В цілому ряді оповідань: «Борислав», «Воа constrictor», «Яць Зелепуга», «Полуйка», «Вівчар» і др. Франко змальовує нам широкі і страшні картини життя робітників, картини, що нагадують часом Дантове пекло. Особливо цікаві його бориславські оповідання. Борислав — це село в Галичині, де добувають нафту (нефть) та земляний віск. Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи і смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників; ллють піт, стогнуть і гинуть. Весь Борислав — одна смердюча яма. Там важка праця, малий заробіток, бруд, п’янство, розпуста, погана їжа і погана горілка, всякі хвороби; там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там чад і вічне пекло. А з цього всього пливуть золоті річки і спадають в кишені тим, хто сам не робить, всяким хижакам-експлоататорам. Франко виводить перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими кровожадними інстинктами, сухих, упертих і безсердечних. Гава, Вовкун, Гершко Гольдмахер, Шміла, Шварц і т. д.— ціла стан хижих птахів, що, як образно каже Франко, «полощуть кров’ю рот». Ніщо не спиняє їх: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута:

Первая книга об организованной в 1924 г. в помещении бывшего одесского купца Александра Абазы Галерее старинной живописи (ныне Музей западного и восточного искусства). Коллекция галереи собиралась в 1920-1923 гг. музейным фондом Комитета охраны памятников искусства и старины, в нее отбирались ценные экспонаты. В книге представлен краткий очерк создания музея, дан обзор 9-ти залов и список картин(всего 308 наименований). Иллюстрации на отдельных листах. Книга отпечатана в Первой государственной типографии Одессы.

Открыта 20 декабря 1940 г. в Москве, в помещении Государственного музея нового западного искусства (ул. Кропоткина, 28), затем в марте 1941 г. экспонировалась в Киеве, в мае - июне 1941 г. в Харькове, в залах Государственной картинной галереи.

Видання вміщує малюнки й чорно-білі фотографії дерев'яних церков Західної України. У текстовій частині підкреслено самобутність дерев'яного будівництва, його народне коріння і вплив природних умов. Ілюстрації було взято переважно з львівських видань 20–30-х років ХХ ст. Альбом було видано за сприяння М. Колянківського (1912–1985), письменника, літературознавця, мецената, фундатора однієї з найбільших мистецьких галерей «Ми і світ», а також журналу з однойменною назвою (Торонто, Канада).

Известный теоретик шахмат мастер Я. И. Нейштадт написал руководство по стратегии и тактике. Предлагаемый им курс основан на творческом наследии Пауля Кереса, одного из выдающихся шахматистов нашего столетия. Это учебное руководство, охватывающее оценку положения и планирование, методы атаки и обороны, классификацию комбинаций и расчет вариантов, и в то же время — галерея произведений эстонского гроссмейстера, сгруппированных по темам. Учебному материалу предпослан очерк о спортивном пути Кереса, стиле его игры и месте, которое он занял в истории шахмат. Книга рассчитана на шахматистов-разрядников.

Приведены примеры обрушения крупнопанельных и каркасных жилых, общественных и производственных зданий, монолитных железобетонных силосных сооружений, металлических конструкций: покрытий производственных и общественных зданий, транспортных галерей, пролетных строений мостов, магистральных нефте- и газопроводов и др. Описаны обрушения каменных конструкций. На основе анализа причин аварий приведены рекомендации по их предупреждению. Для инженерно-технических работников строительных и проектных организаций.

Біографічні нариси відомого дослідника вітчизняної історії Миколи Костомарова про видатних діячів укранської історії та культури

Vol. 1. - 64 p.

Т. 1 : Общая часть. - 1998. - 576 с.

«История Англии для юных», написанная Чарльзом Диккенсом для собственных детей в 1853 году, - это необыкновенно занимательное, искрящееся диккенсовским юмором повествование о великом прошлом одной из самых богатых яркими историческими событиями стран Европы. Перед читателем пройдет целая галерея выдающихся личностей: легендарный король Альфред Великий и Вильгельм Завоеватель, Елизавета Тюдор и Мария Стюарт, лорд-протектор Кромвель и Веселый Монарх Карл, причем в рассказах Диккенса, изобилующих малоизвестными фактами и поразительными подробностями, они предстанут не холодными памятниками, а живыми людьми. Книга адресована как школьникам, только открывающим для себя мир истории, так и их родителям, зачастую закрывшим его для себя вместе со скучным учебником.

Сборник содержит размышления крупнейших ученых — философов, культурологов, искусствоведов. На страницах сборника делятся своими мыслями о наивности известные художники и писатели. Издание иллюстрировано цветной печатью. Читатель найдет здесь репродукции подлинных шедевров современного наивного искусства, представленного наиболее известными музеями и галереями, специализирующимися в данной области. Для всех, кому небезразлично состояние современной культуры. Книга будет полезна ученым и преподавателям, представителям культуры и искусства: философам, историкам, культурологам, искусствоведам.

В настоящем словаре в алфавитном порядке представлена галерея политических мыслителей России за десятивековую ее историю (до 1917 г.). Отечественная политическая мысль раскрывается через судьбы и творческие биографии более полутора сотен персоналий, которые представляют самый широкий спектр исторических эпох, социально-классовых интересов, социокультурных и конфессиональных традиций. Для широкого круга читателей, интересующихся историй политической мысли в России.

Книга"100 великих дипломатов" из серии 100 великих рассказывает о самых известных и удачливых дипломатах всех времен и народов. Перед читателем пройдет яркая портретная галерея профессионалов - от Перикла до президента Рузвельта, от Сигизмунда Герберштейна до Александры Коллонтай, от князя Горчакова до графа Чиано (зятя Муссолини). Кроме того, полагает автор, государственные деятели, политики, правители часто обнаруживают куда больший дипломатический талант, нежели карьерные дипломаты, например Иван III, Генрих IV, Людовик XI, Наполеон, Петр I, Фридрих II, Рузвельт, Сталин, Черчиль... Они держали в своих руках все нити международных отношений, войны и мира, умело сочетали в своей политике дипломатические и военные методы.

Историко-биографическая книга Л. М. Ляшенко является одним из первых в мировой литературе исследованием, где сделана попытка всестороннего описания жизни человека, занимающего исключительное место в ряду российских самодержцев. Личность Александра II,заслоненная грандиозностью его реформ, прежде всего отменой крепостного права, предстает во всей полноте человеческих черт, бытовых поступков и государственных деяний. Наряду с противоречивой натурой Царя-Освободителя, монаршье одиночество которого было разорвано бомбами народовольцев, в книге выведены образы его возлюбленных и жен, дается галерея живых портретов людей императорского окружения, осмысляется сама природа верховной власти. Драма жизни, слава и бесславие Александра II показаны на широком историческом фоне, раскрыты на разнообразных мемуарных и архивных материалах.

В книгу включены жизнеописания самых выдающихся актеров мирового театра и кино с древних времен до сегодняшнего дня. Среди героев книги такие мастера сцены и кинематографа, как Федор Волков, Михаил Щепкин, Сара Бернар, Чарли Чаплин, Вера Холодная, Жан Габен, Андрей Миронов, Михаил Ульянов, Софи Лорен, Роберт де Ниро, Жерар Депардье - целая галерея ярких дарований.

Очень редкий альбом, точнее – каталог выставки частной коллекции икон арт-галереи «Дежа Вю». Тираж 1000 экземпляров.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.