1872 и 1873. - 1874. - 375 с.

Мысль Драгоманова синкретична. Она соединяет демократические и социалистические, патриотические и космополитические, славянофильские и западнические элементы. Чтобы охватить систему Драгоманова как органическое единство, нужно найти центр тяжести этого целого. В его политическом мышлении таким центральным пунктом и определяющим фактором является, несомненно, либеральная идея.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Т. І : До початку ХІ віка. - 1904. - 628 с.

Т. 1 : Центръ и окраины. - 493 с.

Питання української державности, самостійного політичного буття зв’язане історично з питанням суспільного положення українського демосу сильніше, безпосередніше і тісніше, ніж у котрій іншій національній спільноті

В раритетному закордонному виданні Союзу Визволення України вчений Кордуба Мирон приводить фактичний матеріал географії північно-західної України. В доступній формі приведено загальний географічний огляд регіону та історичні аспекти розвитку геосуспільної території, котрі викладено на основі тодішніх історичних публікацій. Подано інформацію про внутрішні та зовнішні національні відносини. Визначено статистичні дані, описано соціальні особливості, додано картографічний матеріал. Оформлено у вигляді наукової монографії. Призначено для вчених, географів, краєзнавців. Має в першу чергу історичну цінність, як базовий та фундаментальний матеріал.

Брошура присвячена аналізу українців як окремого європейського народу. Автор пробує виділити характерні національні риси та витікаючі із них державотворчі прагнення.

Діється в одному з великих провінціяльних міст на Україні в початку 1918 року.

Ч. 1 : Провідні ідеї і епізоди. - 1920. - 102 с.

У 80-х роках 19 століття в духовній сфері європейских суспільств відбувалася зміна поколінь. Чи не в усіх ділянках життя суспільства, у тому числі в політиці, гучно заявляє про себе молодь, причому саме це покоління дало зі свого середовища багатьох політиків, котрі відігравали надзвичайно велику роль та користувалися значним авторитетом і набагато пізніше, уже в контексті інших історичних епох. Подібне явище спостерігаємо в різних країнах Європи: «Молода Італія», «Молода Чехія», «Молода Болгарія» і т.д. Відомий французький історик Марк Блок взагалі спробував інтерпретувати історію як історію насамперед поколінь, слушно зауваживши, що такий поділ інтуїтивно прижився у сферах філософії чи літератури. Всі ці «молоді» рухи були дуже схожі, оскільки становили собою, по суті, суміш радикалізму національного й соціального. Крім того, початок їхнього існування відзначався запеклими перепалками з «батьками». Особливо сильними були подібні вияви в середовищі галицьких українців. «В останніх десятиліттях XIX віку, – писав найзаслуженіший представник нового покоління тієї доби І. Франко, – на підмогу, а по части на зміну давнішим діячам вийшла нова генерація робітників і вкинула в ту прірву велику працю, велику силу гарячого запалу і твердої віри в будущину в нашім національнім життю та рівночасно прочистила повітря, проложила не в однім напрямку нові стежки. Вона розбудила пристрасті там, де вперед була байдужість і рутина, оживила пульс народного життя. Се був запас свіжих сил, який віднайшла в собі наша нація в хвилі тяжкого пригноблення. Я називаю ту генерацію, тих людей, що своєю працею збудували той замітний ступінь, який визначається у нас між роком 1880 і 1900, «Молодою Україною». Ця назва бере початок з доповіді "Молода Україна, її становище і шлях" 25 лютого 1890р у Петербурзі випускника Петербурзької війсково-правничої академії Трохима Зінківского (1861—1891) перед земляками — українцями па зборах, присвячених творчості Т.Г. Шевченка. У центрі її уваги була проблема націй і національних відносин.

Лука Мишуга (* 13 жовтня 1887, — 8 лютого 1955, м. Нью-Йорк, США) — український історик, державний і громадський діяч, журналіст, редактор, юрист, дослідник історії України 1-ї половини ХХ століття, української діаспори в США. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

У брошурі автор викладає свій погляд на тогочасні актуальні проблеми українського життя, зокрема на повернення інтелігенції до Радянської України та вбивство Симона Петлюри.

Работа посвящена деятельности культурно-просветительного общества им. Александра Духновича (1922 - 1926 гг.) Духнович А.В. (1803-1865) - писатель, поэт, педагог, публицист, богослов.

Кн. 2 : Баранніков О. П. Українські цигани. - 1931. - 60 с.

Ця праця присвячена дослідженню такої української національної меншини, як цигани. Розповідається про їх територіальне походження (висуваються різні теорії), суспільний устрій, ставлення інших країн до цього народу, промисли, якими займаються цигани, описується їхній спосіб життя. Є розповідь маріупольського цигана (двома мовами — циганською та українською), також народні пісні (теж двома мовами). В кінці міститься коротке резюме матеріалу німецькою мовою.

Використовуючи документи головної команди УГА, українську й польську літературу, рукописні й усні спогади учасників та очевидців, автор - офіцер австрійської армії та УГА - написав детальне дослідження з історії українсько-польського протистояння у Львові в листопаді 1918 р.

Видання містить документи і матеріали з історії робітничого, соціалістичного та комуністичного рухів у Західній Україні у 1917-1920 рр. Головна увага приділена існуванню Галицької Радянської Соціалістичної Республіки у 1920 р.

В укреплении дружбы народов и дружбы советских литератур важную роль играет изучение ее глубоких исторических традиций. Культурные и литературные связи и взаимоотношения, влияния и взаимовлияния явились животворящей силой развития, например, русской и украинской литератур с древних времен. В этих связях нельзя не видеть исторические корни и традиции нынешней братской дружбы русских и украинских советских писателей, русской и украинской советских литератур. Вот почему появление каждой новой книги, убедительно пропагандирующей на современном или историческом материале благотворные идеи дружбы народов, вызывает сочувственный интерес читателей и одобрение советской печати. Недавно во Львове появилась новая работа, которую можно рассматривать как свидетельство серьезного интереса к теме, столь важной и в идейно-политическом, и в историко-литературном отношении. Мы говорим о книге В. Малкина "Русская литература в Галиции". "История Западной Украины, - пишет автор рецензируемой книги, - история многовековой незатухающей борьбы порабощенного украинского народа за свою национальную и социальную независимость. Соединенные усилия польских магнатов и католической церкви, австрийских жандармов и прислужников австрийского правительства из польского дворянства и украинской буржуазии не смогли задушить стремлений западноукраинских трудящихся к политическому воссоединению со всей Украиной, к прочному государственному союзу с братским русским народом" (стр. 3). Очень существенную (и до сих пор не вполне изученную) роль в развитии общественных идей, а вместе с тем в развитии художественной литературы и литературной критики на Западной Украине сыграла русская книга, передовая русская литература.