“Грамматика малороссийского наречия, или грамматическое описание существеннейших отличий, отдаливших малорусское наречие от чистого российского языка», автором якої був Олексій Павлович Павловський, протягом тривалого часу була єдиним посібником у цій галузі і відіграла значну роль як у розвитку української літературної мови, так і у розвитку україністики. Про граматику О. Павловського існує значна література, проте й досі лишається незіпсованим ряд питань, що стосуються цієї важливої праці з українського мовознавства та особи її автора, зокрема: хто був О. Павловський, де він учився, який мав фах, де працював, коли і на підставі яких матеріалів була написана його граматика, чому ця праця була видана аж через 13 років після того, як у 1805 р. автор подав ЇЇ на розгляд Академії Російської, чому її не видала Академія (як відомому 1818 р. книга була-надрукована у приватній друкарні) і т. ін.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

У книзі грунтовно досліджується стан та розвиток освіти в Україні від 15 до початку 19 ст. Зокрема вивчаються такі питання, як виникнення братських шкіл, братська школа в Києві, Києво-Могилянський колегіум та академія, відкриття Київської духовної семінарії 1819 р.

Книга репресованої української вченої присвячена висвітленню головних аспектів літературної української мови. Використаний при написаннi «Уваг» багатий етнографiчний матерiал дозволив авторцi виявити деякi характернi особливостi української народної мови, якi можуть сприяти її використанню як базової для створення справжньої лiтературної української мови. Написана в 1920 р. книга довгий час була настільною для мовознавців та редакторів, а потім була заборонена в УРСР.

На засіданнях 22-24 березня 1919 р. визнано було, що треба дати не вузьку спеціяльну збірку термінів, а такий російсько-український правничий словник, до якого увійшли-б відповідні властивостям українського права й мови-по змозі всі найпотрібніші для біжучої щоденної праці правника-практика слова, терміни та вирази; а тому такий словник повинен містити в собі не самі-но суто-правничі терміни з паростів права кримінального, цивільного, фінансового й слова так званого вищого розуміння, та по змозі всі ті слова та вирази, які потрібні правникові в його щоденній праці при складанні різного роду правничих актів, при виголошенні промов на суді, при судовому та адміністраційному діловодстві, листуванні й т. и., нехай би читач правничого словника таким чином мав змогу завдовольнити цю свою потребу, не звертаючися ще й до инших, „нетермінологічних“ російсько-українських словників.

Цей словник призначений бути "довідковою книгою" для широких кіл нашого громадянства. У словнику подано тільки ухвалені секціями природничого відділу терміни, а синоніми не наведено. Терміни словника пронумеровані для покажчиків українського та латино-німецького.

Робота відомого подільського історика-краєзнавця Юхима Сіцінського. У даній книзі автор описує своєрідний характер монументального будівництва Поділля. Особлива увага звертається на церковну архітектуру регіону (церкви, костьоли, синагоги тощо) та елементи оборонних споруд, що використовувалися у ній. Також розглядається специфіка топографічного розміщення подільських замків, досліджується пов’язаність планової структури будови із часом її заснування.

У цьому виданні йде мова про утворення у 1923 році першого театрального музею в Україні, який започаткувало «Мистецьке об’єднання Березіль». 30 січня у приміщенні Леся Курбаса відбулися збори, на яких широко обговорювалась потреба в заснуванні власного видавництва та театрального музею. Були обрані дві комісії, які втілили в життя ці плани. «Звіт» розповідає про діяльність нового закладу культури у період 1926-1929 рр

Ч. 1. - 1934. - С. 1-162

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

Т. 1. Вип. 1 : Ссавці. Загальна характеристика ссавців. Комахоїдні, кажани. - 1956. - 448 с.

Каталог включає річки, розташовані на території УРСР. Назви річок даються українською і російською мовами, наведено основні гідрографічні характеристики та характеристики типів річок. В передмові висловлюються міркування про напрями використання річок залежно від природних умов

Т. 1 : A-N. - 1958. - 712 с.

Видаючи другим накладом Шевченкового “Кобзаря” за редакцією Сімовича, відзначаємо не тільки Шевченкові ювілеї 1860—1861 рр., але теж відгребуємо з забуття цінну працю самого редактора — неперевершеного популяризатора творів нашого Генія, що залишив свій слід теж і в шевченкознавстві цією та й іншими працями.

Словник містить найбільш поширені на території України власні імена людей. Він повинен сприяти встановленню й закріпленню певних норм у написанні власних імен людей в офіційному та розмовно-побутовому вжитку.

Наш текст подано за цим виданням. В нашому е-перевиданні пороблено наступні зміни: 1. Підрядкові примітки авторки та редакції [вставлено прямо в текст в квадратних дужках]. 2. Виділено цитати. 3. Переважну частину тексту книги складають листи Лесі Українки. Частину цих листів авторка наводить повністю, частину – у фрагментах, ще деякі листи просто згадує, не цитуючи. Деякі листи Лесі Українки, надруковані в радянських виданнях, були включені в текст книги як додатки під час підготовки її до друку. Оскільки ми подаємо повні тексти усіх листів Лесі Українки у вигляді окремого розділу сайту, ці тексти виключено з книги О.Косач-Кривинюк і замість них проставлено гіперпосилання на відповідні документи з розділу «Листи Лесі Українки». 4. Фотографії, опубліковані в книзі, перенесено в розділ «Галерея».