Текст у форматі PDF 11.65 Мб

  Текст у форматі PDF 7.36 Мб

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. У цій книзі надається правдивий і об'єктивний життєпис найвищих військово-політичних керівників українського народу.

Пропоноване видання містить вже опубліковані статті, в яких розглядаються сучасні ідеологічні платформи політичного розвитку України, а серед них вирізняється консервативна ідеологія, яка найбільше відповідає об'єктивно діючим тенденціям і закономірностям сучасного суспільного розвитку. Подано основні принципи новоствореної Української Консервативної Партії. Для широкого загалу.

Основу даної книги становлять тексти лекцій, читаних впродовж 1995-2001 рр. для студентів Київського національного університету культури і мистецтв автором – доктором філосфських наук, завідувачем відділу кінознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України, професором Безклубенком С.Д. У відповідності з принципами наукової об'єктивності, в ній, на фоні соціально-політичних подій епохи, висвітлюються найважливіші факти та явища столітньої історії українського кіномистецтва. Книга може слугувати посібником для студентів вузів культури й мистецтва, які професійно вивчають кіномистецтво, викладачів, аспірантів та всіх тих, хто цікавиться непростою історією вітчизняної художньої культури.

Робота в науково-популярній формі описує про передумови, історію заснування, структурі, бойових діях, озброєнні, одязі, символіки і нагороди Української Повстанської Армії - найвідомішої нерегулярної революційної формації XX століття, заснованої в роки Другої світової війни, що вела боротьбу за здобуття Незалежного Української Держави протягом 1940-1950 років. Публікація виділяється історичною достовірністю, об'єктивністю підходу до описаних подій, новизною й комплектністю залучених документів, має кольорові ілюстрації, рідкісні документи і фотографії, багато з яких викладаються вперше. Також вперше в публікації розглянуто питання уніформи та військової символіки УПА, що дає довідкові джерела фахівцям-історикам, мистецтвознавцям, сценографам, художникам-реставраторам, філуменістам і членам військово-історичних клубів.

Ч. 1. - 1 - 471 с.

У посібнику розглядаються найважливіші питання теорії та практики журналістики, пов'язані із сучасним функціонуванням вітчизняного інформаційного простору. Значну увагу приділено основним принципам етичної діяльності журналістів України, проблемам свободи слова, правовій регламентації функціонування вітчизняних мас-медіа. У додатках наводяться документи (кодекси, рекомендації Ради Європи, редакційні принципи, витяти із законів про свободу преси та ін.), які регламентують діяльність журналістів різних країн. Мета видання — сприяти формуванню та вихованню журналістів нової генерації, які повинні працювати на засадах об'єктивності, правдивості, гуманізму, незаангажованості, сповідувати у своїй роботі загальнолюдські цінності, бути соціально відповідальними в демократичному суспільстві. Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями "Журналістика" і "Видавнича справа та редагування", журналістів — практиків, усіх, хто цікавиться питаннями свободи слова, сучасними проблемами журналістської діяльності, взаємовідносинами ЗМІ та влади.

У цій праці, яка методологічно спирається на спадщину Гусерля і виходить із Веберової синтези систематичної та історичної соціології, презентуються результати інтенсивної методологічної рефлекси в царині соціальних наук, яка здійснювалася Альфредом Шюцем впродовж трьох десятиліть. Хоча його смерть (у 1959 році) завадила завершенню цієї роботи, але внутрішня єдність і прозорість концепції, що пронизує працю, залишену у вигляді фрагментів, надали можливість Томасу Лукману підготувати працю до друку відповідно інтенціям самого Альфреда Шюца. Працю всього життя Альфреда Шюца відзначає центральне прагнення, а саме прагнення обґрунтувати можливість того, що суб'єктивний смисл людського діяння може бути визначеним об'єктивно, тобто науково.

Напрочуд об'єктивна наукова праця про українсько-російське прикордоння на Донбасі з 1870-х до 1990-х років. У цій книжці від радянських та російських міфологем щодо Донбасу не залишається каменя на камені.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

  Текст у форматі PDF 11.65 Мб

Термін "психологія" був уперше запропонований на початку ХІХ століття йранцузким філософом Н. Массіасом. Спочатку він використовувався для позначення широкого кола досліджень психіки, що спиралися на точні об'єктивні фізіологічні методи (визначення сенсорних порогів, часу реакції і т. ін.). Психофізіологія нині істотно відрізняється за предметом свого дослідження від такої досить близької і схожої за назвою наукової дисципліни як фізіологічна психологія, що вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності всіх рівнянь її організації. Хоча досить довгий період розвиток психофізіології йшов саме шляхом фізіологічної психології.

Історична наука покликана не тільки розповідати про минулі часи, не тільки реєструвати факти, а й узагальнювати історичний досвід і дим самим вносити свій вклад у розуміння подій, показувати як сучасне виростало з минулого. На основі марксистсько-ленінського вчення історична наука розкриває об'єктивні закономірності розвитку людського суспільства, допомагає вірно зрозуміти життя наїроду, класів, роль партій.

Ч. 1. - 187 с.

Вимірювання є одним із найважливіших шляхів пізнання природи людиною. Воно дає кількісну характеристику навколишньому світу, розкриває діючі в природі закономірності. Математика, фізика, електроніка стали іменуватися точними науками тому, що завдяки вимірюванням одержали можливість встановлювати точні кількісні співвідношення, що виражають об'єктивні закони природи. Родоначальник вітчизняної метрології - великий російський вчений Д.І. Менделєєв - визначив значення вимірювання для наукового та технічного прогресу так: "Наука починається з тих пір, як починають вимірювати... Точна наука не мислима без міри... У природі міра та вага суть головні знаряддя пізнання та немає настільки малого, від якого не залежало б усе найбільше".

Виникнення фітнесу, як напрямку реабілітації, оздоровлення зумовлене об'єктивними умовами значного погіршення стану здоров'я населення розвинутих країн внаслідок гіподинамії, як невід'ємної риси технічного прогресу.

Прагнучи будувати Українську державу, маємо знати її героїв (а також і антигероїв). Відтворення об'єктивної історії громадського та культурного життя неможливе без знаня псевдонімів , під якими пропонуємо читачеві, опрацюваті чималу кількість джерел, маючи на меті зібрати та систематузувати маловідомі факти, що стосуються багатьох ґк видатних, так і малознаних письменників, науковців, журналістів, митців, релігійних та політичний діячів. Праця може бути корисним довідковим посібником при аиаченні україзнавчих дисциплін. Тому в час, коли видання українських наукових книжок та фінансування вищої школи надто обмежене, вважаємо за потрібне передати до друку "Нові матеріали до мловника українських псевдонімів". За ініціативою кафедри основ та фундаментів видання підтримало вченою радою будівельного факультету Київського Національного університету бідівництва і архітектури.

20-і роки - один з найцікавіших і найповчальніших періодів в історії України XX ст. Саме там "зав'язано" чимало питань, на які нині шукають відповіді десятки дослідників у нашій країні та за кордоном. Чи було утвердження тоталітарної системи в УСРР наслідком об'єктивних закономірностей історичного розвитку? Чи існувала альтернатива тоталітаризмові? Багато чого прояснити тут можна, простеживши, наприклад, розвиток у 20-і роки небільшовицького руху, зокрема молодіжного. Адже в той час в УСРР існувало й активно діяло досить багато альтернативних комсомолові молодіжних об'єднань, під впливом яких перебувала значна частина молоді. В праці, що пропонується увазі читачів, автор чи не вперше в українській історіографії робить спробу об'єктивно та всебічно розглянути стан і зміст роботи організацій і груп молоді, що діяли в УСРР у 1920-1927 рр. поза межами комсомолу.