Підручник "Francais" для учнів 10-го класу загальноосвітніх навчальних закладів, зо вивчають французьку мову як другу іноземну, продовжує серію навчальних видань рекомендованих для володіння французькою мовою в загальноосвітніх навчальних закладах. Матеріал підручника, створеного на основі комунікативного методу, організовано в межах тем, визначених програмою, і застосовано у відповідних мовленнєвих ситуаціях, які стимулюють учнів до спілкування французькою мовою, висловлення власної думки, творчого використання набутих умінь та навичок. Підручник спрямовано на практичне взаємопов'язане оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності. Важливе місце в ньому займають діалоги, парна та групова робота, оскільки провідну роль у навчання французької мови автор надає спілкуванню.

У посібнику даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора грунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства. Для студентів, викладачів, науковців, редакторів, лекторів, журналістів.

Словник містить групи близьких або однакових за значенням фразеологізмів, з якими даються короткі відомості щодо їх семантичних відтінків, емоційно-експресивне забарвлення, стилістичне використання і особливості вживання у сучасній українській літературній мові. Словник допоможе обрати найбільш вдалий фразеологічний синонім для точного і яскравого висловлювання. Читач знайде у словнику більше 300 синонімічних рядів, що охоплюють 2 тис. фразеологічних одиниць.

Правильність усної мови визначається насамперед правильною вимовою звуків слова і правильним наголосом, а також правильним інтонуванням речення. Помилки в усній публічній мові не тільки утруднюють розуміння висловленого, але й заважають поширенню й усталенню норм літературної мови. Цей словник є першою спробою охопити і зафіксувати літературне наголошення в усіх уживаних словах, у багатьох формах слів та в окремих словосполученнях. Крім широко відомої лексики, словник відбиває обмежену кількість спеціальної термінології.

У книзі подані антоніми різного типу, а в словникових статтях тлумачаться їх значення, наводяться зразки їхньої сполучуваності з іншими словами, антонімічні стійкі словосполучення та фразеологізми, приклади їх використання в текстах творів, висловах, відомості про антонімічну синонімію, споріднені антонімічні пари. Окремо розглядаються антоніми префіксів, суфіксів, компонентів складних слів. Розрахований на науковців, учителів, працівників видавництв, студентів, учнів, широке коло читачів. Однією із важливих проблем сучасності в Україні є правопис. Автор виходить з того стану, який прийнятий в усіх цивілізованих країнах - дотримуватись чинного правопису, який затверджений урядом нашої незалежної держави, щоб не вносити анархії і сприяти зниженню неграмотності, хоч цей правопис не вважає досконалим і таким, що не завжди ґрунтується на національній основі. Нам тепер, як ніколи, у всіх випадках життя, потрібна єдність.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

У книжці зібрано крилаті вислови в українській літературній мові, подано пояснення та ілюстрації до них. Автори не тільки з'ясовують походження висловів, а й показують особливості їх вживання, відзначають переосмислення, розширення чи зміну значення.

Книга адресована тим, хто дбає про культуру мови і хоче уникнути помилкового слововживання, подолати лексичну відмінність у визначенні однакових понять, уникнути невластивих українській мовній традиції зворотів і висловів.

Словник охоплює всі основні галузі права. Реєстровими одиницями є слова та словосполучення, характерні для англійської юридичної мови, а також абревіатури та латинські слова і вислови, що вживаються в юридичній літературі англійською мовою. Особливістю словника є наявність транскрипції заголовних слів і словосполучень.

Біблія — найпоширеніша у світі книжка, з якої наш народ протягом століть поповнював фразеологічний запас української мови, збагачуючи її. Крилаті вислови у цьому виданні подаються не в алфавітному порядку, а в такій послідовності, в якій вони вжиті у Біблії, так що читач матиме змогу уявити, як побудовано Біблію, яким є зміст і стиль викладу кожної частини. У висловах фіксуються зміни у змісті й формі, які відбулися за час їх існування в українській мові; усі наявні значення висловів ілюструються цитатами з творів українських письменників. Для широкого кола читачів, не байдужих до мовного багатства.

Яке прикметникове означення вибрати до слова? З яким епітетом найчастіше вживається той чи інший іменник? На ці запитання читач знайде відповідь у цій книзі. Є тут епітетні словосполучення більш звичні, часто повторювані, є індивідуально-авторські, за якими вимальовуються яскраві образи. Деякі означальні словосполучення виступають як фразеологізми, усталені вислови.

Словник вміщує найуживанішу фразеологію сучасної української мови. У ньому розкривається значення фразеологізмів, що ілюструються цитатами, подається їхня граматична і стилістична характеристика, наводяться синонімічні та частково антонімічні вислови. Вперше досить широко подаються історичні, етимологічні та культурно-етичні коментарі. Для учнів, вчителів та широкого кола читачів.

Книга, которую вы держите в руках, — самая современная энциклопедия афоризмов на русском языке. Это не значит, что в ней представлены только современные афористы. Это лишь значит, что в книге собраны афоризмы, которые могли бы заинтересовать современного читателя. Многие из них принадлежат античным писателям, классикам XVII, XVIII, XIX веков. И если современные авторы все же преобладают, то это потому, что Сенека ничего не писал о компьютерах, Вольтер — о кино, а Марк Твен — о фрейдизме. В книге есть изречения, заставляющие задуматься; есть фразы, заставляющие улыбнуться. Но самые лучшие — те, в которых улыбку и мысль нельзя разделить. Они-то и составляют ядро «Большой книги афоризмов».

У книзі стисло розповідається про важкий, тернистий, але славний життєвий і творчий шлях, який пройшов великий Каменяр. Автор показує І. Франка як прозайка, поета, драматурга, дослідника, що у своїх творах закликав народні маси до революційних дій проти експлуататорського ладу, висловлював тверду віру в їх краще майбутнє, боровся за дружбу між народами.

Автор висловлює власний погляд на національно-політичні погляди Михайла Драгоманова.

У книзі висловлені погляди ОУН на вирішення аграрних проблем в Україні.

В своїй книзі польський історик Я. Качмарчик висловлює свій погляд на життя та історичну роль гетьмана Богдана Хмельницького.

Проблеми філософсько-естетичної спадщини І. Канта не втрачають свого значення і зараз. Сьогодні нам особливо близькі думки філософа про гуманістичному зміст естетичного ідеалу, про красу як «символ моральності» і «вільної гри» душевних сил людини як основі естетичної насолоди, про роль людського спілкування у пробудженні інтересу до прекрасного, про моральний значенні естетичного сприйняття природи та ін . Не маючи перекладів творів Канта на українську мову, ми маємо тим не менше свідчення досить широкого засвоєння його ідей діячами української культури. Вже з самого початку XIX ст. естетику в Харківському університеті викладають професора, близько знайомі з поглядами Канта. Так, явний вплив кантівської естетики простежується в підручнику харківського професора Л. Якоба. Почавшись у період становлення в Україні естетики як самостійної галузі філософських знань та академічної дисципліни, знайомство з Кантом залишається і далі необхідним елементом освіченості. Серед тих, хто висловлює оригінальні судження щодо кантівської філософії, не тільки фахівці-філософи, а й письменники, громадські діячі - І. Я. Франка, П. А. Грабовський.

Ця книга для тих, хто дбає про культуру мови та прагне запобігти помилковому вживанню слів, уникнути невластивих українській мовній традиції зворотів та висловів. Особливо актуальна в наш час, коли українська мова спотворена русизмами, діалектизмами та іншим непотребом.

У підручнику відповідно до програмових вимог вивчення курсу «Кримінальне право України. Загальна частина» висвітлюються питання Загальної частини кримінального права з урахуванням нового кримінального законодавства. У додатку подано нормативні акти та постанови Пленуму Верховного Суду України, література, рекомендована до вивчення відповідних тем курсу, а також короткий словник латинських кримінально-правових термінів та висловів- Для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів та факультетів, працівників суду та правоохоронних органів.