Це дослідження перше в українському мовознавстві, де взаємини між мовою і людиною, мовою і нацією, мовою і державою розглянуто в онтологічно-діяхронному розтині: мова не лише передумова буття людини і суспільства – вона основа його творення впродовж століть (від ХI до ХIХ століття). Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава була на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості для відродження нації та держави. Цей феномен авторка вкладає у метафоричне поняття мови як "краси і сили". "Краса" – це найвідкритіший фонетичний бік мови, а "сила" – це її суспільно-креативна роль в українському націє- та державотворенні. Краса і сила мови – це те, що "двигнуло з упадку ту масу, якій, бачилося, не було рятунку" (І. Франко). Позаяк мова – справа всіх і кожного, то це нетрадиційне лінгвістичне дослідження адресоване, не лише лінгвістам, а усім мовцям.

У книзі представлені напрацювання автора як фахового філолога за кілька десятків років досліджень найдавніших початків української мови. Читачі довідаються, як ще з раннього кам'яного віку, коли людина почала виголошувати первісні членоподільні звуки, а за ними і звуконаслідувальні мовні одиниці, витворювалися, віками удосконалювалися і передавалися від покоління до покоління потужні зародкові прамовні пласти, які з часом стали основою формування розвоєвої бази української мови: первовічні вигуки й частки, корені багатьох слів, пов'язаних із первісним збиральництвом- мисливством, початковими хліборобством, тваринництвом, будівництвом, металовиробництвом, як і тотемічними та сонцепоклонницькими віру- ваннями тощо. У доісторичних часах автор простежує і деякі морфологічні, словотвірні, синтаксичні та образно-поетичні особливості нашої рідної мови. Підтвердженням висновків автора є найдавніші жанри української словесності: народні замовляння та казки, обрядові пісні сонцепоклонниць- кого походження, корінні імена особові, географічні назви, а також ведійські, античні та давньоукраїнські писемні джерела.

Подана нижче добірка документів має на меті ознайомити читачів із специфікою мовної політики, яку провадив радянський режим на теренах УРСР. Упорядники свідомі того, що збірник не може претендувати на повноту і всеохопність матеріалу. Нашим завданням було поставити проблему і заохотити майбутніх дослідників до пошуку ширшої інформації і наукового її опрацювання. Добираючи матеріали з радянських партійних документів і мовознавчих публікацій ми надавали перевагу тим, які стосувалися внутрішньомовної політики — заборон вживати певні слова, словосполучення, словотвірні й морфологічні форми, синтаксичні конструкції, оскільки саме цей аспект мовної політики КПРС ще не дістав належного опрацювання за джерельними даними. Орієнтація на зазначену проблематику зумовила й обмеження поданих матеріалів переважно хронологічними рамками 1930-х і 1970-х років, оскільки саме в ці десятиліття Москва застосовувала найбрутальніші методи у неоголошеній війні з українською нацією, до яких належала й низка репресивних заходів у сфері мововжитку. Відкриває збірник скорочена версія доповіді Миколи Скрипника на Першій всеукраїнській конференції культурно-освітніх робітників нацменшостей 20 травня 1931 року. Її подано для загального уявлення про засади мовно-освітньої програми М. Скрипника, що становили головний об’єкт нищівної критики в наступних погромницьких акціях 1930-х років. Завершує видання словник репресованої лексики, укладений на базі опублікованих у збірнику документів.

У книжці висвітлено питання історії сучасної української літературної мови, форм побутування української мови та її сучасного стану. Дослідження здійснено в соціолінгвістичному аспекті: мовні проблеми розглядаються у їх зв'язку із суспільними, розкрито соціальну зумовленість мовних явищ, досліджено специфіку мовної політики КПРС на українських теренах і її роль у формуванні сучасного двомовного соціуму України. Основні поняття соціолінгвістики - мовна ситуація, мовний конфлікт, мовна стійкість - висвітлено у контексті українських реалій.

У хрестоматії "Історія українського правопису: XVI—XX століття" представлені наукові та публіцистичні статті, а також граматичні праці, що відображають основні етапи становлення української орфографії та специфічних рис українського алфавіту; особливо детально висвітлено перебіг навколоправописних дискусій XIX—XX ст. Хрестоматія містить також короткі відомості про осіб, які так чи інакше свого часу вплинули на цей процес. Видання є надзвичайно актуальним в умовах сучасної правописної полеміки, що точиться в Україні, оскільки воно відображає традицію формування української правописної системи на наукових засадах із урахуванням неповторних особливостей української літературної мови; подає прецеденти розв'язання багатьох конфліктних правописних питань, пошуку й віднайдення розумних компромісів між різними українськими правописними традиціями з метою створення єдиного для цілої України орфографічного кодексу та багато в чому пояснює засади й причини запропонованих сьогодні змін в українському правописі. Хрестоматія призначена для філологів (науковців, викладачів, студентів), а також для всіх, хто не байдужий до проблем сучасного українського правопису, цікавиться історією його формування й прагне осмислити його сучасний стан.

Праця видатного славіста Юрія Шевельова (Шереха) про внесок Галичини у формування української літературної мови написана під час перебування вченого у Львові в 1943—1944 pp. У науковій розвідці простежується інтенсивність галицьких мовних впливів на нову українську літературну мову в різні історичні періоди. Матеріал ілюстровано прикладами використання галицизмів у мові П. Куліша, М. Старицького, М. Коцюбинського, Лесі Українки та ін. Книга й досі залишається єдиним, а тому надзвичайно цінним дослідженням у цій мовній ділянці.

Відома праця з українського мовознавства. У книзі розглядається фонологічний розвиток української мови як послідовність звукозмін від самих її початків як діалектної групи у складі праслов'янської мови і аж до нашого часу. Книга вперше побачила світ у 1979 англійською мовою і є продовженням «Передісторії праслов'янської мови» (1964) того ж автора.

Поява «Історичної фонології української мови» Юрія Шевельова в українському перекладі --- то велике свято мовознавства на Україні. Англійською мовою ця праця вийшла друком ще 1979 р.; і хоча адресатом її були всі славісти, та зі зрозумілих причин вона призначалася насамперед читачеві українському --- а той упродовж багатьох років не мав до неї доступу. Слід підкреслити, що «Історична фонологія української мови» Ю. Шевельова вирізняється з поміж аналогічних досліджень розмаїтістю розглянутої в ній тематики, широтою погляду на пояснювані мовні явища, багатством використаного історичного та діалектного матеріалу, деталізованим викладом фактів. Усе це доповнюється оглядом попередніх інтерпретацій, завдяки чому для багатьох явищ витворюються своєрідні міні монографії. Утім, «Історична фонологія української мови» не є сукупністю монографій; або, беручи точніше, вона є чимось більшим, ніж просто сукупність монографій. У книзі застосовано монографічний, синтетичний спосіб потрактування досліджуваної проблеми в усій її цілості. Автор послідовно описує доісторичний розвиток української фонологічної системи, її еволюцію від "протоукраїнського" до "давньоукраїнського" періоду, відтак --- системні зміни, що зумовили перехід до наступних етапів: "ранньосередньоукраїнського", "середньоукраїнського", "пізньосередньоукраїнського" та "новітнього". З тонким розумінням подано культурно історичне тло мовних процесів, для кожної виокремленої епохи докладно описано джерельну базу. Дуже корисною є наведена бібліографія найважливіших праць до кожного розділу. У книзі показано розвиток звукових явищ в окремих діалектах і розвиток діалектної фонологічної системи з ареального погляду. Отже, вона також містить у собі --- в повному сенсі слова --- історичну діалектологію української мови в ділянці фонології: це стосується як розгляду окремих явищ, так і підсумкової синтези, запропонованої в прикінцевому розділі.

Ч. 1 : Матеріали до словника

Монографія "Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX - на початку XX ст." - перша спроба подати цілісну характеристику регіонального функціонування української мови в зазначений період у контексті істориш-культурних чинників, які впливали на соціальний статус української мови, її функціональні сфери та ступінь внутрішнього розвитку. У першій частині монографії представлено словникові матеріали, з яких постає загальний образ західного варіанта тодішньої української літературної мови у зіставних зв'язках із її сучасними лексичними, граматичними, фонетичними нормами тощо. Реєстрову частину словника укладено з таких лексичних одиниць, що у їх формі, значенні й особливостях слововживання виявилася історична специфіка літературномовного процесу на західноукраїнських землях, зокрема й на Буковині, - вплив живої народної мови - діалектів південно-західного наріччя, співтериторіальних мов, які функціонували в місцевому соціумі в силу поліетнічного складу населення, діяльності чужомовної державної адміністрації часів Австро-Угорщини. Матеріали до словника містять близько 3500 словникових статей. Ілюстративні матеріали мають різне функціонально-стилістичне спрямування, у них використано тексти публіцистики, навчальних посібників, листування, художньої літератури, зразки інформаційного мовлення - хроніку громадсько-політичного життя, рекламу, оголошення тощо. У коментарях до кожної словникової статті подано зіставні мовні факти з польської, німецької, російської, румунської та інших мов. Друкується згідно з ухвалою Вченої ради Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича, протокол №2 від 23 березня 2000 р.

До видання увійшли грамоти володимирських актових книг XVI ст. — так звані кріпосні документи (духовні, дарчі, продажні, закладні та інші). Це важливі для вивчення історії мови пам'ятки ділової писемності того часу. До тексту додаються передмова, коментарі, словник застарілих слів, укладений на основі лексичного матеріалу грамот. Для науковців — мовознавців, етимологів, істориків, юристів, етнографів, учителів, студентів.

Монографія написана на основі дослідження структури тексту рукописних історичних пам'яток ХІ—ХVІІ ст. Пропонується опис мовного оформлення композиційно! структури наукових творів, способи включення чужого до авторської розповіді, особливості розгортання тексту при наявності в ньому таблиць і малюнків, мовні ознаки поділу давньоруських і староукраїнських історичних писемних пам'яток на первинну і вторинну наукову ліетратуру, розвиток ознак поділу наукових творів на книжки і томи. Розрахована на науковців, аспірантів, викладачів вузів, студентів і вчителів середніх шкіл, істориків, мовознавців та книгознавців.

Про таїну рідного слова, про мовну скарбницю народу. зібрану в словниках, про те, як народжується слово, про історію слів, про наші імена й прізвища, про назви міст, про взаємозв'язки української мови з іншими мовами розповідає ця книжка.

Монографія присвячена лексико-семантичному, структурному та етимологічному аналізу особистих імен власне слов'янського походження, що функціонували у побуті українців 14-17 ст. та збереглися ще з тих часів у складі сучасних українських прізвищ.

Сборник содержит тексты из трех актовых книг Житомирского гродского уряда 1605, 1609 и 1649-1650 гг. и Подкоморной книги Киевского воеводства 1643 г., которые охватывают различные сферы жизни украинского народа, дают богатый материал исследователям украинского языка, его культуры и истории.

У монографії викладається історія звукової системи української мови. На основі аналізу давньоруських і староукраїнських писемних пам"яток, а також народних говорів української мови розкриваються процеси розвитку фонем, висвітлюються фонологічні відношення в системі голосних і приголосних, дається фонологічна характеристика сучасної української літературної мови в її історичному аспекті.

У монографії викладається історія звукової системи української мови. На основі аналізу давньоруських і староукраїнських писемних пам'яток, а також народних говорів української мови розкриваються процеси розвитку фонем, висвітлюються фонологічні відношення в системі голосних і приголосних, дається фонологічна характеристика сучасної української мови в її історичному аспекті. Розрахована на філологів — дослідників, викладачів, аспірантів, учителів і студентів.