У цій публікації всебічно обґрунтовується необхідність українізації соціального простору України, що є запорукою успішної розбудови її Державності. Доводиться, що україномовність у поєднанні з російськомовністю чи без неї зміцнює Українську Державу, а російськомовніть без україномовності підриває її конструкції. Через підміну української мови російською протягом декількох століть здійснювалась й продовжується нині потужна експансія гуманітарної сфери України, а також асиміляція українського етносу Росією. Для збереження Української Державності від поглинання та заради розбудови рівноправних відносин між Росією й Україною в цьому сенсі має бути досягнутий паритет, який би дозволяв захищати українську мову від дискримінації як на території Росії, так і в російськомовних анклавах України. Адресується у першу чергу народним депутатам та іншим політикам України, які за своїм соціальним статусом і суспільною роллю мають визначально сприяти утвердженню, поширенню й розвитку української мови на її території, а також іншим суб’єктам творення соціальної дійсності в нашій країні, від громадянської позиції яких залежить майбутнє нашої Держави. У світоглядно- просвітницькому сенсі це видання може бути корисним як тим, хто не байдужий до української мови, так і тим, хто займає нейтральну, чи супротивну позицію щодо її використання, розвитку й поширення.

У монографії викладено світоглядно-методологічні засади формування й використання поняттєво-термінологічного апарату як своєрідної мови в науковій, освітній та суспільно-практичній діяльності крізь призму тріади: мова – свідомість – соціальна дійсність. Обґрунтовано, що українська мова є засобом творення української соціальної дійсності та консолідації української політичної нації й успішної розбудови України як незалежної Держави. Зроблено інтерпретацію дефініцій концептуальних понять, адекватне розуміння яких може сприяти усуненню певних деформацій в індивідуальній та суспільній свідомості. Це наукове видання адресується магістрантам, аспірантам, докторантам, але може бути корисним і для широкого загалу науковців, викладачів та всіх інших, хто переймається проблемами формування теоретичного рівня свідомості, визначає й шукає власні позиції та шляхи у світоглядно-методологічному плюралізмі. Рекомендується українським політикам та іншим суб’єктам творення соціальної дійсності України.

Монографія присвячена питанням функціонування системи протидії митним правопорушенням, конкретизує напрями удосконалення даної системи та містить практичні рекомендації щодо їх реалізації, розкриває наукові та практичні підходи до посилення ролі ДФС України у процесі протидії митним правопорушенням.

Матеріали, включені до монографії, можуть бути корисними як для працівників підрозділів Державної фіскальної служби України, діяльність яких спрямована на запобігання та протидію митним правопорушенням, інших посадових осіб апарату Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, так і для науковців, викладачів, аспірантів, студентів навчальних закладів.

Микола Колядко (1951 – 1999) дуже цікавий художник, який поєднує досить абстрактні та стародавні, власне народні мотиви. Це розкрито в есеї, примітному вже за жанром, а саме: коли про твори живопису пише філософ. Отож увагу зосереджено не на впливах і «запозиченнях», а на баченні світу, що притаманне самому майстру. Додається великий обсяг ілюстрацій.