О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

Автор книги полемізує з іншими політиками і дослідниками, доводячи, що Павло Скоропадський був патріотом України.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Південна Волинь з її Крем'янеччиною та Дубенщиною, що стала темою цього «Записника» - це лише один із численних прикладів, як виростала доба. Обмеження опису подій лише одним закутком нашої землі дає рельєфнішу картину того, що саме мається на увазі. Вслід за цим обмеженням території приходить також і обмеження опису періоду боротьби, який в основному стосується початків повстанського руху в 1942-1943 роках, бо в той час судила мені доля бути живим свідком фактів і подій.

У формі невеличких оповідань, діалогів, нарисів юний читач знайде в книжці популярне пояснення мовних явищ і фактів, які вважаються нормативними, незважаючи на те, що вони являються порушенням певної закономірності.

В монографии дано подробное и последовательное описание математических моделей динамики плазмы и алгоритмов их численной реализации. На основе этих моделей исследованы процессы пересоединения магнитных силовых линий, представляющие большой интерес для интерпретации явлений в лабораторной и космической плазме. Книга предназначается для научных сотрудников, аспирантов и студентов, специализирующихся в области численных методов решения задач физики плазмы.

Первое издание книги раскрывало судьбу раннего романа Н. С. Лескова, вызвавшего бурю в современной ему критике, и его прославленных произведений: "Левша" и "Леди Макбет Мценского уезда", "Запечатленный ангел" и "Тупейный художник". Первое издание было хорошо принято и читателями, и критикой. Второе издание дополнено двумя новыми главами о судьбе "Соборян" и "Железной воли". Прежние главы обогащены новыми разысканиями, сведениями о последних событиях в жизни лесковских текстов. Автор раскрывает сложную судьбу самобытных произведений Лескова. Глубина и неожиданность прочтения текстов, их интерпретации в живописи, театре, кино, острый, динамичный стиль привлекут к этой книге и специалистов, и широкие круги читателей.

Перше видання «Алхімії слова» вийшло 1951 року, але автор ішов до неї майже 20 років. Ідея розповісти про працю письменника виникла у нього ще 1930 року після виступу з доповіддю у Вільнюсі. Відтоді він паралельно з іншою роботою збирає матеріал на цю тему, поступово записи заповнюють два великих зошити, дещо публікує в літературній періодиці. Про що ця книга? Про книжки, про ремесло письменника, про важливість та співвідношення генія, таланту, праці та наполегливості в його роботі, про славу, безсмертя та невдачі, про обставини та умови створення літературних творів, про слово. Велика кількість фактів і прикладів з життя та творів письменників та поетів аніскільки не втомлює - книга читається легко, одягнена автором в улюблену форму белетризованих есе. Письменник Сергій Залигін в передмові до першого російського видання відзначив, наскільки точно автор вибрав назву для своєї роботи: метою алхіміків було одержання золота, благородного металу з простих складових, так і письменник, використовуючи для роботи те, що відомо всім – слова, незбагненним чином поєднуючи їх за допомогою натхнення, отримує на виході щось чарівне. Справді, як у письменників однієї мови, культури, покоління, виходять різні твори? Чому один веде графоманські блоги, а інший блискучу колонку? Яким чином з одних і тих же слів складаються «Фауст» і «Майн кампф»? Це навіть не загадка, це – таємниця. Загадки мають відповіді, таємниці - ніколи. Але спробувати проникнути в цю таємницю, спробувати щось зрозуміти, прояснити допомагає «Алхімія слова» Яна Парандовського.

Лікування захворювань органів черевної порожнини часто буває важким. Це пояснюється тим, як вказував В.Х.Василенко (1970), що гастроентерологія ще до кінця не вивчена. А звідси й наслідки: у багатьох хворих, які хоча і лікуються, настає ускладнення хвороби, її хронізація. Однак є чимало фактів, коли деякі хворі, вчасно звернувшись до умільців використання народних методів лікування черевної порожнини, відчувають себе краще. При цыому вони відмічають: спеціалісти нетрадиційних методів лікування руками проводять вправлення внутрішніх органів, ніби "підтягують шлунок". Надзвичайно мало наукових літературних даних з мануальної терапії в запасниках Державної медичної бібліотеки України (маніпулятивна терапія, рефдексотерапія, масаж). В основному існують літературні дані з мануальної терапії при остеохондрозі (М.А. Касьян, 1985, 1986; СА.Войтанік, Б.В.Гавата, 1989; В.Я.Фіщенко і співавтори, 1989 та ін.). Лише АД.Робкідзе, Л.А.Голубева, І.І.Чабашвілі С1982), M.Odeh, H.Bassan, A.Oliven (1990) рекомендують деякі види масажу при захворюваннях органів живота (жовчного міхура, шлунку, товстої кишки). Враховуючи все це, а також відсутність належного наукового обгрунтування і рекомендацій щодо застосування мануальної терапії живота, перш за все, її ефективність при деяких хворобах органів Деревної порожнини, вирішили викласти свій досвід у цій монографії.

Вперше до рук українського читача потрапляє переклад книги видатного філософа ХХ століття Анрі Бергсона (1859-1941), лауреата Нобелівської премії з літератури (1927). "Сміх" є накращим проводирем до філософського світу Бергсона. Що викликає сміх? Підміна живого - механічним, людини - лялькою, суспільства - маріонетками, влади - політичними гримасами. Теорія сміху Бергсона поглиблює його вчення про час, тривалість та пам'ять. Для всіх, кого цікавить філософія, естетика, соціальна психологія. Для тих, кого приваблює оригінальна інтерпретація комічного в житті, а також у творах Сервантеса, Рабле, Мольєра, Расіна, Доде, Бомарше, Джерома К. Джерома та Гоголя.

Книга "Гірка правда" оповідає про маловідомі події часів другої світової війни в Західній Україні: масових вбивствах членами Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії мирного польського населення, а також українців, які допомогли їм. В. Поліщуком зібрано величезну кількість документально підтверджених фактів про злодіяння борців за "українську ідею".

До книжки ввійшли дві головні праці видатного австрійського філософа Людвіга Вітгенштайна (1889—1951). Перша з них, «Tractatus Logico-Philosophicus», дає нове поняття філософії як відмови від будь-якої форми системної побудови і визначає її мету як логічне пояснення думок. Вихідний пункт цих ідей — міркування, що сучасний світ є вже не світом речей, а світом фактів у логічному просторі. У другій праці «Філософські дослідження» стисло викладено думки про філософію мови, багатство і оригінальність яких справили великий вплив на сучасне західноєвропейське мислення і визначили нові напрямки в модерній лінгвістиці. Ще більше значення має ця праця як модель філософського методу.

Structure and Interpretation of Computer Programs has had a dramatic impact on computer science curricula over the past decade. This long-awaited revision contains changes throughout the text. There are new implementations of most of the major programming systems in the book, including the interpreters and compilers, and the authors have incorporated many small changes that reflect their experience teaching the course at MIT since the first edition was published. A new theme has been introduced that emphasizes the central role played by different approaches to dealing with time in computational models: objects with state, concurrent programming, functional programming and lazy evaluation, and nondeterministic programming. There are new example sections on higher-order procedures in graphics and on applications of stream processing in numerical programming, and many new exercises. In addition, all the programs have been reworked to run in any Scheme implementation that adheres to the IEEE standard.

У монографії розглядається семантико-синтаксична валентність як найпоказовіший різновид синтаксичної сполучуваності, з’ясовуються семантичні типи дієслівних предикатів і зумовлені їх валентністю класи іменникових синтаксем, простежується інтерпретація синтаксичних трансформацій речень із дієслівними предикатами, проводиться детальний розгляд особливостей лівобічної і правобічної дієслівної валентності, висвітлюються закономірності реалізації валентного потенціалу лексико-граматичних груп дієслів. Для мовознавців, викладачів, аспірантів і студентів філологічних факультетів, учителів.

У посібнику коротко висвітлено елементарні основи електрокардіографії, які необхідні практикуючому лікарю для самостійного аналізу ЕКГ. У конспективному тезисному варіанті показано основні ЕКГ-синдроми, які найчастіше зустрічаються в клінічній практиці. У II частині, призначеній для самостійної оцінки засвоєння матеріалу, пропонуються фрагменти оригінальних ЕКГ, інтерпретація яких подана через призму загальноклінічного обстеження. Посібник призначений для студентів, інтернів, лікарів загальної практики - сімейних лікарів, які бажають самостійно освоїти методику та аналіз електрокардіограми.

Науково-популярна робота присвячена дослідженню маловідомих фактів з історії хвороби Т.Г. Шевченка (1814-1861). З погляду сучасної медицини та з урахуванням міжнародної класифікації хвороб автор провів експертну оцінку захворювання та причини смерті Поета, проаналізував перебіг усіх інших його хвороб з точки зору їх впливу на ревматизм та розвиток вад серця, а також вивчив шкідливі чинники, які згубно діяли на здоров'я поета. Книга цікава не тільки для медиків і філологів, а й усіх шанувальників творчості Кобзаря.

Українській громадськості вперше пропонується системна і цілісна праця в галузі теорії знакових систем. Їі підготував провідний фахівець названого напряму сучасний американський філософ професор Джон Ділі. Читач може скласти належне уявлення про доробок професора Ділі, ознайомившись з доданою в кінці книги бібліографією з теорії та історії семіотики взагалі. Значне місце серед названих тематичних джерел належить працям самого Джон Ділі, деякі з них написані у співавторстві з відомими Томасом Сібоком та Умберто Еко.

У посібнику здійснено оригінальний виклад основних фактів інтегрального числення функцій кількох змінних та абстрактної теорії інтеграла й міри. Кожен пункт закінчується контрольними запитаннями і завданнями, які можна використатовувати на практичних заняттях, колоквіумах, при написанні курсових та дипломних робіт. Наприкінці кожного розділу наведено коротку історичну довідку, яка сприятиме розширенню кругозору майбутніх вчителів математики. Для стеднтів і викладачів математичних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Пропонований посібник написаний на основі курсу лекцій, неодноразово прочитаного для студентів першого курсу фізико-математичного факультету. Його завдання — дати уявлення про фундаментальні ідеї аналізу, навчити свідомо користуватись відповідною мовою і розвинути вміння застосовувати певні технічні прийоми. При викладі матеріалу використовуються інтуїтивні міркування і чисельний експеримент, які звичайно не замінюють строгих доведень основних фактів вступу до аналізу, а лише слугують засобом для підготовки і мотивації останніх.