Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Розглянуто підходи до розуміння поняття «національна енергетична безпека». Запропоновано ієрархію пріоритетів для найбільш ефективного гарантування енергетичної безпеки в сучасних умовах. Визначено формоутворювальні рівні національної енергетичної безпеки, які детермінують її кінцевий стан, запропоновано індикатори оцінювання її стану на кожному із рівнів. Запропоновано ідею автотрофності енергозабезпечення, як форму задоволення енергетичних потреб людства в умовах формування суспільства сталого розвитку. Встановлено особливості енергетичної безпеки у суспільстві сталого розвитку. Окреслено напрями гарантування енергетичної безпеки в контексті реалізації ідей сталого розвитку. Визначено можливості та труднощі зміцнення енергетичної безпеки України. Для студентів, аспірантів, магістрів та науковців, які цікавляться проблемами енергетичного убезпечення в сучасних умовах та у контексті реалізації ідей сталого розвитку.

Монографію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичного підходу до впровадження та удосконалення маркетингового управління на туристичних підприємствах Грузії та України на основі визначення їх належності до однієї з чотирьох категорій (традиціоналістів, початківців, послідовників та лідерів), відповідно до яких сформовані системи індикаторів ефективності маркетингового управління туристичними підприємствами. Такий підхід передбачає узгодженість між принципами, цілями, методами та стратегіями маркетингового управління, – з одного боку, та рівнем підготовленості працівників ТП, – з іншого, що забезпечує посилення їх конкурентних позицій на туристичному ринку. У монографії дістала подальшого розвитку методика встановлення причинно-наслідкових зв’язків К. Ісікави, а також теорія формування стратегічних карт Р. Каплана – Д. Нортона.

Досліджуються сучасний стан, тенденції і проблеми відтворення соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України та її регіонів. Запропоновано методологію формування системи індикаторів ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем та здійснено системно-комплексну оцінку соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України. Значну увагу приділено концептуальним і науково-методичним підходам до оцінки соціального потенціалу держави та її регіонів, перспективам модернізації соціальної інфраструктури та формуванню і використанню територіальних міграційних систем.

Сформульовано базові імперативи та стратегічні напрями раціоналізації всіх сфер ресурсокористування на основі оцінки енергетичної самодостатності розвитку національного господарства, вдосконалення системи управління земельними ресурсами як основної детермінанти ефективного використання територіального базису сталого розвитку регіональних господарських комплексів, формування моделі імплементації рентних відносин у структуру управління водним господарством й систему інвестиційного забезпечення сфери водокористування, пріоритетів трансформації системи управління лісовим господарством. Розкриваються методологічні та методичні засади капіталізації природно-ресурсної складової соціально-економічного потенціалу сталого розвитку й передумови інституціонального розвитку сфери поводження з відходами та вторинного ресурсокористування в умовах посилення євроінтеграційного вектора розвитку України.

Ґрунтовно досліджено еволюцію поняття "високотехнологічне виробництво", а також ґенези міжнародних та національних методологічних підходів до агрегації галузей і продуктів за їхньою технологомісткістю. Запропоновано та реалізовано авторський науково-методичний та інформаційно-статистичний інструментарій ідентифікації високотехнологічних підприємств України й оцінки імпорту високотехнологічних товарів за сферами призначення, нові індикатори порівняльних переваг і нові теоретичні поняття, а також авторську систему заходів зі стимулювання дослідницької та інноваційної діяльності для піднесення національних високотехнологічних виробництв. Для представників політичних, наукових, освітніх, громадських та бізнесових кіл.

У доповіді висвітлено стан досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), уточнено матрицю завдань та індикаторів ЦРТ та встановлено реальні цільові орієнтири до 2015 року з використанням широкого кола інформаційних, статистичних та аналітичних матеріалів. Проаналізовано перешкоди на шляху динамічного розвитку країни, визначено основні проблеми нинішнього етапу реалізації завдань ЦРТ та запропоновано рекомендації щодо оптимальних шляхів їх вирішення. Публікація стане у нагоді урядовцям, працівникам міністерств та відомств, керівникам та фахівцям місцевих органів виконавчої влади, науковцям, діячам громадських організацій, усім, кого цікавлять питання соціально-економічного та людського розвитку України.

Національна доповідь висвітлює стан досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) в Україні та базується на широкому колі інформаційних, аналітичних і статистичних матеріалів. У доповіді наведено аналіз тенденцій національного розвитку та перешкод на його шляху, ключові проблеми та рекомендації. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснило аналіз успіхів і викликів на шляху досягнення завдань ЦРТ до 2015 року. Ця робота відбувалася за підтримки Проекту Програми розвитку ООН «Прискорення прогресу на шляху досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в Україні» спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України. Для забезпечення об’єктивності оцінок до процесу підготовки доповіді, обговорення досягнення ЦРТ, визначення проблем та розроблення рекомендацій долучилися понад 200 провідних фахівців у тематичних сферах ЦРТ. У публікації наведена динаміка досягнення цілей за ключовими індикаторами. Бенчмаркінгові орієнтири для досягнення до 2015 року були встановлені у 2000 році й оновлені у 2010 році на підставі розрахунково-прогнозної роботи щодо окреслення тенденцій розвитку на довгострокову перспективу та аналізу стану виконання завдань ЦРТ (з урахуванням змін у національній статистиці).

Досліджено методологічні, методичні, організаційно-економічні та практичні аспекти формування й реалізації державної екологічної політики України в умовах децентралізації. Розглянуто широке коло актуальних питань, зокрема: нормативно-правового розподілу екологічного податку у зв‘язку з посиленням фінансово-бюджетної децентралізації; узагальнення зарубіжного досвіду фіскального реформування механізму реалізації вітчизняної екологічної політики; підготовки пропозицій з уніфікації структури національної системи екологічного оподаткування відповідно до прийнятої в країнах-членах ЄС; теоретичного супроводу екологізації на рівні об’єднаних територіальних громад; розробки регіональних та локальних індикаторів її ефективності; більш дієвого функціонування екологічних фондів та їх інституційної підтримки; удосконалення теоретичних і методичних підходів до формування організаційно-інституційних засад екологічної політики загалом та в розрізі регіонів на тлі ґрунтовного аналізу відповідних економічних механізмів європейських держав з метою забезпечення сталого територіального розвитку.

У монографії сформовано теоретико-методологічні засади функціонування господарських систем, сформованих на базі природно-ресурсних комплексів. Розроблено комплекс еколого-економічних методів управління землегосподарськими, водогосподарськими та лісогосподарськими системами. Запропоновано критерії та індикатори оцінки ефективності просторового розвитку господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів. Проведена систематизація методів управління господарськими системами на базі природно-ресурсних комплексів та сформовано інструментарій екологізації управління землегосподарськими, водогосподарськими та лісогосподарськими системами в умовах поглиблення інституціональних перетворень у природно-ресурсній сфері. Обґрунтовано інноваційні напрями просторового розвитку господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів та здійснена систематизація механізмів регулювання землегосподарських, водогосподарських та лісогосподарських систем. Розроблено механізми регулювання господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів у структурі національного та регіонального управління.

На основі аналізу та оцінки стану національної безпеки в екологічній сфері України визначено проблеми, що загострюються під впливом посилення антропогенного навантаження на навколишнє середовище та продукують негативні наслідки соціально-економічного характеру. Подано перелік індикаторів стану екологічної безпеки як одного зі складників національної безпеки держави та їх порогові значення, на основі яких оцінено рівень екологічної безпеки в Україні. За отриманими результа- тами зроблено висновок щодо сучасного стану основних життєзабезпечувальних природних систем в Україні. Запропоновано рекомендації щодо подолання негативних тенденцій і поліпшення стану екологічного складника національної безпеки держави. Розраховано на безпекознавців та спеціалістів у сфері екологічної безпеки.

В аналітичній доповіді авторами досліджено основні джерела уразливості економіки України до зовнішніх шоків у коротко- та середньостроковій перспективі, проаналізовано тенденції індикаторів зовнішньої стійкості економіки України, розглянуто основні зовнішні ризики дестабілізації національної економіки та визначено напрямки підвищення її стійкості.

У доповіді проаналізовано сучасний стан і тенденції аграрного виробництва в Україні, досліджено проблеми матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, екологічні проблеми землекористування, виокремлено системні чинники гальмування реформування вітчизняного АПК. Вивчено тенденції світової динаміки цін на продовольчі ресурси, дано оцінку загроз та індикаторів продовольчої безпеки держави. На основі проведеного аналізу визначено пріоритети розвитку аграрного сектору в контексті завдань забезпечення продовольчої безпеки України. У додатку друкуються матеріали засідання «круглого столу», що відбувся 23 червня 2011 року в Національному інституті стратегічних досліджень.