For each of "America's top cities", this source provides a map; brief entries on geography; history; population profiles; government; economy; education; health care; recreation including arts and culture, festivals, and sports; transportation, and communications.

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національно-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого видання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучасної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, предметний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвістичних термінів.

У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією, стала передумовою грецького мистецтва.

Книга відомих українських дослідників С.Б. Кримського та Ю.В. Павленка присвячена розробці нових підходів до розуміння історії, узагальненому висвітленню цивілізаційного розвитку людства та місця в ньому України. В ній стисло подається сучасне розуміння пізнання в системі культуротворчої діяльності, розкриваються принципи єдності, стадійності, поліваріантності та цивілізаційної дискретності цивілізаційного процесу у його органічному зв'язку з етноісторичним розвитком, висвітлюються культурні архетипи та цивілізаційна ідентичність українського народу, визначаються глобальні культур-цивілізаційні зрушення на межі тисячоліть.

Розкрито комплекс проблем, пов'язаних із законодавчим забезпеченням розбудови інформаційного суспільства в Україні. У систематизованому вигляді наведено базові нормативно-правові акти, які регулюють суспільні інформаційні відносини. Серед пріоритетів розбудови інформаційного суспільства розглянуто деякі основні ініціативи міжнародного співтовариства щодо подальшої підтримки впровадження в Україні інформаційно-комунікаційних технологій. Також проаналізовано основні проблеми забезпечення участі громадськості у формуванні інформаційного права. Для науково-педагогічних працівників, студентів і аспірантів, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, фахівців у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.

Как любое профессиональное сообщество, историки пользуются своим особым словарем, состоящим из привычных слов и принятых в данном сообществе терминов, понятий и клише. Этот словарь неразрывно связан с историей самой дисциплины, структурообразующими центрами которой с конца XIX в. являются учебные заведения и научно-исследовательские институты. В наши дни словарь историка то сливается, то конкурирует со словарями других дисциплин - таких как социология, антропология или политология. Поэтому цель настоящего издания - представить словарь не только историка, но и словари специалистов других общественных наук, с которыми приходится иметь дело историку. Сейчас уже не представляется возможным отделить историю от общественных наук. Во всяком случае, сами авторы решительно высказываются за междисциплинарные связи, и не просто из принципа, а потому, что считают работы междисциплинарной направленности наиболее плодотворными.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

Норми транспортного права регламентують суспільні відносини, що виникають між перевізниками та споживачами транспортних послуг, а також між органами управління транспортом і перевізниками. Ці відносини відрізняються складністю й багатогранністю, тому для якісної підготовки юристів у ВНЗ виникає необхідність вивчення курсу «Транспортне право». У підручнику викладено матеріал, який надасть студентам-правникам необхідних знань з правових основ діяльності транспортного комплексу держави в цілому і окремих видів транспорту та особливостей правового регулювання їх діяльності. Системно викладено законодавство, що регулює доставку вантажів та перевезення пасажирів. Вперше розглянуто правове регулювання перевезення пошти. Особливу роль відведено правовій регламентації міжнародних транспортних перевезень, відповідальності за порушення транспортного законодавства, діяльності трубопровідного транспорту.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

До збірника увійшли документальні матеріали, що відтворюють суспільно- політичне життя, суспільні настрої в Україні кінця 80-х років ХХ ст. Основу збірника складають документальні матеріали ГДА СБУ, які охоплюють період від 1986 р. до вересня 1991 р. Наявні в збірнику документи свідчать про розмах українського національно-демократичного руху кінця 1980-х, послідовну боротьбу з ним радянських органів безпеки. Містяться відомості про ініціативи створення в Україні широкого громадського об’єднання, схожого на прибалтійські народні фронти, активну діяльність осередків Народного Руху України за перебудову. Збірник розрахований на науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Книга посвящена актуальной философской проблеме: исследование эволюции и самоорганизации систем от Вселенной до человека, общества и когнитивных процессов вызывает все больший интерес в современной культуре. Авторы обсуждают мировоззренческие, эпистемологические и концептуальные проблемы, поставленные исследованиями универсального эволюционизма: понятие универсального эволюционизма, его связь с понятием самоорганизации, подходы к интерпретации универсального эволюционизма («синергетический» и «дарвинистский»), современное состояние концепции универсального эволюционизма, связь универсальной эволюции с глобальными проблемами в обществе, глобальные тенденции в науке. В книге представлены различные, зачастую противоположные точки зрения по этим вопросам. Изложен ряд новых идей по проблемам универсального эволюционизма (в частности, впервые подробно рассматриваются проблемы универсальной эволюции в Мультиверсе).

  Текст у форматі PDF 0.69 Мб

До збірника увійшли документальні матеріали, що відтворюють суспільно-політичне життя, суспільні настрої в Україні кінця 80-х років ХХ ст. Основу збірника складають документальні матеріали ГДА СБУ, які охоплюють період від 1986 р. до вересня 1991 р. Наявні в збірнику документи свідчать про розмах українського національно-демократичного руху кінця 1980-х, послідовну боротьбу з ним радянських органів безпеки. Містяться відомості про ініціативи створення в Україні широкого громадського об’єднання, схожого на прибалтійські народні фронти, активну діяльність осередків Народного Руху України за перебудову. Збірник розрахований на науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

  Текст у форматі PDF 2.17 Мб

  Текст у форматі PDF 0.49 Мб

Роман «Сто років самотності», повісті «Полковникові ніхто не пише», «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» — центральні твори славетного колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Ґабріеля Ґарсії Маркеса. В його творах дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

У повісті «Полковникові ніхто не пише»,дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

Монографія Сергія Наумова присвячена дослідженню українського національного руху, зокрема його політичної фази в інтерпретації Мірослава Гроха чи модерному етапові в класифікації Івана Лисяка-Рудницького. Розглядається реґіон Лівобережної України в межах Полтавської, Чернігівської та Харківської губерній Російської імперії. Мотивація реґіонального підходу зумовлена особливістю цього краю у порівнянні з Півднем чи Правобережжям України, його осібною роллю в процесі українського націєтворення. Автор усвідомлює внутрішню неоднорідність обраного реґіону, викликану особливостями історичного розвитку та географічним положенням. Варто погодитися із дослідником щодо можливости екстраполювати сформульовані висновки на загальноукраїнський рух у межах імперії. Тим більше, що в постійному полі зору автора залишається Київ. На сьогодні ця тема дослідження досить актуальна. Її результати важливі з погляду вивчення досвіду діяльности політичних партій у доволі непростих умовах української дійсности. Нагальним є вивчення впливу політичного руху на процес політизації суспільства та зростання національної свідомости населення напередодні боротьби за національну державність в роки української революції. Мусимо констатувати недостатній рівень вивчення українського політичного руху як на конкретно-історичному рівні, так і на рівні загальнотеоретичному, викликаний головно подальшою ходою політичних подій на теренах колишньої Російської імперії.

У монографії аналізуються джерела з соціальної історії запорозького козацтва кінця XVII - XVIII ст. Розглянуто стан наукового дослідження проблеми, історичні умови та специфіка формування джерельної бази, основні архівні зібрання України та інших країн Центрально-Східної Європи. Значну увагу приділено з'ясуванню інформаційного потенціалу виявлених джерел. Рекомендується науковцям, аспірантам, студентам всім, хто цікавиться історією запорозького козацтва.