Вып. 1. - 1924. - 286 с.

У книзі «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» вмішено універсали, накази гетьмана, листи, спогади генеральної старшини, російських високопосадовців, іноземців та інші матеріали, що допоможуть краще відчути епоху, в якій зароджувався вибух-протест проти царизму, Петра І. Уперше подасться цілісний масив допитів старшин, козаків, які брали участь у повстанні 1708-1709 рр. Загалом збірник документів ознайомить читача з 900 документами, які висвітлюють спосіб життя, економічні, політичні інтереси провідної верхівки Гетьманщини та гетьмана Івана Мазепи. Видання буде корисним як для істориків, гак і для економістів, правників, дипломатів, літературознавців, культурологів.

Книга є першим дослідженням історичних витоків і еволюції маловідомого складника українських збройних сил "козацької доби" - найманого (охотницького) війська. Використавши широкий спектр історичних джерел та літератури, автор розглядає становлення й розвиток українського найманства в широкому контексті європейської історії XVII—XVIII ст., його вплив на політичну та військову історію Лівобережної Гетьманщини. В центрі книги - основні організаційні засади охотниньких полків (структури, комплектування, забезпечення та озброєння), участь найманців у воєнних конфліктах гетьманату кінця XVII - початку XVIII ст., їхнє повсякденне життя. Видання розраховано иавчених-істориків, викладачів, студентів, а також усіх шаігувальників вітчизняної військової історії.

Ч. 1. - 356 с.

Пропоноване видання вперше комплексно подає генезу, формування, еволюцію та склад полково-сотенного адміністративно-територіального устрою української козацької держави 17-18 ст. Війська Запорозького. В праці відображено історію відомих полків та сотень Гетьманщини як адміністративних одиниць, склад населених пунктів та адміністрації. Додається також реєстр відомих за джерелами урядовців козацької України від 1648 до 1782 рр.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

Монографія Присвятна складному періоду розвитку Гетьманщини після Переяславської ради — останнім рокам гетьманства Богдана Хмельницького і гетьманства Івана Виговського (1655-1659 рр.) У праці використано широке коло джерел, проведено глибокий аналіз внутрішніх і зоншішіх причин початку Руїни, водночас заперечуються деякі традиційні концепції і схем. Для широкого кола читачів.

Іван Мазепа - одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають гарячі суперечки як фахових істориків, так і аматорів, а також людей, взагалі далеких від історичних перипетій. Політичний діяч, військовий, дипломат, меценат. Мало кому випала така цікава й непроста доля за життя та після смерті. То хто, зрештою, такий Іван Степанович Мазепа? Приятель царя Петра, один із перших кавалерів найвищого російського ордену Андрія Первозванного - і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів, що дотепер є окрасою багатьох українських міст, - і «Юда», відлучений від церкви, підданий анафемі, що нерідко виголошувалася з амвонів тих самих соборів; зазвичай неймовірно обережний майстер складних дипломатичних ігор - і людина, що зуміла поставити на карту все і, зрештою, програла найризикованішу й найголовнішу гру свого життя; блискучий світський кавалер у дусі розкішного, неповторного XVII століття, улюбленець жіноцтва і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант-аматор серед усіх українських гетьмані. Можливо, той, хто прочитає цю книгу, зможе створити свій власний варіант образу Мазепи - одного з найколоритніших, найцікавіших українців

Ч. 1. - 240 с.

Кн. III : Украинская революция (июль-декабрь 1918 года). - 1937. - 95 с.

Книжка присвячена малодослідженому феномену української історії та культури — тим містам, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату — так званої Гетьманщини з 1654 р. до 1782 р. Це автономне державне утворення, що постало в горнилі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, відіграло провідну роль у формуванні української національної ідентичності. Адміністративними центрами гетьманської України в ті часи були послідовно міста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основними «віхами національної історії», в них створені національні історико-культурні заповідники. Розповідь про ці міста дозволить спростувати чимало задавнених стереотипів.

Пропонований уніформологічний словник відображає оригінальну термінологію, пов’язану з костюмом українського війська доби Гетьманщини, що функціонувала в українських говорах на території Української козацької держави від середини XVII до кінця XVIII ст. і зафіксована у місцевих пам’ятках української літературної мови того часу. Лексичний матеріал Словника згрупований у межах чотирьох тематичних розділів: «Одяг»; «Зброя та військове спорядження»; «Кінський убір»; «Матеріали для виготовлення одягу і спорядження». У статтях Словника подано розгорнуту семантичну характеристику термінологічних одиниць шляхом описового пояснення, в багатьох випадках – з елементами енциклопедичності, та коротку етимологічну довідку. Розрахований на істориків, мовознавців, фахівців суміжних галузей науки і всіх, хто цікавиться історією українського військового костюма та історією української мови.

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву Коліївщина, стало найвищим злетом українського національно-визвольного руху в XVIII столітті. Колії (так називали повстанців) виступали не тільки проти феодального, національного та релігійного поневолення, їхньою головною метою було відновлення незалежної Української держави – Гетьманщини.