У книзі всебічно (географічно, історично, соціолінгвістично) висвітлено розвиток і сучасний стан української мови в зіставленні з відповідними ситуаціями інших мов світу. Книга призначена для широкого кола читачів.

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

Брошура випущена у далекому 1929 році у Дніпропетровську, під егідою Обласного комітету ЛКСМУ (Ленінської комуністичної спілки молоді України [у подальшому- комсомол- "коммунистический союз молодежи"]). У той час українські комуністи як переважно вихідці з народу обстоювали українську культуру і виступали за всестороннє впровадження української мови. У передмові автори пишуть: "Цей порадник має на меті дати короткі відомості, що необхідні починаючим студіювати українську мову. Тут накреслено шляхи, які ведуть до її засвоєння. Необхідно лише кожному вибрати свій найбільш доцільний шлях... Треба твердо засвоїти собі абсолютну потребу українізації, і, виходячи з цього, накреслити план самовивчення української мови". Якби не Голодомор та війна, українізація була б дійсно тотальною, оскільки її обстоювала переважаюча більшість українців.

Зросійщення, зубожіння й вульгаризація української мови набули критичного стану. Вони поряд з федералізацією, двомовністю і сепаратизмом є загрозою національній безпеці України. У цій публікації коротко проаналізовано ці шкідливі явища і висловлено думки щодо способів очищення української мови від русифікаційного й аборигенного бур'яну.

Комітет міністрів Російської імперії у 1904 році розглядав питання про заборону української мови в Росії. Для цього міністрам освіти і внутрішніх справ було доручено заручитись підтримкою київського генерал-губернатора, академії наук та київського і харківського університетів і винести думки з приводу доцільності заборони української мови. Всі згадані установи висловились за скасування заборони. Опублікована академією наук пам'ятка вийшла на правах рукопису і була маловідома широкому загалу, тому в 1916 році була перекладена українською мовою і видана друком.

У книжці на основі використання досліджень науковців і матеріалів загальних переписів населення за часів колишнього СРСР — 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 рр., а також Всеукраїнського перепису населення 2001 р., переписів населення Казахстану і Білоруси 1999 р., Росії 2002 р. і Молдови 2004 р. на прикладі найбільш численних народів розглядається стан збереження ними рідної мови. Автор аналізує, як зберігали рідну мову українці на своїй території, а також за її межами на прикладі Російської Федерації, Молдови, Казахстану і Білоруси. Основна мета дослідження — показати, що впливало на збереження рідної мови українців та найчисленніших народів, які мешкали на території України. Книжка призначена для науковців, студентів та всіх, кому не байдуже збереження рідної мови.

Книга містить матеріали, що стосуються діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства в Києві, розвитку української журналістики 1870-х рр., прийняття Емського указу 1876 р. та його наслідки для українського національного руху.

Колективна монографія містить у собі результати соціологічного моніторингу мовної ситуації в Україні та проведеного на його основі аналізу особливостей прояву мовного чинника у процесах суспільної трансформації. В роботі розкрито історичні передумови, внутрішні та зовнішні чинники виникнення мовної проблеми в Україні, розгляну то правові та політичні механізми її вирішення, проаналізовано мож ливості досягнення консенсусної моделі функціонування найбільш поширених мов.

У книзі представлені результати проекту "Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи", виконання якого фінансувала програма INTAS з серпня 2006 до липня 2008 року. У проекті брали участь учені з Австрії, Англії й України, які досліджують різні аспекти мовної політики і мовної ситуації в Україні. Дослідження базується на результатах всеукраїнського опитування і фокус - групових дискусій, проведених у п'ятьох містах: Києві, Донецьку, Луцьку, Львові та Одесі. В кінці подано рекомендації для майбутньої мовної політики України.

Це дослідження перше в українському мовознавстві, де взаємини між мовою і людиною, мовою і нацією, мовою і державою розглянуто в онтологічно-діяхронному розтині: мова не лише передумова буття людини і суспільства – вона основа його творення впродовж століть (від ХI до ХIХ століття). Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава була на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості для відродження нації та держави. Цей феномен авторка вкладає у метафоричне поняття мови як "краси і сили". "Краса" – це найвідкритіший фонетичний бік мови, а "сила" – це її суспільно-креативна роль в українському націє- та державотворенні. Краса і сила мови – це те, що "двигнуло з упадку ту масу, якій, бачилося, не було рятунку" (І. Франко). Позаяк мова – справа всіх і кожного, то це нетрадиційне лінгвістичне дослідження адресоване, не лише лінгвістам, а усім мовцям.

  Текст у форматі PDF 1.07 Мб

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

У книзі Лариси Масенко - одного за найавторитетніших соціолінгвістів України - читач знайде відповіді на багато цікавих і гострих запитань. Чи може існувати і розвиватися в Україні багато мов і чи можуть бути державними дві мови? Що відбувається сьогодні з українською мовою і який досвід у вирішенні мовних проблем мають інші європейські країни? Що загрожує українській мові і що - російській? Яких помилок припустилися і припускаються українські політики та громадські діячі у мовному питанні? Про все це та багато іншого Ви дізнаєтеся на сторінках цієї книги, призначеної не лише для шкільної та студентської аудиторії, а й для журналістів, учителів та всіх допитливих і небайдужих.

Конференція під назвою “Мовні конфлікти і гармонізація суспільства”, що її провели в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка 28-29 травня 2001 року Товариство української мови цього університету та Громадський добродійний фонд імені Ігоря Білозора, в історії вітчизняної науки прецедентів не мала. Тому її завданням було насамперед привернути увагу до проблеми і правильно сформулювати її в основних іпостасях з надією на активізацію зусиль дослідників у заданих дискусією напрямках. Порозуміння між людьми, плекання мовної спадщини, єдність розмаїття – провідні тези, якими відкрив нове тисячоліття Європейський рік мов. Конференція, що проходила в рамках програми Року, відбулася за участі вчених з багатьох міст України і за підтримки з боку Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Інституту української мови НАН України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України, Інституту соціальної та політичної психології АПН України, Конгресу української інтелігенції та Асоціації товариств української мови. Це видання здійснено толокою на особисті кошти людей дуже різних, проте одностайно свідомих драматизму мовних процесів в Україні. Їхні імена подано в кінці збірки. Автори вміщених тут виступів теж одноголосно перейняті мовним болем і вони так само дуже несхожі – за фахом, науковими підходами, переконаннями, життєвим досвідом. Якщо серед тем та ідей книжки читач знайде цікаві й варті дальшого обговорення, хай ця наша скромна праця послужить йому спонукою, щоб і самому в прийнятний спосіб долучитися до шукання істини й гармонії.

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.

Колективна монографія містить у собі результати соціологічного моніторингу мовної ситуації в Україні та проведеного на його основі аналізу особливостей прояву мовного чинника у процесах суспільної трансформації. В роботі розкрито історичні передумови, внутрішні та зовнішні чинники виникнення мовної проблеми в Україні, розглянуто правові та політичні механізми її вирішення, проаналізовано можливості досягнення консенсусної моделі функціонування найбільш поширених мов.