Книга представляет собой собрание некоторых наиболее значительных произведений известного советского философа Г. М. Гака. Работы Г. М. Гака стали ныне библиографической редкостью, но многие из них не утратили своей актуальности. В настоящий сборник вошли труды, в которых анализируются закономерности общественного сознания, в том числе и социалистического, важные теоретические проблемы коммунистического воспитания. Это прежде всего монографии: «Учение об общественном сознании в свете теории познания», «Диалектика коллективности и индивидуальности», а также ряд статей.

  Текст у форматі PDF 3.10 Мб

В предлагаемой книге завершен и объединен в целое, определяемое хронологической последовательностью и сквозной теоретической и методологической задачей, цикл работ, начатый еще в книге "Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности" (1989). Содержание книги - по самым высоким точкам культуры - охватывает античную христианскую патристику, французское средневековье XII в., возникновение гуманистического самосознания в XIV в. и его кризис в начале века XVI.

Французский опыт философского исследования и антифилософского мышления последних лет стяжал себе всеобщий интерес и славу в мире современной учености. В этом отношении предполагаемая к опубликованию работа одного из виднейших французских мыслителей современности вызывает особое любопытство. По сути дела, мы встречаемся с основательным историко-философским исследованием, предметом которого выступает столь многократно преломленная в философии модерна трактовка человека как субъекта и индивидуума, с исследованием, охватывающим всю европейскую метафизику от Декарта до Лейбница, через Беркли и Юма, Канта и Гегеля, вплоть до Ницше и Хайдеггера, а так же последующие ее интерпретации в трудах М. Фуко. Л. Дюмона, Э. Левинаса и др. автономия и определенность личности, индивидуализм и гуманизм, лейбницева монадология и наследие Гуссерля, имманентная трансцендентность и философская проблема постмодерна - вот основные темы сочинения, движущегося превратными путями истории новоевропейской субъективности. Научная взыскательность и пристрастность, искренний и бескомпромиссный поиск ответов на глубинные, а не поверхностные, и именно потому особенно злободневные вопросы современности составляют отличительную черту этого захватывающего исследования.

  Текст у форматі PDF 2.80 Мб

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя» Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст.

В монографии проводится целостный историко-философский анализ творческих исканий русского мыслителя начала XX в. Андрея Платоновича Платонова, анализируется проблема человека, его онтологический статус и место в социальном мире. Предложенные выводы представляют интерес для преподавателей, аспирантов, студентов, всех интересующихся проблемами истории философии и русской литературы XX в.

  Текст у форматі PDF 4.28 Мб

  Текст у форматі PDF 0.36 Мб