В монографии на широком историческом материале впервые в отечественной историографии исследуются ход, движущие силы и механизмы создания украинской нации в ключевой для этого процесса период - 1920-1930-е годы. Через призму деятельности украинского национального движения анализируются феномен украинского национализма, его идеологическая и мировоззренческая направленность, рассматриваются взаимоотношения украинской, русской и советской национальных идентичностей. В контексте деятельности движения излагается идейно-политическая борьба в КП(б)У и Православной церкви. Книга позволяет по-новому взглянуть на многие национальные, культурные, языковые, политические процессы, имеющие место на Украине, выяснить особенности и перспективы российско-украинских отношений.

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

У книжці висвітлено питання історії сучасної української літературної мови, форм побутування української мови та її сучасного стану. Дослідження здійснено в соціолінгвістичному аспекті: мовні проблеми розглядаються у їх зв'язку із суспільними, розкрито соціальну зумовленість мовних явищ, досліджено специфіку мовної політики КПРС на українських теренах і її роль у формуванні сучасного двомовного соціуму України. Основні поняття соціолінгвістики - мовна ситуація, мовний конфлікт, мовна стійкість - висвітлено у контексті українських реалій.

Зросійщення, зубожіння й вульгаризація української мови набули критичного стану. Вони поряд з федералізацією, двомовністю і сепаратизмом є загрозою національній безпеці України. У цій публікації коротко проаналізовано ці шкідливі явища і висловлено думки щодо способів очищення української мови від русифікаційного й аборигенного бур'яну.

По другій світовій війні Москва негайно посилила свої агентурні установи й розкладову працю для знищення української політичної еміграції та її спротиву, зокрема у нас, в Америці й Канаді. Ці агентури пробують викликати в нашій суспільності цілковитий семантичний хаос. У 1967 році на мовознавчому фронті сталась "блискавична" несподіванка. Москва створила всім мовознавцям, а передусім нам, українцям, другий фронт і розбудовує його в знаряддя обмосковлювання еміграцій та науки вільних народів...

Кожен Українець мусить зазнайомитися з минувшиною свого народу, мусить пізнати, за що славні наші діди проливали свою кров, чим був колись — не дуже ще давно— наш рідний край, наша Україна.

Проект зі збереження спадщини української еміграції.

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

У монографії досліджено українську радянську історіографію післясталінської доби в аспекті опрацювання нею історії Ук раїни. Розглянуто взаємодію соціокультурних та інтелектуальних чинників, що впливали на професійне вивчення національної минувшини. Проаналізовано ідеї, інтерпретації, концепції, які складали зміст уявлень про історію України в історичній науці УРСР середини 1950-х – середини 1980-х років. Для науковців, викладачів, студентів, широкого кола читачів.

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.

Т. 3 : 1966-1971. - 863 с.

У третьому томі публікуються документи і матеріали про культурні процеси в західних областях України 1966-1971 рр.: діяльність творчих спілок, культурно-освітніх й мистецьких закладів, тенденції у розвитку освіти і науки, становище релігії і церкви, русифікаторська політика режиму, репресії проти інакомислячих, а також вплив світової громадскості та подій 1968 року в Чехословаччині на українське суспільство.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.

Щоб розкрити руйнівну, антинаціональну суть русифікації в Україні, в книзі використано сотні документів. Автор простежує магістральну лінію лиходійної політики білих царів-батечок і червоних комісарів-генсеків, спрямовану на знищення української мови і культури, витравлення духовності і ментальності нації. Показує морально-психологічні наслідки московсько-більшовицького месіанізму "російщення", який деморалізував український народ, придушував його національно-державну самодостатність, самобутність, самоцінність, породжував почуття меншовартості. Для науковців, вчителів, студентів, школярів, усіх, хто цікавиться непересічною долею українців.

На основі аналізу статистичних матеріалів переписів населення 1959, 1970, 1979, 1989 рр. досліджуются етномовні процеси в Україні, зокрема основні тенденції в змінах чисельності населення за етнічними та мовними ознаками. Визначаются чинники, які впливали на динаміку етнічного складу та мовної структури населення України в умовах радянського тоталітаризму. Обгрунтовуєтся, що розгортання штучної мовної етнічної асиміляції у формі зросійщення стало прямим наслідком бездержавності України. Монографія розрахована на науковців, державних та громадських діячів, аспірантів, студентів та всіх, хто цікавится етнічними проблемами.

Книга включає статті, опубліковані автором впродовж 2009—2010 рр. в українських фахових історичних виданнях, а також окремі неопубліковані матеріали. Об'єднані хронологічно і тематично, вони висвітлюють різні сюжети, пов'язані з першою і другою радянізацією Рівненщини, ширше — Західної України. Наскрізною фабулою видання є політичне, ідеологічне, економічне, збройне протистояння комуністичної номенклатури, яка утверджувала в краї радянську модель існування, і західноукраїнського населення, що виступало в обороні системи своїх традиційних цінностей. Для дослідників, викладачів, студентів, учнів, усіх зацікавлених історією України.