Перед вами книга, из которой вы узнаете о жизни и пророчествах провидицы XVIII века блаженной Ксении Петербургской. Дар пророчества обнаружился у нее внезапно. После смерти любимого мужа, отвергнув мирские благодати, она стала юродствовать Христа ради и хранила город Петербург и его жителей при жизни, а также стала заступницей перед Богом всех нуждающихся после смерти.

Перед вами жизнеописание и свод пророчеств великого христианского духовного подвижника, святого старца Серафима Саровского (1759—1833), чьи пророческие откровения являются не плодом воображения, а следствием абсолютного подчинения собственной воле Создателя. Среди откровений Саровского — пророчества о голоде и холере в России, о Крымской войне 1853—1855 гг., восстании декабристов, царской власти и власти большевиков, о своей кончине и многие другие.

Хотя прошли столетия с тех времен, когда жил преподобный Сергий Радонежский, причисленный к лику святых, интерес к его личности не угасает. Из этой книги читатель узнает о житии Преподобного, о его ясновидении и пророчествах, об исцелении больных и даже воскрешении умерших, о контактах с Ангелами, Богородицей и Апостолами.

The Ukrainian Cossacks, often compared in historical literature to the pirates of the Mediterranean and the frontiersmen of the American West, constituted one of the largest Cossack hosts in the European steppe borderland. They became famous as ferocious warriors, their fighting skills developed in their religious wars against the Tartars, Turks, Poles, and Russians. By and large the Cossacks were Orthodox Christians, and quite early in their history they adopted a religious ideology in their struggle against those of other faiths. Their acceptance of the Muscovite protectorate in 1654 was also influenced by their religious ideas. This study examines the confessionalisation of religious life in early modern period Ukraine, and shows how Cossack involvement in the religious struggle between Eastern Orthodoxy and Roman Catholicism helped shape cultural identities not only in the Ukraine but also in Russia and Poland.

Попри численні студії козаччини, проблема реконструкції релігійної свідомості козацтва залишається на маргінесі наукових зацікавлень дослідників. Завданням цієї книги є висвітлення реальної ситуації в царині стосунків низового козацтва з церковними структурами. Для розкриття цієї проблеми на конкретному рівні найбільш репрезентативним може бути зріз стосунків Війська Запорозького Низового з київськими чоловічими монастирями. Упродовж XVII-XVIII ст. саме в цій сфері сформувалася своєрідна система зв'язків духовного, соціального та економічного характеру. Наприкінці роботи автор розглянув життя та побут київських ченців на Запорожжі, їхню роль у церковно-релігійному житті січовиків, а також зворотний бік зв'язку - паломництва січовиків до київських обителей. Завершує роботу мінідослідження про записи запорозьких козаків у синодиках київських чоловічих монастирів.

Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд - для англійців, Сорбонна - для французів, Карловий університет - для чехів, Ягеллонський - для поляків.

Описание Новофонского монастыря, его святынь и географического местоположения. История поклонения православных христан святыням Новоафонской обители. Рассказ о месте Новоафонского монастыря в распространении православия в пределах Южных рубежей Российской империи. Материалом для этого труда стали летописные известия.

Антониевский Любечский мужской монастырь (ныне две приходские церкви) находится на красивом , возвышенном местоположении, откуда гордо виднеются живописный Днепр и панорма любечских высот. Название Антониевского получил он в честь преподобного Антония Печерского, жителя и уроженца любечского. Древнейший монастырь был сначала в пещере, находящейся внизу монастыря, в той пещере которую ископал себе Антоний, будучи еще мирянином, и в которой он приготовлялся к великим инческим подвигам.

Книга повествует об истории Византийской империи 1265–1310 гг. В это время в Империи в результате незаконного свержения патриарха Константинопольского Арсения Авториана появился так называемый раскол арсенитов. Последние были склонны не признавать правящую династию Палеологов и поддерживали Ласкарисов. Также они не признавали патриархов, которые были возвдены на престол после незаконного свержения Михаилом VIII Арсения Авториана.

Ч. 1. - 654 с.

Дослідження познаньського єпископа Едварда Ліковського висвітлює передісторію, перебіг та наслідки Берестейської церковної унії 1596 р.

Православна теологія за власну концептуальну основу має спадщину святих отців та візантійських богословів. Ця спадщина видається єдиним цілим лише при незнанні текстів та фактичного перебігу подій. Історія православної теології — це драма конкуренції багатьох доктрин, змагання між якими розгорталося навіть в межах ортодоксії. Релігієзнавчий та історико-філософський підходи дозволяють побачити в історії православної теології еволюційні зміни, які відбувалися закономірно. Першим етапом кожного кола розвитку теології ставав бунт проти метафізики, спроби побудувати постметафізичну та антиметафізичну фідеїстичну теологію. Бог уявлявся як абсолютно непізнаваний, всяка метафізична теологія деконструювалася. Епоха деконструкцій швидко змінювалася спробами побудувати ортодоксальну метафізику, згідно із якою Бог — це Буття. Метафізика існування на наступному етапі розвитку теології зазнавала схоластизації та примітивізації. Формувалася схоластична есенціалістична метафізика, яка була здатна панувати довший час, але не могла створити видатних пам’яток, які б піднялися до рівня творів перших двох етапів. У книзі розглянуто найважливіший етап у розвитку православної теології — візантійський. Дослідження присвячено еволюції панівного у Візантії напрямку богословської та філософської думки — християнському неоплатонізмові. Візантійський неоплатонізм виникає в деконструкціях Ареопагітик, досягає власної творчої кульмінації в метафізиці Буття Максима Сповідника, зберігає неоплатонічні традиції у метафізиці есенціалізму (кінець VII — початок XIII сто- літь). До падіння Константинополя візантійський неоплатонізм встигає здійснити ще одне коло розвитку. Неоареопагітизм Григорія Палами змінюється творчою метафізикою Каліста Ангелікуда, а з 70-х років XIV століття панує паламітська схоластика, новий есенціалізм. Дослідження підтверджує тезу про філософізацію теології у візантійський період. Ідеаломта методологічним підґрунтям для візантійських мислителів була ідея «філософської теології» Прокла. Антиметафізична теологія Ареопагітик залежала від філософії Дамаскія, останнього схоларха Афінської школи неоплатонізму. Філософія Максима Сповідника переінтерпретовувала прокліанство. Візантійський есенціалізм ідейно і текс туально залежав від александрійського неоплатонізму. Книга розрахована на науковців,викладачів, студентів, всіх, хто цікавиться непростою історією православної теології.

Посібник висвітлює процес зародження, розквіту та падіння візантійської цивілізації, починаючи з поширення християнства та перетворення його на панівну релігію і закінчуючи падінням Візантійської імперії в результаті завоювань османів. У книзі вміщено додатки, покажчики, ілюстрації та карти. Для студентів витих навчальних закладів, викладачів шкіл, коледжів, гімназій, богословів, семінаристів і всіх тих, хто цікавиться історією світових цивілізацій.