогли скористатися його перевагами. Постіндустріальне, інформаційне суспільство - суспільство нашого часу. Автори популярно виклали основні теоретичні та практичні питання інформаційного суспільства, етапи його розвитку у світі та в України, стратегію соціально- економічного розвитку. У цій книзі представлено досвід країн світу, що вже реалізували стратегії розвитку інформаційного суспільства, проаналізовано переваги та недоліки у впровадженні такого процесу. У ній автори спробували дати відповідь на питання яким шляхом може йти Україна та визначити цей шлях.

Т. 1. - 2010. - 680 с.