Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Василь Олександрович Барвінський (20 лютого 1888, Тернопіль — 9 червня 1963, Львів) — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик.Син Олександра та Євгенії, брат Богдана Барвінських. Доктор мистец­твознавства (1940), почесний доктор Українського університету в Празі (1938).

Цією книжкою - "Початки української комедії" М. Возняка, - починаємо передруковувати ряд рідкісних книжок, вартість яких без сумніву промовляє за тим, щоб їх зберегти, бодай, для студій. Проте наклад таких книжок буде дуже обмежений. ... Будемо вдячні нашим Шан. Читачам за вислів їхньої думки щодо цих видань. Можливо, що деякі наші видання таки перетривають час скитання, і колись послужать нашим нащадкам у вільній Батьківщині - Україні.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Пропоноване видання 1968-го року містить добірку творів українських поетів-романтиків так званого "дошевченківського періоду", тих людей - від Боровиковського, Шпигоцького та Срезневського до Метлинського, Чужбинського і Забіли, кого Михайло Максимович влучно означив як poetae minores, маючи на увазі перш за все відносно незначну артистичну вартість їхніх творів у порівнянні з потужною та художньо довершеною поезією Шевченка. У порівнянні з більш поширеною антологією раннього українського романтизму, що вийшла у 1987 році у серії "Бібліотеки української літератури", яку й зараз не важко знайти, скажімо, на Петрівці, видання 1968 року більш рідкісне. Від його наступника його відрізняє перш за все трохи інша добірка авторів (скажімо, тут є Бодянський та Макаровський, але немає Маркевича, Щоголіва і галицьких романтиків), наявність, окрім поезії, критичних виступів (головно передмов до видань) і листування, а також грунтовна передмова Ієремії Айзенштока, яка вигідно відрізняється від передмови М. Т. Яценка меншою кількістю совєтських штампів та ритуальних фраз

Учебник предназначен для всех сержантов Сухопутных войск. В нем излагаются основы воинского обучения и воспитания солдат в Советской Армии, основы современного общевойскового боя, рекомендации по практическому выполнению требований Устава внутренней службы и Устава гарнизонной и караульной служб, методические советы по строевому и физическому обучению солдат, a также краткие сведения по организации, вооружению и тактике действий подразделений иностранной армии.

Рассказы о происхождении некоторых слов и выражений. Например таких выражений: «А Васька слушает да ест», «Слона-то я и не приметил», «Зарыть талант в землю», «Зубы на полку» и т. д.

Книга посвящена проблемам, связанным с изучением системы акустической коммуникации в мире животных и в человеческом обществе. В ней рассказывается о звуковой среде, окружающей современного человека и животных, о физиологических основах сложных процессов восприятия звуковых сигналов.

Збірник присвячений 25-річчю Українських вартівничих сотень при британській армії, які були організовані в 1954-1955 рр. у Німеччині.

Guards are a key to history. Since the personal bodyguards and household troops of the different monarchies of Europe were the largest military force in their respective capitals, it was they who, in moments of crisis, decided the fate of the monarchy. Guards were always there, on duty, when history was being made, and they often made it themselves. According to the future Louis XI of France, who tried to bribe the Garde du Corps to kill his father the King, they ‘kept the kingdom of France in subjection’. Catherine II of Russia, who had the sensible habit of choosing her lovers from the guards, owed her throne to their intervention in 1762, just as her son Paul I - who detested the guards - was deposed and murdered by guards officers in 1801. In 1789 the desertion of the Gardes Françaises was instrumental in the success of the crowd’s attack on the Bastille. In 1802 the Garde Consulaire was described as having great effect in Paris, ‘where its mere presence maintains order and upholds the usurped authority of Bonaparte’. Pillars of Monarchy presents new facts and a new point of view, based on many years’ intensive research, and will give pleasure to those interested in political and social history; the cultural history of the capitals of Europe; uniforms and military history; and monarchy.

В книге обобщены представления о деятельности органов чувств, полученные с помощью классических методов, и результаты оригинальных исследований авторов, основанных на использовании в качестве раздражителя фокусированного ультразвука. Обсуждаются вопросы, связанные с применением фокусированного ультразвука для изучения тактильных, температурных, болевых н слуховых ощущений человека, с его действием на зрительную и электрорецепторную системы животных. Рассмотрены некоторые аспекты клинико-диагностического применения фокусированного ультразвука, перспективы изучения и протезирования сенсорных систем с помощью искусственных раздражителей.

Роман «Пригоди Олівера Твіста» займає почесне місце у творчій спадщині Ч. Діккенса. Змальовано гуманізм письменника, його співчуття до принижених і знедолених, передовсім дітей. Показано засудження жаги до наживи, холодного розрахунку та бездуховності суспільства.

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

ЮрІЙ Борець-Чумак уже відомий українським читацьким кругам Із своєї першої повісті "У вирі боротьби", яка появилася 1971 р. у видавництві Спілки Української Молоді. Спогади "Рейд без зброї" може підказувати читачеві зосередження автора на житті упістів на Заході. Але так воно не є на ділі. Будучи відданим бойовиком української визвольної справи, автор постійно повертає в Україну, а сторінки його опогадів заповнені даними про визначних людей підпілля, події, геройську боротьбу. Це надає його спогадам особливу вартість для виховних і дослідницьких потреб. Описані автором підпільники й епізоди подій по обидвох сторонах "залізної заслони" пригадують про незрівняне геройство Воїнів України і реалістично насвітлюють дійсність на теренах під московською займанщиною і в світі. Цікаво і кольористо зафіксував автор свої і своєї дружини враження і спостереження з "рейду без зброї" довкола світу, зустрічей та розмов з багатьома українськими діячами та друзями з ОУН і УПА.