Ця праця Лесі Українки була написана упродовж 1890-1891 років, але вперше видана лише у 1918 році окремим друком і з тих пір жодного разу не перевидавалася. Не надрукована вона і серед вибраних творів Лесі. Виникає запитання - чому? Неупереджений читач, ознайомившись з цією працею, сам знайде відповідь на поставлене питання. Впевнені - якщо українська духовність буде розвиватися шляхом, вказаним Л.Українкою, Україна за дуже короткий проміжок часу підніметься із духовного та економічного занепаду. Видання адресовано науковцям, студентам, усім, хто цікавиться історією і творчістю Лесі Українки.

Прижизненная книга Владимира Михайловича Добрянского (псевдоним Глеб Соколович), очевидца описываемых событий, публиковавшегося в газете `Русский голос` во Львове и Ужгороде.

До цієї книги матеріалів до електронної хрестоматії з історії української журналістики ввійшли мандрівні записки М.Грушевського ―Подорожі по світу, опубліковані у ―Літературно-науковому віснику впродовж 1908-1909 рр. (матеріал підготовлено Білокобильською Поліною, заочне відділення Інституту журналістики).

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя» Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст.