Книга присвячена буремним подіям 1917-1921 рр., коли Україна вперше в 20 ст. намагалась вибороти незалежність. Всім, хто цікавиться історією України.

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. У цій книзі надається правдивий і об'єктивний життєпис найвищих військово-політичних керівників українського народу.

У монографії на основі широкого кола архівних джерел, періодичних видань та фахової літератури розкрито особливості розвитку сільського господарства України та його інтеграції в світовий продовольчий ринок у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Зокрема, проаналізовано структуру землеробства і тваринництва у пореформену добу, визначено обсяги продовольчих ресурсів України і світу в тісному взаємозв’язку з потребами країн Західної Європи і Близького Сходу, висвітлено здобутки українських господарств в експорті збіжжя та іншої аграрної продукції, а також з’ясовано причини, що гальмували розвиток вивізної торгівлі й призводили до фінансових втрат вітчизняних виробників. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться соціально-економічною історією України.

У книзі, присвяченій 200-річчю подіям війни 1812 р., у науково-популярній формі висвітлені економічні й суспільно-політичні передумови загострення російсько-французького протистояння і те, яким саме чином воно стосувалося безпосередньо України. Знайшли своє яскраве відображення ставлення й наміри Наполеона щодо українського населення, а також погляди й сподівання серед нього прибічників французького імператора. Охарактеризовано представництво українців у загальній боротьбі за визволення Європи. Чимало уваги приділено й подальшій долі учасників збройного конфлікту, їх участі в суспільно-політичному житті Росії та України 1820−1860-х років. Видання розраховане на науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією.

Зречення царя означало для українського народу ліквідацію правових обов'язків між Україною та Росією, тобто звільнення його від присяги підданства і відновлення прав і свобод перед тим узурпованих царем. Тому й український, і російський народи стали абсолютно вільними, суверенними, самостійними і незалежними один від одного. Тому, з позиції самостійників, II Універсал позбавив український народ свободи і незалежного права й поставив його під загрозу бути репресованим за сепаратизм. Хоча з'їзд цей і не мав великого реального значення в дальшому розвиткові загальноросійської й української революцій, проте він яскраво продемонстрував спроби соціалістів приспати пробуджену національну свідомість українського народу й зв'язати її з московською "революційною демократією". На з'їзд, який проходив у приміщенні Педагогічного музею, прибули представники татар, грузинів, латишів, литовців, поляків, євреїв, білорусів, естонців, молдаван, донських козаків і союзу козацьких військ та бурятів — всього 93 особи1. Представників від великоросів на ньому не було.