Текст у форматі PDF 4.30 Мб

Анатолий Степанович Дятлов родился 3 марта 1931 г, в селе Атаманово Красноярского края. Отец – инвалид первой мировой войны работал бакенщиком на р. Енисее, мать – домохозяйка. После окончания 7-ми классов в 1945 г. поступил в Норильский горно-металлургический техникум, электротехническое отделение которого закончил с отличием в 1950г. Три года работал в г. Норильске на одном из предприятий Минсредмаша. В 1953-1959 гг. учился в Московском инженерно-физическом институте, который окончил также с отличием, получив квалификацию инженера-физика по специальности автоматика и электроника. По распределению был направлен на судостроительный завод им. Ленинского комсомола в г. Комсомольск-на-Амуре, где трудился в должностях старшего инженера, начальника физической лаборатории, сдаточного механика главной энергетической установки атомных подводных лодок. В 1973 г. по семейным обстоятельствам перевёлся на строившуюся Чернобыльскую АЭС, где прошёл путь от заместителя начальника реакторного цеха до заместителя главного инженера станции по эксплуатации. Награждён орденами Знак Почёта и Трудового Красного Знамени. Во время аварии 26 апреля 1986 г. получил дозу облучения как минимум 550 бэр. По приговору Верховного Суда СССР признан одним из виновников аварии и осуждён на 10 лет лишения свободы в колонии общего режима. Отбывал срок в посёлке Крюково Полтавской области. После многочисленных обращений различных организаций, друзей, лично А.Д. Сахарова, а после его смерти – Е.Г. Боннер, 1 октября 1990 г. А.С. Дятлов был досрочно освобождён по ст 220 (по болезни). Лучевая болезнь быстро прогрессировала и несмотря на помощь немецких врачей (с 1991 г. по два раза в год Дятлов лечился в ожоговом отделении университетской клиники Мюнхена) 13 декабря 1995 г А.С. Дятлова не стало.

Юрієм Шевельовим доведено, що важливу ролю у творенні нової мови відіграли не лише київські й полтавські говірки, але й інші діалекти. У розвідці про вплив Чернігівщини автор також відзначив, що традиція літературної мови, на якій ґрунтувалися граматика й словник О. Павловського, була чернігівська, а в Котляревського чи Шевченка північноукраїнських елементів теж трапляється чимало. Він підкреслив, що початків нової мови слід шукати в добі, яка передувала Котляревському, і що жодна літературна мова не виникає “на народній основі”, – а це відбігало й від традиції, що набула певного поширення в науці, й від тієї догми, що була обов’язковою на підрадянській Україні.

В основі даної публікації – витяги з Генерального слідства про маєтності Лубенського та Миргородського полків Війська Запорізького, що було здійснене в 1729 – 31 рр. Принцип вибірки з «Генерального слідства…» – це належність поселень до історичної Хорольщини й прилеглих до неї земель. У праці містяться наукові коментарі, що ґрунтуються на історичних документах і сучасних публікаціях, перелік яких додається, список персоналій, географічний покажчик. До книги додається складена автором карта досліджуваної те-риторії. Вона являє собою адміністративно-територіальний устрій Лубенського (без північних сотень) та Миргородського полків станом на початок 1731 р. з відображенням всіх населених пунктів то-гочасної Хорольщини й прилеглих до неї земель за даними Генерального слідства про маєтності. Для всіх, хто цікавиться історією Полтавщини, українського козацтва, соціально-економічних відносин в Україні часів Гетьманщини.

Монографія розкриває основні поняття та конструктивні ідеї сучасної філософії освіти, подає досвід осмислення і вирішення головних проблем сучасної освіти й освітньої політики в демократичному суспільстві, визначає оптимальний шлях розвитку системи освіти України в європейському контексті. Книга буде корисною для широкого кола читачів у галузі освіти, викладачам педагогічних університетів, учителям.

  Текст у форматі PDF 6.01 Мб

Сер. 2 : Ковры. - 1912. - 24 с.

Ч. 1. - 80 с.

Монографія Сергія Наумова присвячена дослідженню українського національного руху, зокрема його політичної фази в інтерпретації Мірослава Гроха чи модерному етапові в класифікації Івана Лисяка-Рудницького. Розглядається реґіон Лівобережної України в межах Полтавської, Чернігівської та Харківської губерній Російської імперії. Мотивація реґіонального підходу зумовлена особливістю цього краю у порівнянні з Півднем чи Правобережжям України, його осібною роллю в процесі українського націєтворення. Автор усвідомлює внутрішню неоднорідність обраного реґіону, викликану особливостями історичного розвитку та географічним положенням. Варто погодитися із дослідником щодо можливости екстраполювати сформульовані висновки на загальноукраїнський рух у межах імперії. Тим більше, що в постійному полі зору автора залишається Київ. На сьогодні ця тема дослідження досить актуальна. Її результати важливі з погляду вивчення досвіду діяльности політичних партій у доволі непростих умовах української дійсности. Нагальним є вивчення впливу політичного руху на процес політизації суспільства та зростання національної свідомости населення напередодні боротьби за національну державність в роки української революції. Мусимо констатувати недостатній рівень вивчення українського політичного руху як на конкретно-історичному рівні, так і на рівні загальнотеоретичному, викликаний головно подальшою ходою політичних подій на теренах колишньої Російської імперії.

Описано різні шитва: золотошвейні роботи, вишивка й мережка на рушниках і хустках, а також шитво на одязі в різні історичні періоди. Відзначено згубний вплив промислового капіталізму на самобутність цього виду ужиткового мистецтва і водночас поява стимулів до створення вишивальної промисловості. Наведено статистичний матеріал щодо народних промислів цього напряму в 20-ті роки ХХ ст. в Полтавській області. Книгу ілюстровано фотографіями.

В альбомі представлені зразки вишивок різних регіонів України: Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Черкас, Житомира, Одещини, Херсонщини, Полісся, Волині, Східного Поділля, Західного Поділля, Яворівщини, Сокальщини, Покуття, Буковини, Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Закарпаття. Показані церковні ризи, українські рушники, мережки, змережування і рубці.

Книжка знайомить читачів зі стравами української кухні, рецептура яких розроблена на підставі поєднання відновленої рецептури старих українських страв з найпоширенішою тепер у Київській, Закарпатській, Львівській, Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях.

Вип. 1 : Вирізування і настилування. - 1928. - 6 с.

Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі.

  Текст у форматі PDF 2.98 Мб

Т. 1. - 448 с.

Книга посвящена русско-английским отношениям во время Северной войны. Рассмотрены: подготовка и начало Северной войны, Полтавская победа, Аландский конгресс 1718-1719 гг., англо-шведский союз и разрыв дипломатических отношений Англии и России и др.