Т. 1. - 1965. - 397 с.

«Злим гніздом» називав Запоріжжя Петро І, і зовсім зрозуміла радість російського царя та його вельмож, коли на весні 1709 року їм пощастило зруйнувати Січ. Це ж бо був «останній корінь Мазепин" (слова Петра І) - того гетьмана Івана Мазепи, якого запорожці вважали «не батьком, а вітчимом України», а все ж у критичний момент боротьби проти Москви стали на його боці. І не лише витримали до кінця, але й пішли за ним на вигнання, покинувши рідну «Січ-мати», щоб лише не скоритися жорсткому і мстивому переможцеві. Та найголовніше, Москва дуже добре знала, що «мало не всяУкраїна тим «запорозьким духом дихає» (слова Мазепи). Книга вміщує в себе незвично цікаві, а сьогодні, може й унікальні матеріали про останній етап у боротьбі Запоріжжя за його вольності, зібрані й опрацьовані авторкою на основі важливих джерельних матеріалів, що збереглися ще в архівах Києва, Одеси, Дніпропетровська… Більше частина матеріалів друкувалась у роках 1926-1940. Є підстави побоюватися, що ці архівні матеріали загинули у час лихоліття другої світової війни, а може й по ній…

Книга авторитетної вченої-історика Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко висвітлює актуальні сторінки давньої української та російської історії. Незважаючи на те, що з часу опублікування праці пройшло майже 50 років, маніпуляції з історичними фактами тривають і досі. За стилем і стислістю викладення думок книга є цікавою не тільки для істориків і філософів історії, а й для широкого кола осіб, які шукають історичної правди.